Постанова 4818 № 638/8813/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №: 638/8813/25 Головуючий 1 інстанції: Невеніцин Є.В. Провадження №: 33/818/1232/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М. Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , без участі його захисника, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника на постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 16.06.2025 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Судом першої інстанції встановлено, що 18.04.2025 о 14 год. 55 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Kia Carnaval» з реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Соборній, біля буд. 39 у м. Ізюм Харківської області з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду у встановленому порядку на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються відповідними доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 839849 від 18.04.2024 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.04.2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, згідно якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився; реєстраційною інформацією оператора 102 від 18.04.2025 року; поясненнями ОСОБА_2 від 18.04.2025 року; рапортом ПВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капрала поліції Віталія Конова від 18.04.2025 року; копією постанови інспектора Ізюмського РУПГУНП в Харківській області капітана поліції Золотоверхого В.В. від 18.04.2025 року; відеозаписами з бодікамер поліцейських та відеореєстратора автомобіля патрульної поліції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник Івашка В.Л. подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що до початку судового розгляду в правопорушника змінився захисник, який подав клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку з наданням часу для ознайомлення з матеріалами справи, проте суд першої інстанції послався на постанову ВС від 12.03.2025 року й з метою швидкого розгляду справи про адміністративне правопорушення проігнорував вказане клопотання, чим порушив право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на справедливе судочинство. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати. Позиції учасників апеляційного провадження Будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, і її захисник не з`явились. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції. Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи. Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника чи його захисника. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан наркотичного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.04.2025 о 14 год. 55 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Kia Carnaval» з реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Соборній, біля буд. 39 у м. Ізюм Харківської області з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду у встановленому порядку на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції. Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта з огляду на наступні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з супровідного листа заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Дениса Шокуна від 25.04.2025 року (а.с. 15), адміністративний матеріал стосовно правопорушника ОСОБА_1 надійшов до суду першої інстанції 13.05.2025 року, а судовий розгляд по даній справі був призначений на 16.06.2025 року об 11:00 год., тобто з дотриманням розумних строків для здійснення справедливого та неупередженого судочинства. Відповідно до п. 34 постанови ВС від 12.03.2019 року вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. До суду першої інстанції 16.06.2025 року, у день призначеного судового розгляду, надійшло клопотання захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Бакуменка С.В. про перенесення судового засідання та ознайомлення його з матеріалами справи № 638/8813/25. Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано вказане клопотання захисника Івашка В.Л., однак, слід звернути увагу на витяг з Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/05-25 у справі про адміністративне правопорушення між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Бакуменко і партнери» в особі керуючого Бакуменка С.В. (а.с. 26), датою підписання якого є 22.05.2025 року. З викладеного можна зробити висновок, що з дня набуття повноважень захисником правопорушника, тобто 22.05.2025 року, та до моменту здійснення судового розгляду судом першої інстанції пройшло достатньо часу для реалізації права на справедливий суд, а інші дії захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважаються такими, які затягуюють судовий розгляд, що суперечить чинному законодавству. Окрім цього, як вбачається з відеозапису з бодікамери поліцейського, який міститься в матеріалах справи, на вимогу працівника правоохоронного органу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в державному закладі охорони здоров`я правопорушник категорично відмовився. Оскільки вказане правопорушення вчинене повторно протягом року, яке полягає у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ : Постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 червня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило