Постанова 4809 № 392/75/22

ПОСТАНОВА Іменем України 08 квітня 2025 року м. Кропивницький справа № 392/75/22 провадження № 22-ц/4809/86/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Дуковського О.Л. суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А. з участю секретаря: Демешко Л.В. Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , інтереси якої представляють адвокати Куєвда Юлія Сергіївна, Попович Світлана Михайлівна; відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Кривонос Андрій Ілліч; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновський Андрій Васильович, приватний нотаріус Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українська Наталія Михайлівна. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Куєвда Юлія Сергіївна на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2024 року ,у складі головуючого судді Бадердінової А.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновський Андрій Васильович, приватний нотаріус Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українська Наталія Михайлівна про визнання договору міни недійсним, - в с т а н о в и в: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновський Андрій Васильович, приватний нотаріус Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українська Наталія Михайлівна про визнання договору міни недійсним. Просив: визнати недійсним договір міни від 02.04.2014, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 19.11.2013, посвідченої приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським Андрієм Васильовичем за реєстраційним № 900 та від імені ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Маловисківського районного нотарільного округу Кіровоградської області Сосновським Андрієм Васильовичем та зареєстрованого у реєстрі за №235; застосувати наслідки недійсності правочину договору міни від 02.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським Андрієм Васильовичем та зареєстрованого у реєстрі за №235, шляхом повернення обом сторонам договору міни від 02.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським Андрієм Васильовичем та зареєстрованого у реєстрі за №235 - у власність земельної ділянки, які належали кожній стороні до його укладання; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,9219 га, кадастровий номер якої 3523182000:02:000:0185, що розташована на території Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (до перейменування та реорганізації Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області), що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни від 02.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським Андрієм Васильовичем та зареєстрованого у реєстрі за №235; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,0500 га, кадастровий номер 3523183200:02:000:0588, що розташована на території Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (до реорганізації- Мануйлівська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області), що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни від 02.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським Андрієм Васильовичем та зареєстрованого у реєстрі за №235. В обґрунтування позову зазначала, що з 23.11.1990 проживала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , який помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка вказувала, що 27.08.2021 звернулася до приватного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Української Н.М. для оформлення спадкових прав на майно померлого чоловіка. Зазначала, що до спадкової маси спадкодавця мала належати і земельна ділянка площею 4,9219 га сільськогосподарського призначення, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №036114, виданого на ім?я ОСОБА_4 Кіровською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області від 02.04.2001, зареєстрованого Відділом Держкомзему у Маловисківському районі Кіровоградської області за №4-183. Ннотаріус повідомила, що 02.04.2014 приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським А.В. було посвідчено договір міни, який зареєстровано в реєстрі за № 235. 04.10.2021 позивач як єдиний спадкоємець свого чоловіка, яка фактично прийняла спадщину, звернулася до приватного нотаріуса Української Н.М. із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого до спадкового реєстру було внесено реєстраційний запис реєстрація Спадкової справи за №155/2021 (номер у Спадковому реєстрі 68415246). 08.10.2021 приватним нотаріусом Сосновським А.В. представнику позивача за довіреністю ОСОБА_5 видано дублікат оспореного договору міни від 02.04.2014, зареєстрованого в реєстрі №235 від 02.04.2014. Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від 19.11.2013 , посвідченої приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським А.В. з реєстраційним номером 900 від імені громадянина ОСОБА_4 , Сторона 1 передає Стороні 2 у власність належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,0500 га, кадастровий номер 3523183200:02:000:0588, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю 10 000 грн, Сторона 2 взамін передає Стороні 1 у власність належну йому на праві особистої власності земельну ділянку площею 4,9219 га, кадастровий номер 3523182000:02:000:0185, що розташована на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю 60 000 грн. З договору вбачається, що міна проводиться з грошовою доплатою у розмірі 50 000,00 грн на користь Сторони 2, яку громадянин ОСОБА_4 отримав. Позивач посилається на те, отримання грошей ОСОБА_4 не відповідає дійсності. Зазначала, що відповідачі є керівниками та бенефіціаром Товариств та господарств, основними видами господарської діяльності є використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Зазначає, що за життя спадкодавець ( ОСОБА_4 ) з метою письмового оформлення договірних відносин оренди саме цієї земельної ділянки площею 4, 9219 га, кадастровий номер 3523182000:02:000:0185 мав перемовини із ТОВ «КАРАТ», керівником та кінцевим бенефіціаром якого був та є ОСОБА_2 та якому передав оригінал державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №036114 від 02.04.2001 саме для оформлення договору оренди земельної ділянки. Проте, ані примірника договору оренди земельної ділянки, ані оригіналу державного акту на землю серії ІІ-КР №036114 від 02.04.2001, виданого на ім?я ОСОБА_4 - ОСОБА_2 не повернув. Вказувала, що протягом періоду з 2008 року до смерті ОСОБА_4 земельна ділянка використовувалася відповідачами та сплачувалася орендна плата. Зазначала, що позивачу не відомо як саме були оформлені документально вказані правовідносини. Позивач та її чоловік все своє життя проживали у сільській місцевості, є пенсіонерами, юридично необізнані, а також мали доброзичливі відносини зі стороною Відповідачів та перебували відносинах довіри, а тому не могли передбачити настання таких наслідків, якими їх фактично позбавлено права власності на вказану земельну ділянку. Позивачка вважала, що договір міни укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів як батька та сина між собою. Крім того, вказує, що відбувся нерівнозначний обмін, земельні ділянки за вартістю значно різняться, територіально розміщені на території різних сільських рад. Позивачка як дружина спадкодавця згоди на обмін даної земельної ділянки не надавала. Зазначала, що ОСОБА_4 не мав наміру відчужувати у будь-який спосіб земельну ділянку, а відповідачі свідомо допускали настання для спадкодавця несприятливих наслідків - припинення права власності на земельну ділянку площею 4,9219 га вартістю станом на 31.03.2014 - 103 814, 00 грн. Вважає, що відповідачами не було дотримано обмінних дій щодо надання правовстановлюючих документів на ділянку площею 0,0500 га належних до передачі спадкодавцю як новому власнику. Позивачка вказувала, що вона її чоловік (спадкодавець) під час посвідчення оспореного договору міни нотаріусом Сосновським - присутні не були ,вона письмової, нотаріальної згоди не надавала. Розрахунок за використання вказаної земельної ділянки проводився у натуральній формі (зерновою продукцією) і у грошовій формі, які ОСОБА_2 привозив додому позивачці. З відомостей державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - підставою втрати права власності на дану земельну ділянку був саме оспорюваних договір міни від 02.04.2014. Про існування вказаного договору міни позивачці стало відомо восени 2021 року. Оспорюваний правочин є недійсним і з тих підстав, що був укладений в період дії заборони (мораторію) на відчуження земельних ділянок у вказаний період, за якою угоди укладені під час дії заборони вважаються недійсними з моменту їх укладання (посвідчення). У зв`язку із реформуванням органів місцевого самоврядування, наразі обидві земельні ділянки, що були предметом обміну за оспореним договором міни, знаходяться на території Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Угоди (в тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» підпункту 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Таким чином, оборотоздатність земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) є обмеженою. Обмін (міна) таких земельних ділянок повинна була здійснюватися відповідно до спеціального закону, яким на час укладення оспорюваного договору міни є Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Таким чином, об`єктами обміну можуть бути земельні ділянки сільськогосподарського призначення за схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому ст.14 Закону №899-ІV. Щодо необхідності поновлення строку звернення до суду, вказала, що сторона позивача про факт втрати спадкодавцем права власності на майже всю площу земельної ділянки дізналася лише восени 2021 року. Вважала, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, та такими, що були пропущені з незалежних від волі спадкодавця, так і самої позивачки причин. Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адвокат Галушко С.І. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що ОСОБА_4 у листопаді 2013 року ОСОБА_4 , звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією придбати належну йому земельну ділянку. На вказану пропозицію ОСОБА_2 відмовив, оскільки операції з купівлі-продажу земельних ділянок було заборонено діючим на той час законодавством. Разом з тим, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 обміняти його земельну ділянку на ділянку меншого розміру з доплатою, а тому з цього приводу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відбулися перемовини щодо обміну земельними ділянками, при цьому ними було погоджено як земельні ділянки, що будуть обмінюватися, так і розмір грошової доплати, яку отримає ОСОБА_4 . Після досягнення згоди щодо всіх істотних умов майбутнього договору міни, ОСОБА_4 було надано довіреність на ім`я ОСОБА_2 , на укладення та підписання від його імені договору міни. Вказана довіреність була посвідчена Приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським Андрієм Васильовичем 19.11.2013 року та зареєстрована у Реєстрі за №900. 02.04.2014 ОСОБА_2 від імені та в інтересах ОСОБА_4 і на раніше досягнутих з ним умовах, було укладено та підписано договір міни, один примірник якого та документи, що посвідчували реєстрацію земельної ділянки, яку за договором набув ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було передано ОСОБА_4 . Грошова доплата за договором міни була передана ОСОБА_4 у повному обсязі після досягнення згоди щодо істотних умов майбутнього договору міни та підписання ОСОБА_4 довіреності на ім`я ОСОБА_2 та ще до підписання договору міни. Орендні відносин щодо земельної ділянки площею 4,9219 га, кадастровий №3523182000:02:000:0185 між сторонами були припинені. Зазначав, що ні позивачем, ні її чоловіком не заявлялося жодних претензій до відповідачів щодо виплати орендної плати за вказаний період, що однозначно свідчить про їх обізнаність з фактом укладення договору міни та відсутність орендних відносин. Вважає необгрутнованими доводи позивача, що договір міни від 02.04.2014 є недійсним з тих підстав, що був укладений в період дії заборони (мораторію) на відчуження земельних ділянок. Проте, такі доводи суперечать вимогам законодавства України та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18. Крім того представник відповідачів вказував на те, що земельна ділянка, отримана у приватну власність ОСОБА_4 в результаті реформування КСП «Пам`ять Леніна» як його членом, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №036114 від 02.04.2001 , була особистою приватною власністю ОСОБА_4 та не вважалися спільною сумісною власністю подружжя, ні на час отримання цієї земельної ділянки у власність, ні на час видання ОСОБА_4 довіреності на ім`я ОСОБА_2 на обмін земельної ділянки (19.11.2013 ) ні на час укладення оспорюваного договору міни (02.04.2014), а тому нотаріально посвідченої згоди іншого з подружжя на укладення договору міни та видання довіреності на його укладення, законодавством не вимагалося. Також представник відповідачів не погоджується із причинами пропуску позивачкою строку звернення до суду. Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, що вжиті на підставі ухвали Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20.01.2022 у цій справі. Роз?яснено, що заходи забезпечення зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням. Вирішено питання про розподіл судові витрати. Не погодившись із вказаним рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Вказує на те, що судом першої інстанції неповно з?ясовано обставини справи ,що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального оправа та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що відбувся нерівнозначний обмін земельної ділянки ,які за вартістю значно різняться, територіально розміщенні на території різних сільських рад. Також суд першої інстанції не взяв до уваги те, що спадкодавець не мав наміру на відчуження земельної ділянки, а також те, що обмін земельних ділянок відбувся у період дії заборони (мораторію) на відчуження земельних ділянок. Представник відповідачів адвокат Кривонос А.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказує на те, що відповідно до умов договору міни проводився із грошовою доплатою на користь стороні 2, які і отримав ОСОБА_4 до підписання спірного договору. Крім того посилається на те, що матеріали справи не містять відомостей, які б підтвердили наявність зловмисної домовленості під час укладення договору міни , а також неотримання доплати в розмірі 50000,00 грн . Вважає, позовні вимоги недоведеними, а тому відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору міни. Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам процесуального законодавства з таких підстав. Суд першої інстанції встановив, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 036114 від 2 квітня 2001 року, виданого головою Кіровської сільського голови Солдатенка П., ОСОБА_4 набув право приватної власності на земельну ділянку площею 4,64 га, яка знаходиться на території Кіровської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області, землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том 2 а.с. 32). З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3500956932014 від 31.03.2014 вбачається, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 2 квітня 2001 року (том 2 а.с. 32 ). Згідно копії довіреності від 19.11.2013 року, зареєстрованої в реєстрі за № 900 посвідченої приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським А.В. вбачається, що ОСОБА_4 за усним попередньо досягнутим договором з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , уповноважив їх незалежно один від одного розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, а саме : обміняти на іншу земельну ділянку, передати в оренду (позичку) за ціну та на умовах на свій розсуд належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 036114, виданого Кіровською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області 02.04.2001 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4-183, земельну ділянку площею 4,64 га, кадастровий номер № 3523182000:02:000:0185, що розташована на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області , надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Для чого надав їм право одержувати та підписувати необхідні довідки та інші документи, подавати від мого імені заяви, в тому числі про належність майна на праві особистої власності, укласти та підписати договір оренди (позички), міни, сплачувати чи одержувати належні йому та з нього платежі, орендну плату, та виконати всі інші дії та формальності, пов`язані з даною довіреністю, представляти його інтереси щодо земельної ділянки з будь-яких питань в усих державних, громадських установах, підприємствах, організаціях, судах. Довіреність видана з правом передоручення строком на 10 років і дійсна до 19 листопада 2023 року (том 2 а.с. 25,26). Відповідно до дублікату договору міни земельних ділянок, встановлено, що 02.04.2014 між ОСОБА_3 (Сторона 1) та ОСОБА_2 (Сторона 2), що діє за довіреністю, посвідченою Сосновським А.В., приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області 19 листопада 2013 року, від імені ОСОБА_4 було укладено договір міни земельних ділянок, який посвідчений приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським А.В. та зареєстрований в реєстрі за №

