Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/31670/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31670/24 Суддя першої інстанції: Хурса О.О. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 14.01.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 09.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування вимоги управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 24.07.2024 №18-04-08/3157 щодо повернення надміру грошових коштів, отриманих як внутрішньо-переміщена особа за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 в загальній сумі 12000грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у квітні 2022 року позивач набув статусу внутрішньо-переміщеної особи (надалі ВПО), у зв`язку з чим за період з 01.05.2022 по 29.02.2024 отримував допомогу на проживання ВПО. У квітні 2024 позивач звернувся до управління соцзахисту із заявою про продовження виплат, однак 07.08.2024 отримав відмову від 31.05.2024, а також лист-вимогу від 24.07.2024 про повернення надміру отриманих грошових коштів за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 в сумі 12000грн. з підстав набуття 23.01.2023 та 11.05.2023 права власності на житлові приміщення розташовані на території, яка не включена до переліку територій щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливих бойових дій) або тимчасової окупації. На думку позивача, вимога про повернення коштів є протиправною, оскільки, за результатами проведення верифікації в період з 01.09.2023 по 29.02.2024 Мінфіном не було встановлено невідповідностей вимогам законодавства в частині виплати йому допомоги ВПО, у зв`язку з чим управлінням соцзахисту приймались рішення щодо надання таких виплат. Також, керуючись ст.1215 ЦК України, позивач вважає, що не підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти, якщо їх виплата є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у задоволенні позову відмовлено виходячи з того, що позивач, визнаючи факт придбання 23.01.2023 та 11.05.2023 об`єктів нерухомого майна у м.Одесі, не виконав свого обов`язку щодо повідомлення (протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги) органу соціального захисту населення, чим порушив приписи абз.1 п.9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 №332. В свою чергу, відповідач, провівши додаткову перевірку, внаслідок чого було виявлено факт неправомірного отримання позивачем допомоги ВПО, надіслав на адресу позивача вимогу про повернення надміру сплачених коштів, а тому діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Додатково суд першої інстанції стягнув з позивача судовий збір у розмірі 1211,20грн., оскільки ухвалою суду від 14.10.2024 позивачу відмовлено у звільненні від сплати судового збору, але відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач, як і в позовній заяві наголошує про безпідставність вимоги відповідача щодо повернення ним надміру отриманих грошових коштів за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 в загальній сумі 12000грн. Разом з тим, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення пп.5 п.7 Порядку №332 від 20.03.2022, оскільки він не є особою, яка звертається вперше після 01.08.2023 за допомогою ВПО та у спірний період (з 01.09.2023 по 29.02.2024) взагалі не звертався за її призначенням. На думку апелянта, застосовними є положення пп.5 п.2 Постанови №709 від 15.07.2023, в контексті яких судом першої інстанції не надано оцінку діям органу державної влади щодо проведення моніторингу і верифікації, які є обов`язковими відповідно до приписів Постанови №709, та за результатами яких приймаються рішення щодо подальшої допомоги на проживання ВПО, оскільки продовження таких виплат з 01.09.2023 ставиться у пряму залежність від результатів проведеної Мінфіном щомісячної верифікації та моніторингу інформації щодо реципієнта. Крім того, апелянт зауважує, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, допущено порушення процесуального права шляхом відстрочення йому сплати судового збору, та як наслідок, стягнення суми судового збору судовим рішенням, оскільки ним було заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору, а не відстрочення. Розгляд апеляційної скарги у справі здійснюється апеляційним судом у змішаній формі відповідно до п.112 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.05.2022 №5105-7500812321, у зв`язку з чим з 01.05.2022 по 29.02.2024 він отримував допомогу на проживання ВПО в розмірі 2000грн. щомісячно. 26.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення у Приморському р-ні м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР із заявою про продовження виплат проживання ВПО, за результатом розгляду якої йому було відмовлено у продовженні такої виплати. 24.07.2024 Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради листом №18-04-08/3157 повідомив позивача, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що у його власності знаходяться два об`єкти нерухомого майна, розташовані на території, не включені до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій або тимчасової окупацій, а саме: з 23.01.2023, розташований за адресою АДРЕСА_1 та з 11.05.2023 АДРЕСА_2 . У зв`язку з наведеними обставинами, відповідно до положень Порядку надання допомоги на проживання ВПО, затвердженого Постановою КМУ №332 від 20.03.2022 та Постанови КМУ від 15.07.2023 №709 «Про деякі питання підтримки ВПО» позивачу повідомлено про обов`язок повернути надмірно виплачені кошти допомоги за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 у розмірі 12000грн. на зазначений банківський рахунок. Не погоджуючись з вимогою відповідача щодо повернення надміру отриманих грошових коштів за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 в загальній сумі 12000грн. та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, спірним питанням в даній справі є перевірка правомірності вимоги відповідача щодо повернення надміру отриманих грошових коштів за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 в сумі 12000грн., нарахованих та виплачених позивачу як виплата на проживання ВПО. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (надалі Закон України №1706-VII, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Абзацом 1 ч.1 ст.1 Закон України №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначено Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (надалі - Порядок №332). Відповідно до п.3 Порядку №332 розмір допомоги для осіб з інвалідністю становив 3000грн., для інших осіб 2000грн. У подальшому, урядом прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» від 11.07.2023 №709 (надалі - Постанова №709). Так, п.1 Постанови №709 установлено, що з 1 серпня 2023 р. виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», продовжується автоматично на один шестимісячний період. Установлено, що з 1 вересня 2023 виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови, зокрема, внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї) (пп.5 п.2 Постанови №709). Рішення про продовження виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї постанови, приймається на підставі інформації Міністерства фінансів, за результатами проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги, інформацію про яких надано Міністерством соціальної політики з урахуванням даних, що обробляються стосовно них на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», з урахуванням змін, затверджених цією постановою (п.3 Постанови №709). Також, Постановою №709 внесено зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» і викладено його в новій редакції, яка діє з 01.08.2023. Відповідно до п.7 Порядку №332 допомога не призначається на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 01.08.2023, якщо протягом трьох місяців перед зверненням, зокрема, уповноважена особа або отримувач на 1 число місяця, з якого призначається допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або інформації (за технічної можливості), внесеної до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї). Згідно із п.9 Порядку №332 уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису) орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг. Якщо отримувачів, яким призначено допомогу, відбулися зміни, які впливають на право на отримання допомоги, розмір допомоги перераховується з місяця, що настає за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженої особи або згідно з інформацією, наданою компетентним органом, та/або за результатами проведеної додаткової перевірки рекомендацій, наданих Мінфіном, відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». Таку заяву уповноважена особа має право надіслати з використанням поштового або електронного зв`язку органу соціального захисту населення, уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг. Пунктом 29 Порядку №332 визначено, що у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/ засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Згідно із ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц висловила правову позицію, що у ст.1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.11.2018 у справі №495/6560/15-4, від 28.01.2019 у справі №536/486/17. Так, сторонами не заперечується, що з травня 2022 позивач отримував допомогу на проживання ВПО, яка була продовжена автоматично Департаментом. 26.04.2024 позивач звернувся до управління соціального захисту у Приморському р-ні м.Одеси із заявою №1233 про надання йому допомоги на проживання ВПО. У вказаній заяві позивачем підтверджено, що він проінформований про те, що допомога не призначається у разі відповідності критеріям, встановленим п.п.7, 8 Порядку №332. За результатами опрацювання заяви було проведено перевірку на відповідність наданої позивачем інформації в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу у відповідності до ст.10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», внаслідок чого виявлено, що ОСОБА_1 має у власності два об`єкта нерухомого майна (квартири), що розташовані на території, не включені до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій або тимчасової окупації). Вказані обставини стали підставою для відмови у призначенні йому виплати допомоги на проживання ВПО з березня 2024, а також прийняття управлінням соціального захисту вимоги про повернення надміру виплачених коштів за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 у розмірі 12000грн. Таким чином, враховуючи, що на момент звернення із заявою за призначенням виплати з 01.08.2023, позивачу був відомий факт придбання ним нерухомого майна (23.01.2023 та 11.05.2023), що не заперечується також і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі, при цьому у відповідності до положень п.9 Порядку №332 вказані обставини не були повідомлені органу соціального захисту, хоча вони є основними для вирішення питання щодо наявності у особи права на отримання допомоги на проживання ВПО, що не може свідчити про доброчесність позивача, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності вимоги та наявності підстав для повернення позивачем надміру виплачених коштів за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 у розмірі 12000грн., отриманих як допомога на проживання ВПО. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з посиланням на те, що Мінфіном не було встановлено невідповідностей вимогам законодавства щодо його права на виплати, а тому такі виплати вважаються правомірними та не підлягають поверненню, оскільки саме за результатами проведення перевірки на підставі заяви від 26.04.2024 було встановлено наявність у останнього підстав, що слугували припиненню такої виплати, та як наслідок неправомірного нарахування спірних коштів за період з 01.09.2023 по 29.02.2024. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо безпідставного стягнення з позивача судового збору у розмірі 1211,20грн. Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 встановлено, що за подання позовної заяви у даній справі, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20грн. /а.с.21-22/ Разом з тим, згідно ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», у редакції станом на момент подання позовної заяви, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. З матеріалів справи вбачається, що позивачем 09.10.2024 було подано до суду першої інстанції клопотання про звільнення його від сплати судового збору та, у якості доказів про доходи за 2023 рік, надано відомості з державного реєстру фізичних осіб про джерела/суми нарахованого доходу, відповідно до яких дохід позивача за 2023 рік становить 7583,44грн. Тобто, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (7583,44х5% =379,17грн.). На підставі наведеного, беручи до уваги наявні законні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, та з огляду на заявлене ним клопотання про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору за подання позовної заяви у даній справі та, як наслідок, стягнення з позивача судового збору. Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для відмови у задоволені позову, але процесуально невірно вирішив питання щодо наявності у позивача правових підстав для звільнення останнього від сплати судового збору, внаслідок чого стягнув з позивача несплачений судовий збір, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню. Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Одеського окружного адміністративного суду судового збору у сумі 1211,20грн. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв