Постанова 4854 № 496/6300/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 496/6300/24 Головуючий в 1 інстанції: Топалова А.Л. Дата і місце ухвалення 23.06.2025 р, м. Білгород-Дністровський П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Вербицької Н.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 175876 від 26.08.2024, винесену начальником відділення ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст.202 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказував на те, що відповідачем була порушена процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення через не повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Апелянт також посилався на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначене місце розгляду протоколу - службове приміщення ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_3 , тобто в населеному пункті, в який йому обмежили проїзд, що саме по собі позбавляло його можливості прийняти участь у розгляді справи. В апеляційній скарзі зазначено, що для дотримання прикордонного режиму, громадяни України, перебуваючи в контрольованому прикордонному районі, повинні мати при собі документи, що посвідчують їх особу, та пред`являти ці документи на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби України. Дія всупереч наведеним положенням, зокрема відсутність вказаних документів, або відмова їх пред`явити, є порушенням прикордонного режиму, за що передбачена адміністративна відповідальність. Як вказує апелянт, в оскаржуваній постанові зазначено, що 21 серпня 2024 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 виїхав в районі посту через р.Дністр, н.п. Маяки Одеського району Одеської області у смугу місцевості, де діють додаткові тимчасові обмеження без підстав та без підтверджуючих документів, чим порушив прикордонний режим. Однак, апелянт вважає, що у зв`язку з тим, що він рухався автомобільним транспортом автомобільною дорогою загального користування державного значення, рух якого починався та закінчувався за межами прикордонної полоси, а саме він рухався транзитом через прикордонний пост пропуску через р.Дністр, н.п. Маяки Одеського району Одеської області та мав намір закінчити рух в с.Розовка Саратського району Одеської області з питань працевлаштування, тому йому не потрібен був дозвіл на транзитний рух через цей пост. На вимогу прикордонників ОСОБА_1 пред`явив їм свій паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Білгород-Дністровським РВ УМВС України 05.01.2000 р. З огляду на зазначене апелянт вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП України. Крім того апелянт вказував на те, що 31.12.2005 р. він був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку стану в запасі, що підтверджується військовим квитком ( запис в п.34 військового квитка). На думку апелянта рішення про виключення з військового обліку є остаточним і особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. З Апелянт вказав, що заяву на взяття на військовий облік до ТЦК та СП він не подавав, а обов`язку самостійно оновити персональні дані для виключених з військового обліку осіб нормативно-правовими актами не встановлено. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2025 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на неприбуття учасників справи до судового засідання суду апеляційної скарги, подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.08.2025 старшим інспектором групи АЮП відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_4 складено адміністративний протокол ПдРУ № 294232 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21.08.2024 приблизно о 12.00 год. в районі мосту через р.Дністер к.п.Маяки Одеського району Одеської області заїхав у смугу місцевості, у якій діють додаткові тимчасові обмеження, без підстав та підтверджуючих документів, чим порушив прикордонний режим, а саме вимоги пункту 3 Наказу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.04.2022 № 447-АГ «Про запровадження додаткових тимчасових обмежень», виданого на підставі п.5 Положення "Про прикордонний режим", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 07.07.1998 року, ст.24 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст.202 КУпАП. У відповідних графах зазначеного протоколу наявні підписи ОСОБА_1 про його ознайомлення з правами, передбаченими ст.63 Конституції України, ч.1 ст.268 КУпАП; про відмову від послуг перекладача та захисника та міститься власноручне пояснення про те, що 21.08.2024 хотів проїхати до села Розовка Саратського району Одеської області з питань працевлаштування, однак в пункті пропуску йому в проїзді відмовили, хоча по військово-обліковому документу він з 31.12.2005 року виключений з військового обліку. Зазначено, що до протоколу додаються: рапорт прикордонного наряду, схема виявлення, копія документів, а також вказано про те, що розгляд справи про адмінправопорушення відбудеться 21.08.2024 у службовому приміщенні КрП «Маяки». У відповідній графі наявний підпис від імені ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом протоколу, відсутність зауважень та отримання його копії. ( а.с.16) До протоколу долучено: - схему виявлення особи, яка порушила прикордонний режим- ОСОБА_1 від 21.08.2024, відповідно до якої останнього виявлено в смузі місцевості у якій наказом № 447-АГ запроваджено тимчасові додаткові обмеження, координати 46.433156.30.188454-46.433032.30.188636 (а.с.63); - рапорт помічника старшого зміни прикордонних нарядів старшого прикордонного наряду «Контрольний пост» старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 21.08.2024 про виявлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в`їхав без наявності документів та підстав, встановлених п.3 наказу начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПС України № 447-АГ, про що складено адміністративний протокол за ч.1 ст.201 КУпАП (а.с.64) Відповідно до довідки НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ надати відеозаписи з камер спостереження, розташованих на КРПП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за 21.08.2024 не надається можливим у зв`язку з їх відсутністю внаслідок автоматичного видалення спричиненого технічними характеристиками обладнання підсистеми відеоспостереження. Крім цього, до протоколу долучено клопотання ОСОБА_1 від 21.08.2024р. на ім`я начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи про протоколу про адмінправопорушення № 294232 у зв`язку із залученням захисника. Зазначено, що про час розгляду справи ОСОБА_1 просить повідомити його за телефоном № 0992023299. На зазначеному клопотанні наявна відмітка від імені ст.лейтенанта ОСОБА_6 про те, що 24.08.2024 о 08 год.38 хв. нею за вказаним телефоном повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи. 26.08.2024 року начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 175876, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.202 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач оскаржив її до суду першої інстанції. Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне: Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України від 03.04.2003 року №661-ІV «Про Державну прикордонну службу України» (далі-Закон №661-ІV). Так, згідно статті 1 Закону №661-ІV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до статті 2 Закону №661-ІV основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення. Згідно з п.п.5, 9, 11статті 19 Закону №661-ІV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму. У п.п.12-16 статті 20 Закону №661-ІV передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях. Приписами частини першої статті 202 КУпАП передбачена відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду. Відповідно до частини першої статті 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4). Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Заперечуючи правомірність оскаржуваної постанови, позивач вказував на те, що фактично розгляд адміністративної справи відбувся 26.08.2024 р. без повідомлення позивача про день та час розгляду справи та за його відсутності. Таким чином позивач посилався на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення через не повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, через розгляд справи за відсутністю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також через позбавлення ОСОБА_1 права на захист. З цього приводу слід зазначити наступне: Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Таким чином, з аналізу наведених положень вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка, зокрема, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. В свою чергу, обов`язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а, від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а зробив наступні висновки: «…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення…». Таким чином, уповноважена на розгляд справи особа має надати докази, які підтверджують належне повідомлення фізичної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце і час розгляду справи, її достеменну обізнаність про дату, час та місце розгляду справи. В свою чергу з матеріалів справи встановлено, що про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення 21.08.2024 року позивач був повідомлений, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ № 294232, в якому наявний підпис позивача. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаному протоколі не було вказано часу, на який призначено розгляд справи. В свою чергу 21.08.2024 року позивачем було подано на ім`я начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » клопотання, в якому позивач просив перенести розгляд справи по протоколу ПдРУ № 294232 у зв`язку з виниклою необхідністю скористатись послугами правозахисника. У поданому клопотанні позивач просив повідомити про час розгляду справи за номером мобільного телефону, вказаним ним у клопотанні. У підтвердження належного сповіщення позивача про дату, час та місце розгляду справи, відповідач надав копію поданого ОСОБА_1 клопотання, на якому наявна відмітка ст.лейтенанта ОСОБА_6 про те, що 24.08.2024 о 08 год.38 хв. нею за вказаним телефоном повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи. Однак наявність вказаної відмітки на клопотанні позивача не може вважатись належним повідомленням його про дату, час та місце розгляду справи, оскільки об`єктивно не засвідчує дійсне повідомлення позивача про розгляд справи. Вказана відмітка складена посадовою особою відповідача зацікавленої особи. За положеннями ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами. В свою чергу будь-яких інших доказів належного сповіщення позивача про дату, час та місце розгляду справи відповідач до суду не надав. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 здійснений 26.08.2024 року за відсутності позивача. При цьому позивач категорично заперечує факт сповіщення його про дату, час та місце розгляду справи. Крім того колегія суддів враховує, що розгляд справи відбувався у службовому приміщенні ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місце розташування якого АДРЕСА_1 , маршрут проїзду до якого проходить саме по ділянці дороги у смузі місцевості де діють додаткові тимчасові обмеження та куди в`їзд без підстав та без підтверджуючих документів визначених наказами Державної прикордонної служби України заборонений та наявність яких у позивача не встановлена, у зв`язку з чим на нього і було накладено адміністративне стягнення. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, також мало суттєвий вплив на можливість реалізації позивачем свого права бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача, а також за відсутності доказів належного сповіщення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року №05/7145/16-а та від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а дійшов висновку, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Водночас, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови № 425 від 03.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст.210 КУпАП. В свою чергу, згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Так, за положеннями частини 1 цієї статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Статтею 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. В даному випадку порушення позивачем прикордонного режиму було виявлено посадовими особами НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України 21.08.2024 року. Двомісячний строк, визначений статтею 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за вчинення вказаного правопорушення сплив в даному випадку 21.10.2024 року, тобто через два місяці з дня його виявлення. Вказане унеможливлює на даний час вирішення питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КАС України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягають, однак, наявні підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі спливом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 11.03.2025 року № 1510-3732-5353-6410. При зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1453,44 грн, що підтверджується квитанцією від 03.07.2025 року № 5241-2646-1932-9800. В свою чергу, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення, яка складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024р. на рівні 3028 грн. Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином, судовий збір, який підлягав в даному випадку сплаті при поданні позивачем позовної заяви складав 605,60 грн. За подання апеляційної скарги засобами підсистеми «Електронний суд», тобто в електронній формі, розмір судового збору, який підлягав сплаті складав 726,72 грн. Враховуючи те, що за наслідками розгляду даної адміністративної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1332,32 грн. В свою чергу позивач не позбавлений права на повернення суми судового збору, сплаченої в більшому розмірі, ніж встановлено законом відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2025 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 175876 від 26.08.2024 року, прийняту начальником відділення ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 202 КУпАП. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Стягнути з НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1332,32 грн. (одна тисяча триста тридцять дві грн. 32 коп.) Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: Н.В. Вербицька Суддя: О.А. Шевчук