Постанова 4824 № 755/11910/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/11910/22 Головуючий у суді І інстанції Савлук Т.В. Провадження № 22-ц/824/5529/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 липня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року та на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (далі - ОСББ «Лазурний блюз», ОСББ, Об`єднання) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна будинку, внесків на охорону та платежів за опалення будинку за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2022 року у розмірі 12 289,03 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 271,75 грн, 3 % річних у розмірі 913,02 грн, а також понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн та на правничу допомогу у розмірі 5 300 грн. Позовні вимоги обґрунтувало тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . На підставі рішення загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 28 квітня 2015 року починаючи з 01 червня 2015 року функції управителя зазначеного будинку виконує зазначене Об`єднання, а з 01 червня 2015 року щомісячні внески його членів та/або власників приміщень на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна становили 4,40 грн за 1 кв. м загальної площі житлових приміщень. 27 листопада 2020 року відбулися загальні збори ОСББ «Лазурний блюз» та з 01 листопада 2020 року затверджено відповідні щомісячні внески для співвласників багатоквартирного будинку у розмірі 7,00 грн за 1 кв. м. загальної площі житлового приміщення. Рішенням загальних зборів від 26 листопада 2019 року та від 27 листопада 2020 року на правління ОСББ «Лазурний блюз» було покладено обов`язок щодо організації опалення будинку в опалюваному сезоні, погоджено підписання договорів із суб`єктами господарювання щодо забезпечення початку опалюваного сезону та затверджено Методику нарахування платежів за опалення будинку та встановлено обов`язковий для всіх співвласників платіж за опалення будинку. В результаті систематичної несплати відповідачкою щомісячних внесків по утриманню будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, внесків на охорону та платежів за опалення будинку в період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2022 року у нею утворилась заборгованість перед Об`єднанням, розмір якої становить 12 289,03 грн. Відповідачка вказану заборгованість не погашає, чим порушує права інших співвласників багатоквартирного будинку, тому позивач звернувся до суду із цим позовом. 16 травня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСББ «Лазурний блюз» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, плату за експлуатацію неподільного та загального майна, внесків на охорону та платежів за опалення будинку за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2022 року у загальному розмірі 12 289,03 грн та 7 781 грн судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року скасовано, призначено справу до розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) її учасників. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року позов ОСББ «Лазурний блюз» залишено без задоволення. 19 липня 2024 року відповідачка подала до суду заяву про поворот виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року, в якій просила стягнути з ОСББ «Лазурний блюз» на її користь грошові кошти в сумі 22 939,64 грн, які примусово списаних з її банківського рахунку на підставі виконавчого листа № 755/11910/22 від 10 липня 2023 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення задоволено. Здійснено поворот виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року у справі № 755/19110/22 шляхом стягнення з ОСББ «Лазурний блюз» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 22 939,64 грн. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач в особі представника - адвоката Подоляко Н. П. звернувся з апеляційними скаргами, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні заборгованості, дійшов помилкового висновку про те, що ОСББ «Лазурний блюз» надає житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та послався на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які взагалі не стосуються даних правовідносин, оскільки дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають між співвласниками та Об`єднанням під час задоволення потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Особа, яка є власником квартири і водночас співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а Об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам на підставі статті 12 зазначеного вище Закону, яка передбачає, що управління багатоквартирним будинком Об`єднання здійснює через свої органи управління. Розмір внесків (платежів) на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, у тому числі і автономної котельні, внесків (платежів) за холодну, гарячу воду, за опалення тощо, а також порядок їх розподілу між усіма співвласниками та оплати, при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення, встановлюються загальними зборами співвласників та реєструються у статутних положеннях ОСББ. Встановлення окремого порядку щодо розподілу витрат на опалення багатоквартирного будинку із системою автономного теплопостачання, в якому функціонує ОСББ законодавством не передбачено. Відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 з 20 січня 2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 314801092 від 10 листопада 2022 року. У відповідності до пункту 3.