Постанова 4824 № 755/13125/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/8921/2025 справа №755/13125/24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2025 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Верланова С.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, поданою представником Мухановим Андрієм Івановичем, та апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Новохатько Вікторією Володимирівною, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гаврилової О.В., повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування розпорядження, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження. Вимоги позову мотивує тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2013 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року шлюб розірвано. У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка стверджує, що після народження дитини відносини між сторонами значно погіршилися. З листопада 2021 року батько дитини повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не брав участі у вихованні та спілкуванні з сином. 08 квітня 2023 року між батьками укладено нотаріально посвідчений договір щодо проживання, виховання та сплати аліментів на дитину. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко О.В. та зареєстровано в реєстрі за №227. Відповідно до пункту 15 цього договору, батько має право на спілкування з дитиною та участь у її вихованні, зокрема у формі зустрічей у присутності матері. Цей договір є чинним, не розірваний, не оскаржений та виконується обома сторонами. Жодна зі сторін не ініціювала змін до нього. Попри наявність вищезгаданого договору, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ініціювала розгляд питання про участь батька у вихованні дитини на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 12 червня 2024 року. За результатами розгляду 18 червня 2024 року було видано розпорядження №407 «Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей». Вказаним розпорядженням, керуючись статтею 158 Сімейного кодексу України та постановою КМУ №866 від 24.09.2008, комісія визначила порядок участі батька у вихованні сина, а саме: протягом перших двох місяців - щонеділі з 10:00 до 13:00 у присутності матері; після закінчення цього строку - щовівторка та щочетверга з 18:00 до 20:00, а також щонеділі з 10:00 до 13:00 без присутності матері. Позивачка уважає, що це розпорядження суперечить інтересам дитини та було прийняте з порушенням законодавства. Зокрема, вона наголошує, що: не враховано факт чинності нотаріально посвідченого договору, який вже регулює порядок участі батька у вихованні; не було вивчено умови проживання батька, його участь у житті дитини, а також реальний стан його взаємин із сином; не досліджено психологічний і фізичний стан дитини, її ставлення до батька; не було залучено психолога для оцінки доцільності відновлення чи розвитку контактів між дитиною та батьком; розпорядження базується на неповній та недостовірній інформації, а комісія не зібрала достатніх доказів і не провела належного аналізу. Позивачка уважає, що встановлений графік зустрічей може мати негативний вплив на психічний та фізичний стан дитини, а рішення комісії - упереджене, необґрунтоване та прийняте з перевищенням повноважень органу опіки й піклування. Мотивуючи наведеним, просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 червня 2024 року №407 "Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей", за яким визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкування з малолітнім сином: щонеділі - з 10:00 години до 13:00 години, перші два місці в присутності матері ОСОБА_2 ; надалі щовівторка та щочетверга з 18:00 до 20:00 година та щонеділі - з 10:00 години до 13:00 години, без присутності матері.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 червня 2024 року № 407 «Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей», яким визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн. Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що у договорі від 8 квітня 2023 року батьки визначили, що одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається, установили, що при відсутності домовленості між сторонами договору, питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку, що повною мірою відповідає положенням частини 2 статті 651 ЦК України. Суд зробив висновок, що зверненням із заявою до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві ОСОБА_1 фактично уникнув процедури внесення змін у договір, його розірвання. Суд зазначив, що оскільки сторони в належній формі дійшли згоди щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею, орган опіки та піклування при винесенні розпорядження не врахував інших обставин, що мають істотне значення, а саме наявність договору між батьками, фактично нівелював домовленість між ними, звузивши права матері та розширивши права батька. Мотивуючи наведеним, суд першої інстанції зробив висновок про задоволення позову.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухваленим рішенням, Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість заявлених позовних вимог. Вказує, що Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація діяла в межах повноважень та відповідно до законодавства, зокрема Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866. У квітні 2024 року батько дитини ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей із заявою про визначення способу участі у вихованні сина. Подав усі документи, передбачені пунктом 73 Порядку. Служба провела перевірку, опитування, ініціювала соціальну оцінку, обстежила умови проживання. Встановлено, що батько має належні умови для спілкування з дитиною, є підтвердження виконання ним батьківських обов`язків (сплата аліментів та участь у вихованні). Мати дитини ОСОБА_2 заперечувала, посилаючись на укладення батьками нотаріального договору у 2023 році, який регулює місце проживання дитини з матір`ю, сплату аліментів, а також право батька бачитися з дитиною в присутності