235. Умовами зазначеного договору міни передбачено наступне: - пункт 1.1, визначає, що Сторона 1 передає Стороні 2 у власність належну йому на праві особистої власності земельну ділянку, Сторона 2 взамін передає Стороні 1 у власність належу йому на праві особистої власності земельну ділянку. При цьому у власність Сторони 1 переходить земельна ділянка площею 4,9219 га, кадастровий № 3523182000:02:000:0185, що розташована на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; а у власність Сторони 2 переходить земельна ділянка площею 0, 0500 га, кадастровий номер 3523183200:02:000:0588, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - відповідно до пункту 1.2 встановлено, що земельна ділянка площею 0,0500 га, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області , і є предметом цього договору, належить Стороні 1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданого реєстраційною службою Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області 09.07.2013 року, право власності за яким зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області 9 липня 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 100639435231; - пунктом 1.5, передбачено, що сторони стверджують, що на момент укладення цього договору належні їм земельні ділянки за цим договором не перебувають під арештом чи забороною, щодо них не ведуться судові спори, вони не заставлені, у податковій заставі не перебувають, відносно них не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими. Відсутність заборони відчуження земельних ділянок та відсутність обтяження земельних ділянок іпотекою перевірено 02.04.2014 року за № 52520031, № 52524378, № 52523971, № 52523494, 52522978, відсутність податкової застави перевірено 02.04.2014 року за № 43874574; - пунктом 1.6, визначено, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим відділом Держземагенства у Маловисківському районі Кіровоградської області від 27.03.2014 року за № НВ- 3500952412014, на земельну ділянку, яка належить Стороні 1 обмеження (обтяження) не зареєстровані. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим відділом Держземагенства у Маловисківському районі Кіровоградської області від 31.03.2014 року за № НВ-3500956932014, на земельну ділянку, яка належить Стороні 2 обмеження не зареєстровані; - пунктом 2.1 передбачено, що сторони домовились, що Сторона 1 передає у власність Стороні 2 земельну ділянку вартістю 10000,00 гривень , а Сторона 2 передає у власність Стороні 1 земельну ділянку вартістю 60000,00 гривень; - відповідно до пункту 2.2 міна проводиться з грошовою доплатою в розмірі 50000 гривень на користь Сторони 2, і які гроші ОСОБА_4 одержав повністю до підписання цього договору. Такий обмін земельними ділянками визначений сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-якої зі Сторін , так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать , що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні земельні ділянки (том 1 а.с.40). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19878424 від 02.04.2014 року та Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 294418958 від 12.01.2022 року, судом з`ясовано, що ОСОБА_3 на підставі договору міни, серія та номер ВТТ 237432, реєстр № 235, виданий 02.04.2014 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області, набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182000:02:000:0185 площею 4,9219 га. Зазначені відомості також викладені в Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.12.2021 року, відповідно якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 31 березня 2014 року становить 103814 гривень (том 1 а.с. 35-37, 41; том 2 а.с. 29). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19881096 від 02.04.2014 року та Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 293034294 від 29.12.2021 року, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 на підставі договору міни, серія та номер ВТТ 237432, реєстр № 235, виданий 02.04.2014 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області, набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523183200:02:000:0588 площею 0,05 га. Зазначені відомості також викладені в Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.12.2021 року (том 1 а.с.42, 43; том 2 а.с. 28). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 10.09.2019 Маловисківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 67 років, про що 10.09.2019 складено відповідний актовий запис № 308 (том 1 а.