а. затвердженої Методики нарахування платежів за опалення будинкуплатіж за опалення будинку - це обов`язковий платіж у розумінні цього терміну, встановленого Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Розмір платежу за опалення будинку, порядок його нарахування і строки оплати встановлюються Методикою. Одиниця вимірювання платежу - грн/Гкал. Відповідно до пункту 7 Методики нарахування суми компенсації за спожиту теплоенергію здійснюється за двома категоріями споживачів: для споживачів, які встановили індивідуальний вузол обліку; для інших споживачів. У відповідності до пункту 3.g. даної Методики співвласники житлових та нежитлових приміщень зобов`язані щомісячно повідомляти показники індивідуальних вузлів обліку на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . У випадку ненадання даних про показники індивідуальних вузлів до обліку нарахування до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, включно, розрахунок компенсації витрат за опалення за приміщення застосовуються значення обсягів споживання приміщенням теплової енергії у попередньому розрахунковому періоді. Враховуючи викладене, позивач зазначає, що обов`язок вчасного повідомлення показників індивідуальних вузлів обліку на електронну адресу ОСББ покладено на власників житлових та нежитлових приміщень. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка повідомляла ОСББ на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 про показники лічильника тепла і даний факт вона не заперечувала. Наголошує, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після його прийняття (пункт 5 Статуту ОСББ «Лазурний Блюз»). Доказів визнання недійсними та/або скасування, а також оскарження відповідачкою або будь-якою іншою особою рішень загальних зборів співвласників ОСББ «Лазурний блюз», оформлених протоколами від 26 листопада 2019 року та від 14 грудня 2020 року матеріали справи не містять. Відтак, вищевказані рішення загальних зборів ОСББ про встановлення внесків з утримання будинку та прибудинкової території, а також платежів за опалення будинку підлягають виконанню як Об`єднанням, так і співвласниками будинку. Матеріалами справи підтверджено, що керуючись затвердженими внесками і платежами, ОСББ «Лазурний Блюз» і здійснювало нарахування за надані послуги відповідачці. Суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази і встановив обставини здійснення безпідставного нарахування розміру суми, що підлягає сплаті за опалення, та відсутності постачання теплової енергії до квартири відповідачки на підставі недопустимих доказів, зокрема, фотознімків якогось приміщення. Відповідачка зазначала, що у квартирі відсутні опалювальні прилади. Разом з тим система опалення квартир в будинку є єдиною та невід`ємною частиною системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не було надано жодного належного доказу на підтвердження відсутності опалення у її квартирі. При цьому ніяких дозволів на переобладнання системи опалення та відключення від системи централізованого опалення будинку відповідачка не отримувала, і, відповідно, не надавала їх до ОСББ «Лазурний Блюз», тому відсутні підстави для звільнення її від обов`язку оплати за використану теплову енергію. Позивач вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що теплова енергія не постачалася до квартири відповідачки із 30 грудня 2020 року, а наявні на аркушах справи 145-150 фото не засвідчені підписом особи, не зрозуміло де, ким та коли вони роблені, відповідно не можуть нести жодного доказового значення та вважаться доказом відсутності постачання теплової енергії. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на документ - акт від 30 грудня 2020 року, яким введено в експлуатацію теплолічильник Ultracal201 (заводський номер № 20101160), проте матеріали справи не містять такого документу взагалі. Крім того, урахувавши, що відповідачкою здійснювалися оплати на користь ОСББ, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, суд не звернув дані платежі були враховані ОСББ «Лазурний Блюз» в розрахунку розміру позовних вимог при зверненні до суду та враховані в розрахунках заборгованості по квартирі ОСОБА_1 , а отже не можуть бути доказами сплати спірної заборгованості у повному обсязі. ОСББ «Лазурний Блюз» просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішенням, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги на ухвалу суду позивач вказує, що при зверненні до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» із заявою про поворот виконання судового рішення від 19 липня 2024 року представником відповідачки - адвокатом Терновою В.О. не було долучено доказів, які мали б підтвердити надіслання засобами поштового зв`язку та/або надання іншому учаснику справи копії вказаної заяви з додатками, як це передбачено частиною другою статті 183 ЦПК України, що зумовлювало застосування наслідків, визначених частиною четвертої статті 183 ЦПК України, а саме повернення заяви без розгляду. Зазначені обставини залишені поза увагою судом першої інстанції, яким безпідставно прийнято до розгляду заяву відповідачки про поворот виконання судового рішення, а в подальшому на підставі даної заяви постановлено оскаржувану. Такі дії суду унеможливили реалізацію позивачем свого процесуального права на обізнаність із поданою заявою та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. При цьому суд першої інстанції порушив процесуальні вимоги статті 444 ЦПК України в частині повідомлення стягувача про розгляд заяви про поворот виконання судового рішення у судовому засіданні 14 листопада 2024 року, адже матеріали справи не містять доказів направлення ОСББ «Лазурний Блюз» і отримання ним будь-яких повідомлень щодо призначення справи до розгляду. Судом в порушення вимог процесуального законодавства не постановлено ні ухвалу про прийняття даної заяви до розгляду, ні будь якогоіншого документу. Також посилається на те, що суд першої інстанції на підставі неналежних і недопустимих доказів, поданих заявником на підтвердження списання установою банку або вилучення приватним виконавцем стягнутої раніше ухваленим у справі заочним рішенням суми заборгованості з рахунків ОСОБА_1 , дійшов помилкового висновку про наявністьпідстав для стягнення із ОСББ «Лазурний Блюз» 22 939,64 грн. Позивач просить ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення повернути без розгляду. Відповідачка правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористалась, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судових рішень суду першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід частково задовольнити з таких підстав. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо рішення по суті спору Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2021 року є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 314801092 від 10 листопада 2022 року. ОСББ «Лазурний Блюз» діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами ОСББ «Лазурний Блюз» (протокол від 12 грудня 2019 року). Згідно із пунктами 1.1, 2.1 Статутом зазначене Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. На підставі протоколу № 6 загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 28 квітня 2015 року з 01 червня 2015 року функції управителя будинку виконує ОСББ «Лазурний блюз», а з 01 червня 2015 року встановлено щомісячні внески для членів Об`єднання та/або власників приміщень на утримання будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та прибудинкової території, за експлуатацію неподільного та загального майна у розмірі 4,40 грн за 1 кв. м загальної площі житлових приміщень. Для приміщень, що наведенні в Додатку № 2 до цього протоколу, вирішено не нараховувати внески на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна протягом шести місяців, починаючи з 01 червня 2015 року. Натомість, з метою справедливої участі всіх власників у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, встановлено власникам зі списку (Додаток № 2 до цього протоколу) єдиноразовий компенсаційний внесок на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, який підлягає нарахуванню в момент укладання договору відносин власника приміщення із ОСББ або 01 грудня 2015 року у розмірі, що розраховується за формулою: для житлових приміщень - загальна площа квартири помножена на 26,40 грн; для нежилих приміщень - загальна площа приміщення помножена на 39 грн; для машиномісця в підземному паркінгу встановлено компенсаційний внесок у розмірі 1 400 грн за одне парко місце. Протоколом засідання правління ОСББ «Лазурний блюз» від 10 жовтня 2015 року затверджено і встановлено, що з 01 листопада 2015 року розмір внеску на організацію цілодобової охорони прибудинкової території становить у розмірі 100 грн. Рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз», оформлених протоколом від 26 листопада 2019 року, погоджено підписання головою правління договорів (у тому числі тих, що були укладенні з 01 листопада 2019 року) із наступними суб`єктами господарювання щодо забезпечення початку опалюваного сезону 2019-2020 років: з КЕТЦ щодо проведення експертизи охорони праці; з ТОВ «Сіріус Сеніда» щодо технічного обслуговування вузлів обліку газу та газорозподільчого обладнання; з ПАТ «Київгаз» щодо розподілу природного газу; з КП «Київтеплоенерго» щодо експлуатації та технічного обслуговування котельної; з ТОВ «Енерджі Трейд Груп», НАК «Нафтогаз України», або з іншим постачальником природного газу щодо постання природного газу». Затверджено Методику нарахування платежів за опалення будинку та встановлено обов`язковий для всіх співвласників платіж за опалення будинку, який нараховується і сплачується відповідно до вказаної методики. Рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 27 листопада 2020 року затверджено відповідні щомісячні внески для співвласників багатоквартирного будинку у розмірі 7,00 грн за 1 кв. м. загальної площі житлового приміщення та Методику нарахування платежів за опалення будинку і встановлено обов`язковий для всіх співвласників багатоквартирного будинку платіж за опалення будинку, який нараховується відповідно до вказаної методики нарахування платежів за опалення будинку. Затверджено разовий внесок на підготовку та організацію опалювального сезону 2020/2021 років для всіх співвласників житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна багатоквартирного будинку та сплачується протягом 10 календарних днів після прийняття рішення загальними зборами ОСББ, яким затверджено дану Методику. Разовий внесок на підготовку та організацію опалюваного сезону 2020/2021 років нараховується у відповідності до пункту 8 Методики нарахування платежів за опалення будинку. Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за основним зобов`язанням за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2022 року у відповідачки наявна заборгованість по сплаті щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна будинку, внесків на охорону та платежів за опалення будинку на загальну суму 12 289,03 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виходив з того, що позивачем надано розрахунок, що не містить переліку послуг, спожитих відповідачкою, їх вартість на дату виникнення заборгованості зважаючи на те, що тарифи змінювались, а заборгованість виникла із січня 2021 року. Не містить розрахунок і загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання. У свою чергу, відповідачкою до відзиву долучено платіжні квитанції про сплату житлово-комунальних послуг у спірний період. Тому зазначені обставини унеможливлюють визначити об`єм спожитих послуг відповідачкою за кожний місяць цього періоду часу, від якого залежить визначення розміру оплати за ці послуги, а відтак зміст розрахунку заборгованості є припущенням і не може братись до уваги при ухваленні рішення. Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. У справі, яка переглядається, між ОСББ «Лазурний блюз» та ОСОБА_1 виник спір щодо стягнення заборгованості по сплаті щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна будинку, внесків на охорону та платежів за опалення будинку. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Згідно зі статтею 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи. Водночас Закон України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовує відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Як передбачено у частині другій статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Отже, дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не поширюється на відносини, що виникають, зокрема, між співвласниками та створеним ними ОСББ під час задоволення потреб співвласників шляхом самозабезпечення утримання і експлуатації багатоквартирного будинку. Встановлений на загальних зборах ОСББ розмір обов`язкових внесків (платежів) не є комунальними платежами відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». За таких обставин судом першої інстанції помилково застосовані до спірних правовідносини між сторонами норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки ОСББ «Лазурний блюз» не є виробником та/або виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених відповідно до цього Закону. Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України). Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). У статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. За змістом частин першої, другої статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту: шляхом скликання загальних зборів: створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об`єднання відповідно до вимог статті 10 цього Закону; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; виключати з свого складу членів об`єднання, які не виконують своїх обов`язків; брати на баланс майно об`єднання; для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність в порядку, визначеному законом. Доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом: визначати підрядника, укладати договори на управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна з будь-якою фізичною або юридичною особою відповідно до статуту та законодавства; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів; ініціювати скликання загальних зборів; захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; за рішенням загальних зборів та згодою власників приміщень, які не є членами об`єднання, використовувати приміщення в житловому комплексі для потреб органів управління об`єднання. Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та статутом об`єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів, звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим законом та статутом об`єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного та ремонтного фондів. Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Відповідно до статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів. У статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління. Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII). Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг. У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц зроблено правовий висновок про те, що особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ. Отже, співвласник житлового приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об`єднання несе обов`язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги. Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев`ятоїЗакону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частини другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). В частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. У цивільному судочинстві також діє принцип диспозитивності (стаття 13 ЦПК України), який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Колегія суддів наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки на його користь, а відповідачка має довести, що у неї немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції також враховує, що застосування норм права, оцінка доказів є саме прерогативою суду. У цій категорії справ розмір заборгованості по сплаті щомісячних внесків має визначатись відповідно до наданих доказів та вимог закону. При цьому суд не позбавлений права і зобов`язаний при наявності відповідної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 204/2217/16-ц. Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості з оплати щомісячних внесків співвласниказ 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2022 року, ОСББ «Лазурний блюз» долучило до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за основним зобов`язанням по квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 93,1 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір заборгованості відповідачки по сплаті щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна будинку, внесків на охорону та платежів за опалення будинку складає 12 289,03 грн (а.с. 63-70, т. 1). Вказаний розрахунок заборгованості містить відомості, зокрема щодо переліку послуг, які щомісячно надавалися відповідачці як співвласнику багатоквартирного будинку у спірний період, одиниці їхнього виміру, об`єм споживання (у тому числі від загальної площі квартири), суми боргу на початок кожного звітного періоду, суми здійснених позивачем нарахувань у відповідному місяці, а також кошти, які були внесені відповідачкою,та суми боргу по кожному виду платежу та його загальний розмір станом на день закінчення звітного періоду. Як свідчать матеріали справи, загальними зборами ОСББ були прийняті рішення, оформлені відповідними протоколами, зокрема від 14 грудня 2020 року, якими встановлені розміри платежів (внесків) співвласників на утримання будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та прибудинкової території, за експлуатацію неподільного та загального майна, а також затверджено Методику нарахування платежів за опалення будинку, які протягом спірного періоду Об`єднанням не змінювались. Посилання суду першої інстанції в рішенні на те, що відповідачкою до відзиву на позовну заяву долучено платіжні квитанції про сплату наданих послуг у спірний період є необґрунтованими, оскільки такі платежі були враховані ОСББ «Лазурний Блюз» в розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , а тому не можуть свідчити про сплату заборгованості по внескам співвласника у повному обсязі. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності пред`явлених вимог. Висновок суду про те, що наданий розрахунок заборгованості не містить всіх необхідних даних для визначення об`єму спожитих відповідачкою послуг за кожний місяць спірного періоду, від чого залежить визначення розміру з оплати за надані послуги, не ґрунтуються на належній оцінці наявних у справі доказів та неповному з`ясуванні фактичних обставин, що мають значення для справи. Законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком. Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Таким чином за встановлених обставин слід дійти висновку, що відповідачка ОСОБА_1 , будучивласником житлового приміщення (квартири), розташованого у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , в якому з метою утримання цього будинку і прибудинкової території створено ОСББ «Лазурний блюз», в силу приписів законубула зобов`язана щомісячно сплачувати визначені загальними зборами цього Об`єднання платежі (внески) на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна будинку, внесків на охорону та платежів за опалення. Поруч з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що під час розгляду такої категорії справ визначальним є встановлення правильності нарахування заборгованості по сплаті щомісячних внесків співвласника багатоквартирного будинку. Як вбачається з матеріалів справи, до загальної суми заборгованості, яка є предметом судового розгляду, позивачем включена заборгованість по сплаті щомісячних внесків за централізоване опалення квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 9 632,14 грн. Зазначена сума компенсації за спожиту теплоенергію була нарахована відповідачці на підставі пункту 7 затвердженої Методики нарахування платежів за опалення будинку, а саме як для категорії інших споживачів, тобто таких, які не встановили індивідуальний вузол обліку. Відповідно до змісту частини другої статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки (частина перша статті 9 вказаного Закону). У даній справі до заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 долучила акт приймання виконаних робіт і введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії, відповідно до якого 14 грудня 2020 року у квартирі АДРЕСА_1 було встановлено теплолічильник типу Ultracal201, заводський номер № 20101160) із показниками 0,00 Гкал. Вказаний вище акт був підписаний 14 грудня 2020 року замовником (попереднім власником) - ОСОБА_2 , підрядником - ФОП ОСОБА_3 , постачальником послуг - ОСББ «Лазурний Блюз» та скріплений його печаткою (а.с. 130, т. 1). Крім того, в ході розгляду справи відповідачка надала суду фотоматеріали квартири станом на 13 жовтня 2023 року, яка перебуває в нежилому стані (без оздоблення, встановлення сантехнічних приладів та радіаторів опалення), а також лічильника теплопостання типу Ultracal201 (заводський номер № 20101160) станом на 12 листопада 2023 року із тими ж показниками 0,00 Гкал (а.с. 200-212, т. 1). Натомість, позивач не надав суду доказів того, що вказаний вузол обліку теплової енергії (квартирний лічильники тепла) не був взятий на облік в ОСББ «Лазурний блюз» і не був включений правлінням Об`єднання до створеного та веденого ним реєстру індивідуальних вузлів обліку теплової енергії співвласників з метою виявлення співвласником факту відсутності належного йому індивідуального вузлу обліку теплової енергії в цьому реєстрі, як це передбачено вимогами пункту 3.g. зазначеної вище Методики. Більше того, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за основним зобов`язанням за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2022 року ОСББ «Лазурний блюз» здійснило нарахування плати за централізоване опалення квартири АДРЕСА_1 лише за січень, лютий та березень 2021 року, а в подальшому, у тому числі в період опалювального сезону 2021/2022 років, жодних нарахувань за постачання теплової енергії не проводило і сума заборгованості залишалась незмінною, що також об`єктивно свідчить про те, що фактичне споживання цих послуг відповідачкою після набуття нею 20 січня 2021 року права власності на квартиру не здійснювалось. Отже, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, належність, допустимість та достовірність кожного з яких оцінено судом окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, та вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини, ОСОБА_1 , як власник квартири та співвласник багатоквартирного будинку, не споживала послуги з централізованого опалення в період із січня по березень 2021 року, за який ОСББ «Лазурний блюз» здійснило їй нарахування спірної плати по щомісячних внесках за опалення квартири. Зазначене є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 9 632,14 грн. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань із оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна будинку, внаслідок чого має непогашену заборгованість у загальному розмірі 2 656,89 грн(12 289,03 грн - 9 632,14 грн), наявні підстави для стягнення з неї на користь ОСББ «Лазурний блюз» саме цієї суми боргу, що узгоджується зі встановленими обставинами справи та вимогами закону. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Оплата внесків співвласника багатоквартирного будинку проводиться щомісячними платежами, тому інфляційні втрати та 3 % річних повинні обраховуватися, виходячи із доведеної суми заборгованості за кожний місяць окремо за заявлений період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2022 року. Із долучених до позовної заяви розрахунків інфляційних втратта 3 % річних вбачається, що вони обраховані позивачем саме із загальної суми заявленої заборгованості, розмір якої не був доведений в судовому порядку. Вказані розрахунки не містять відповідних нарахувань по кожному виду платежів, що позбавляє суд апеляційної інстанції самостійно визначати суми, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних доказів на доведення правильності його розрахунків інфляційних втратта 3 % річних за спірний період, а тому позовні вимоги в цій частині також не можуть бути задоволені. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСББ «Лазурний блюз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних внесків. Щодо ухвали про поворот виконання рішення Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що учасники процесу у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до частини десятої статті 444 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про поворот виконання рішення. Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду враховуючи таке. Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду. За змістом пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях. Порядок повідомлення учасників справи про розгляд справи встановлений статями 128 - 130 ЦПК України. Відповідно до частини десятої статті 444 ЦПК України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду. Отже, стягувач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних із заявником можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні із боржником довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. У справі, яка переглядається, відсутня ухвала про призначення судового засідання з розгляду заяви відповідачки від 19 липня 2024 року про поворот виконання заочного рішення, проте наявний протокол судового засідання від 14 листопада 2024 року із зазначенням відомостей про те, що в судове засідання учасники процесу не з'явились, про дату та час проведення засідання повідомлялись завчасно і належним чином. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Однак, жодних доказів про направлення судових повісток про виклик в суд чи повідомлення про призначене судове засідання на 14 листопада 2024 року та їх отримання учасниками справи матеріали справи не містять. Складене за підписом секретаря повідомлення (повістка про виклик) без вихідного номеру і дати не є належним підтвердженням повідомлення позивача про розгляд судом першої інстанції заяви відповідачки про поворот виконання судового рішення. Отже, ОСББ «Лазурний блюз», яке є учасником цієї справи (стягувач), не було належним чином повідомлене про розгляд справи судом першої інстанції 14 листопада 2024 року, ухвала суду першої інстанції про поворот виконання судового рішення постановлена за його відсутності. Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно нього порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду подання в місцевому суді. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12, 128-130, 223 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Виходячи з наведеного, у даній справі суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для постановлення ухвали по суті вимог заяви відповідачка без належного повідомлення позивача про розгляд справи, чим позбавив останнього реалізувати свої процесуальні права, в тому числі надати заперечення на спростування доводів боржника, якими вона обґрунтовувала свої вимоги щодо повороту виконання ухваленого у справі і в подальшому скасованого заочного рішення. Таким чином, доводи ОСББ «Лазурний блюз» про його неналежне повідомлення про розгляд заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення, що призвело про порушення його прав на ефективний і справедливий судовий захист, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)). За таких обставин суд першої інстанції не дотримався умов проведення розгляду справи з вирішення такого процесуального питання, як поворот виконання рішення, та постановив в цій справі ухвалу з порушенням вимог процесуального законодавства, а відтак це судове рішення не може бути залишене в силі та відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню. Розглядаючи заяву представника відповідачки - адвоката Тернової В. О. про поворот виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника, можлива лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він, зокрема відмовляє в позові повністю. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев`ята статті 444 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань,тому подання учасником справи заяви про поворот виконання рішення потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України). Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України). За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 та від 17 квітня 2024 року у справі № 523/15909/18. Представник ОСОБА_1 19 липня 2024 року звернулася до суду першої інстанції через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» із заявою про поворот виконання судового рішення, а саме стягнути з ОСББ «Лазурний блюз» на її користь примусово списаних грошових коштів в сумі 22 939,64 грн, надавши відповідні докази на підтвердження своїх вимог. Проте представником відповідачки не додано доказів направлення (надання) іншому учаснику справи - позивачу копії заяви про поворот виконання судового рішення і районним судом учасникам справи така заява з додатками також не надсилалася. Отже, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про поворот виконання рішення та стягнення з позивача на користь відповідачки стягнутих за скасованим заочним рішенням грошових коштів у розмірі 22 939,64 грн, не звернув уваги, що до відповідної заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Тернової В. О. від 19 липня 2024 рокупідлягали застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21, від 28 червня 2023 року у справі № 132/892/16-ц, від 31 січня 2024 року у справі № 750/14000/21. Згідно із вимогами частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених цим Кодексом. Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви про поворот виконання судового рішення без розгляду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 183 ЦПК України та частиною першою статті 377 ЦПК України. Щодо судових витрат За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат. Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17). На підставі викладеного з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 455,43 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 683,14 грн - за подання апеляційної скарги на рішення суду. Крім того, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у розмірі 3 028,00 грн, оскільки ця скарга підлягає задоволенню у повному обсязі. Тобто, всього підлягає стягненню 4 166,57 грн сплаченого судового збору. З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз»заборгованість із оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна будинку у розмірі 2 656,89 грн. У задоволенні решти позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» відмовити. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року скасувати, заяву ОСОБА_1 про поворот виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 рокузалишити без розгляду. Стягнути ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз»судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 4 166,57 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Судді: С.А. Голуб Т.А. Слюсар Д.О. Таргоній