матері. Однак графік побачень не був визначений, а з травня 2024 мати фактично перешкоджала зустрічам. Комісія, заслухавши обидві сторони, 12 червня 2024 року рекомендувала дозволити батькові спілкування з сином щонеділі (перші 2 місяці ? в присутності матері), далі ? вівторок, четвер та неділя ? без матері. На основі цієї рекомендації районна державна адміністрація видала Розпорядження №407 від 18 червня 2024 року. Щодо наявності договору між батьками вказує, що такий не містить конкретного графіка, тому ані у Служби, ані у членів Комісії органу опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не було на меті скасування договору, а лише врегулювати питання та дотримання законних прав та інтересів малолітньої дитини. Зазначає, що Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, має повноваження розглядати звернення, доказів перевищення Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією повноважень, як органом опіки та піклування, матеріали справи не містять. Звертає увагу, що розгляд заяви батька відбувся за участю самого заявника, за активною участю ОСОБА_2 та в найкращих інтересах дитини у відповідності до норм чинного законодавства. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові №165/2839/17 від 01 квітня 2020 року. Мотивуючи наведеним, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Не погодившись з ухваленим рішення, адвокатом Новохатько В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що наявність договору між батьками без конкретного графіку зустрічей не є перешкодою для встановлення такого графіку органом опіки чи судом. Суд першої інстанції помилково вирішив, що розпорядження органу опіки (№407 від 18.06.2024) суперечить договору між батьками. Проте договором лише задекларовано право батька на зустрічі з дитиною, без визначення періодичності чи конкретного режиму. Договір від 08 квітня 2023 року визначає: обов`язок батька сплачувати аліменти ? 5000 грн щомісяця; додаткові витрати на дитину ? 1000 грн щомісяця; проживання дитини з матір`ю до 10 років; право батька бачитися з дитиною у присутності матері, але без імперативної заборони на інші форми спілкування. Батько ОСОБА_1 виконує умови договору, але з кінця травня 2024 року мати почала систематично перешкоджати спілкуванню з дитиною, що підтверджується листуванням, де вона 8 разів відмовила у зустрічах. У відповідь на це ОСОБА_1 звернувся до органу опіки, який встановив графік зустрічей. У договорі режим таких зустрічей не визначений, тому розпорядження договору не суперечить. Суд першої інстанції помилково уважає недобросовісною поведінкою бажання батька бачити сина та звернення до органу опіки. Насправді недобросовісну поведінку проявила позивачка, яка перешкоджала спілкуванню дитини з батьком, що підтверджується неоспорюваними фактами багаторазових відмов (28 травня 2024 року - 07 липня 2024 року). Договір між батьками не визначає графіку зустрічей, тому твердження суду про порушення його умов є безпідставним. Право батька бачитися з дитиною у присутності матері не означає обов`язок саме такої форми спілкування, і не дає матері права блокувати інші форми побачень. Зазначає, що Орган опіки, будучи обізнаним про існування договору, встановив графік з урахуванням інтересів дитини, що відповідає статті 3 Конвенції про права дитини. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що орган опіки може визначати порядок участі у вихованні дитини лише за наявності спору між батьками, віддавши перевагу домовленості між сторонами перед нормами Сімейного кодексу України. Суд першої інстанції не врахував, що позивачка жодного разу не виконала оскаржуване розпорядження органу опіки, тому її права не були порушені. Позивачка перешкоджала зустрічам дитини з батьком, що підтверджується зверненнями до поліції від 30 червня 2024 року та 07 липня 2024 року. На цій підставі батько звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (справа №755/12574/24). Вказує на неналежний спосіб захисту, обраний позивачкою. Позов про скасування розпорядження є штучним дублюванням судових процесів і суперечить принципу процесуальної економії. В обґрунтування порушень норм процесуального права вказує, що позов не містить вимоги до одного з відповідачів - ОСОБА_1 . Крім цього, судом неправомірно поставлено під сумнів компетенцію органу опіки. Розпорядження прийнято законно, з урахуванням обставин і в межах повноважень. Також вказує, що позивачка надала суду психологічний висновок, складений ФОП ОСОБА_4 за результатами онлайн-опитування матері, а також матері та дитини. Цей документ не відповідає вимогам статей 102, 106, 107 ЦПК України. Не наведено методику, джерела інформації, присутніх при дослідженні осіб та не використано матеріалів судової справи, а лише інформацію із слів матері. У висновку суперечливі твердження: з одного боку ? дитина може перебувати без мами кілька годин, з іншого ? рекомендується обмежити спілкування з батьком. Це свідчить про необ`єктивність та упередженість документа. Також висновок містить свідчення дитини, що суперечать один одному: спочатку хлопчик нібито не хоче бачити батька, але в іншому фрагменті просить, щоб саме батько залишився з ним. В тексті є виправлення, що ставить під сумнів його достовірність. Юридично висновок не є експертним ? це думка психолога, заснована на односторонній інформації, отже не може бути належним доказом. Позивачка також надала листування іноземною мовою (без перекладу), що порушує Інструкцію з діловодства та не відповідає процесуальним вимогам. Більшість скріншотів ? за листопад 2021 року, коли дитині було лише 2 місяці, тому вони не є релевантними для вирішення нинішнього спору. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені постановах від 13 березня 2024 року у справі №361/8526/21, від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17, від 01 квітня 2020 року в справі № 165/2839/17. Мотивуючи наведеним, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. Відзиви на апеляційні скарги на адресу суду не надходили.

5. Позиція учасників справи. В судовому засіданні представник Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації - Муханов А.І. підтримав апеляційні скарга, просив суд їх задовольнити. Відповідач ОСОБА_1 підтримав апеляційні скарги, просив суд їх задовольнити. Позивачка ОСОБА_2 та її представниця - адвокат Кухаренко О.В. проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, пославшись на їх необґрунтованість. Просила у задоволенні апеляційних скарг відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (том 1 а.с.18-20). Згідно даних свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 30 вересня 2021 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 1 а.с. 17). 08 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками про проживання, виховання та сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко О.В., зареєстровано в реєстрі за №227 (том 1 а.с. 22-24, 159-162). Згідно пункту 5 договору батьки домовились, що до досягнення дитиною десятирічного віку дитина буде проживати разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . У разі зміни місця проживання дитини, матір зобов`язується попереджувати батька письмово із вказанням точного місця проживання дитини не пізніше одного тижня з моменту зміни місця проживання. Відповідно до пункту 15 договору кожен із батьків має право проводити час разом з дитиною та відпочивати разом з нею як на території України так і за її межами (у разі відпочинку з батьком - у присутності матері дитини). Батько має право бачитись з дитиною у присутності матері дитини. Згідно пунктів 19 та 20 договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними у відповідності з їх справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, вони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать їх особисті підписи на договорі. Батьки підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов договору. Згідно пункту 21 договору за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладання додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку. 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою, в якій просив призначити йому години спілкування з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що після розлучення мати дитини не в повній мірі дозволяє йому бачитись та спілкуватись з сином (том 1 а.с 221). 30 квітня 2024 року до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , підписані та подані її представником - адвокатом Кухаренко О.В., в яких ОСОБА_2 просила не передавати питання про встановлення способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною на розгляд Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, у зв`язку із укладеним договором між батьками про проживання, виховання та сплату аліментів на дитину, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко О.В. та зареєстрований в реєстрі за №227. Також просила роз`яснити право ОСОБА_1 на вирішення питання органом опіки та піклування про встановлення способів участі батька у вихованні сина після розірвання вказаного вище договору (том 1 а.с. 231). 12 червня 2024 року Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації було складено висновок про участь батька у вихованні дитини до розгляду на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини (том 1 а.с. 233). Відповідно до даних витягу з розпорядження №407 від 18 червня 2024 року "Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей" визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкування з малолітнім сином: щонеділі - з 10:00 години до 13:00 години, перші два місяці в присутності матері ОСОБА_2 ; надалі щовівторка та щочетверга ? з 18:00 до 20:00 години та щонеділі - з 10:00 години до 13:00 години, без присутності матері дитини. (том 1 а.с. 232). Установлено також, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні сина та встановлення графіку зустрічей з дитиною, за наслідками розгляду якої 23 червня 2025 року ухвалено рішення про задоволення позову.

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. За частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку: 1) з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; 2) з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту. Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно з частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Частиною 4 статті 157 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Згідно з частиною 1 статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. У справі, що переглядається колегією суддів, предметом оскарження є розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 червня 2024 року №407 "Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей", складене за заявою ОСОБА_1 . Установлено, що у провадженні у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала справа №755/12574/24 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні сина та встановлення графіку зустрічей з дитиною, в межах якої досліджувалось розпорядження №407 від 18 червня 2024 року, яке є предметом оскарження у цій справі. Таким чином, оскаржуване розпорядження є документом, який подавався в межах справи №755/12574/24, тобто є одним із доказів у вказаній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами та не може бути самостійним способом захисту. Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 має захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі №755/12574/24, що власне нею і зроблено, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування. Оскаржуване розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації безпосередньо не породжує певних правових наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру, що є підставою для відмови в позові. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №370/408/19, від 28 вересня 2023 року у справі № 754/17038/21. При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18). Окрім того, апеляційний суд зазначає, що доказів на підтвердження того, що оспорюване розпорядження прийнято з порушенням вимог закону, зокрема, з перевищенням повноважень, які давали б підстави уважати прийняте розпорядження незаконним, матеріали справи не містять. Висновок суду першої інстанції в тій частині, що сторони в належній формі дійшли згоди щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею, натомість орган опіки та піклування при винесенні розпорядження фактично нівелював домовленість між батьками, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи. Зміст розпорядження №407 від 18 червня 2024 року "Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей" не суперечить та не впливає на виконання сторонами Договору між батьками про проживання, виховання та сплату аліментів на дитину від 8 квітня 2023 року. Ураховуючи наведене, апеляційний суд робить висновок про задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, подану представником Мухановим Андрієм Івановичем, задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Новохатько Вікторією Володимирівною, задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування розпорядження ? відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 18 липня 2025 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді С.М. Верланов В.В. Соколова