с. 33). Відповідно до довідки № 54 від 01.09.2021 року виданої виконавчим комітетом Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області в тім, що згідно запису по господарській книги № 8 особовий рахунок № НОМЕР_3 за 2016-2020 роки громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був прописаний та проживав в АДРЕСА_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з дружиною ОСОБА_1 та вели спільне господарство (том 1 а.с. 32). Згідно з матеріалами спадкової справи, які надійшли до Маловисківського районного суду Кіровоградської області 26.05.2022 зареєстрованої судом за вх. № 3732, вбачається, що 4.10.2021 до приватного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу Української Н.М. звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_4 . Відповідно до запиту приватного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Української Н.М. до спадкового майна входить земельна ділянка площею 0,05 га за кадастровим номером 3523182000:02:000:0588, яка на підставі договору міни посвідченого Сосновським А.В. приватним нотаріусом Кіровоградської області 2.04.2014 року за реєстровим № 235 належала померлому ОСОБА_8 , спадкоємець померлої ОСОБА_1 повідомила, що документ який підтверджував право спадкодавця на вказана нерухоме майно було втрачено (том 1 а.с. 183, 188). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України). Відповідно до статей 177, 181 ЦК України, статті 79 ЗК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав. Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт «в» частини першої статті 5 ЗК України). Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом. Згідно пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України (стаття 131 ЗК України). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України). За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша третя статті 715 ЦК України). Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення. У рішенні ЄСПЛ від 22 травня 2018 року, що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16), ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 149). Вказав, що законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників (§ 104). Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105). Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129). Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно необґрунтованості доводів позивача про порушення при укладенні договору міни пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 390/558/19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18-ц (провадження 14-66цс19) зазначила, що підпункт «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України гарантує можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Частина перша статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не обмежує випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначає одну із можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також зазначено, що у відповідності до частини 3 статті 715 ЦК України передбачається можливість встановлення у договорі міни земельних ділянок доплати. Звернувшись із цим позовом позивачка вказувала, що довіреність видана ОСОБА_4 на ім?я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ним не підписувалася, а відповідачі у свою чергу діяли із зловмисною домовленістю щодо обміну земельної ділянки. Тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18 (провадження № 61-5932сво22) зазначено, що «з урахуванням змісту статті 244 ЦК України та принципу розумності, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто довіреність має містити повноваження представника необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов`язки представника перед особою, яку він представляє (довірителем)». Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 не підписував довіреність виданої ним на ім?я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , судово почеркознавча експертиза щодо встановлення належності підпису ОСОБА_4 у зазначеній довіреності не проводилася, такого питання позивачка та її представник не порушували. Тому, відсутні підстави вважати недійсною довіреність на підставі якої укладався спірний договір. Також відсутні докази на підтвердження того, що відповідачі вчиняли правочин усупереч інтересам довірителя ( ОСОБА_4 ). З матеріалів справи вбачається, що з часу укладення договору міни від 02.04.2014 орендні відносини щодо земельної ділянки площею 4,9219 га, кадастровий № 3523182000:02:000:0185 відсутні, а тому доводи позивачки, що вона отримувала орендну плату саме за цю земельну ділянку є необгрутнованими. Як встановлено судом земельна ділянка кадастровий номер 3523182000:02:000:0185, площею 4,64 га, отримана у приватну власність ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ КР № 036114 від 2.04.2001 та була його особистою приватною власністю, а тому нотаріально посвідчена згода ОСОБА_1 на укладення договору міни та видання довіреності на його укладення не потрібна. Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11.01.2011 статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації. Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду. Тому, земельна ділянка із кадастровим номером 3523182000:02:000:0185, площею 4,64 га не вважається спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_4 , а була особистою приватною власністю ОСОБА_4 , а отже нотаріальна згода позивачки на укладення спірного договору міни та видання довіреності на його укладення не потребувалася. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Куєвда Юлія Сергіївна залишити без задоволення. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Л.Дуковський Судді: Л.М.Дьомич О.А. Письменний