Постанова 4857 № 460/26076/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/26076/23 пров. № А/857/1869/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року (суддя Гудима Н.С., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/26076/23 за позовом Приватного підприємства "Західпроменерго" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство "Західпроменерго" (далі позивач, ПП «Західпроменерго» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №8231/17000704 від 23.10.2023. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №8231/17000704 від 23.10.2023. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 10249,30 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління ДПС у Рівненській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Західпроменерго». Позивач подав відзив на апеляційну скаргу апелянта, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає дозадоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що в період з 16.08.2023 по 22.08.2023 посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Західпроменерго» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічному імпортному контракту №PL22 від 06.12.2021, укладеному з фірмою-нерезидентом «YA-COMMERCE», Польща, за період з 06.12.2021 по 31.07.2023. За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення ПП «Західпроменерго» вимог ч.1 та ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, а саме: порушення законодавчо встановлених строків розрахунків в іноземній валюті в сумі 295505 євро при виконанні зовнішньоекономічного імпортного контракту №PL 22 від 06.12.2021, укладеного з фірмою - нерезидентом «YA-COMMERCE», Польща, які зафіксовані в акті перевірки від 29.08.2023 №7606/Ж5/17-00-07-04-14/37246018. Не погодившись з такими висновками ПП «Західпроменерго» подало заперечення від 10.10.2023 №45, за наслідками розгляду яких ГУ ДПС у Рівненській області листом від 20.10.2023 залишила їх без задоволення. В подальшому, 23.10.2023 на підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №8231/17000704 про застосування до ПП «Західпроменерго» пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 683286,76 грн. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням відповідача №8231/17000704 від 23.10.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав. Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що повернення передоплати нерезидентом на користь резидента не підпадає під порушення резидентами строку розрахунків згідно ст.13 Закону №2473-VIII. Так, чинним законодавством не встановлено строків повернення грошових коштів резидентові у зв`язку з припиненням зобов`язань по зовнішньоекономічному контракту, оскільки в тому випадку не передбачається одержання резидентом України виручки від нерезидента за експортним контрактом, не здійснюється поставка товару резиденту. Водночас, ч.3 ст.13 Закону України №2473-VIII встановлює відповідальність за дотримання строків при поставці товару. Крім цього, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги ту обставину, що позивачем не допущено порушень граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, а отже підстав для нарахування пені у відповідності до Закону №2473-VIII немає, то відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №8231/17000704 від 23.10.2023, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. Відтак вказане податкове повідомлення-рішення №8231/17000704 від 23.10.2023 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Підпунктом 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Так, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (далі Закон №2473-VIII). Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Зокрема, ч.1 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Пунктом 14-2 Постанови Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (в редакції Постанови від 4 квітня 2022 року №68) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, здійснених з 05.04.2022, зменшено з 365 днів до 90 календарних днів. В подальшому граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, здійснених з 05.04.2022, згідно з Постановою Національного банку України від 07.06.2022 №113, становили 120 днів, а згідно з Постановою Національного банку України від 07.07.2022 №142 - 180 днів. Відповідно до ч.2 ст.13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. Частиною 5 ст.13 Закону №2473-VIII встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме: порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Відповідно до ст.11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства. Відповідно до ч.8 ст.13 Закону №2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті. Водночас, положеннями Закону №2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті. Такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України. Разом з тим, підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено ст.13 Закону №2473-VIII) - відсутні. Частинами 1-3 ст.3 Закону №2473-VIII передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону. Як вірно зазначено судом першої інстанції спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. Відповідно до абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин. Крім того, до Закону №2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19). Отже, пеня, передбачена ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінету Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Вказаний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 та від 29.08.2024 у справі №280/7416/23. Також у постанові від 25.09.2024 у справі №560/19941/23 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого положення пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду. З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення спірної перевірки позивача стала інформація Національного банку України про «виявлені факти ненадходження в установлені граничні строки розрахунків товару від здійснених авансових платежів по ПП «Західпроменерго» при виконанні зовнішньоекономічного імпортного контракту №PL 22 від 06.12.2021. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 06.12.2021 між ПП «Західпроменерго» (покупець) та фірмою - нерезидентом «YA-COMMERCE» (продавець), Польща, укладено зовнішньоекономічний імпортний контракт №PL 22, згідно з умовами якого продавець зобов`язується надати транспортні засоби, техніку, механізми (товар) відповідно до Специфікації (додатків), які є невід`ємною частиною даного контракту, а покупець прийняти та оплатити його в порядку та на умовах, які передбачені даним контрактом. Згідно п.3.3 контракту його загальна сума складає 728520 євро. Згідно з п.5.2 контракту оплата за товар здійснюється на умовах передоплати у розмірі 100% суми зазначеної у рахунках-фактурах та Специфікаціях відповідно до умов контракту, шляхом банківського переказу. На виконання умов договору та підписаних Специфікацій фірмою - нерезидентом «YA-COMMERCE» в період з січня 2022 року по грудень 2022 року здійснювалася поставка обумовлених товарів, що підтверджується копіями митних декларацій та картками рахунку 3712,

632. Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2022 ПП «Західпроменерго» звернулося до фірми-нерезидента «YA-COMMERCE» з листом №28/12 про розірвання контракту №PL22 від 01.06.2021 за взаємною згодою сторін, у зв`язку з неможливістю здійснювати свою господарську діяльність та виникненням обставин непереборної сили, та просило повернути кошти в сумі 295505 євро до 03.01.2023. Сторони розірвали контракт та 03.01.2023 контрагент позивача повернув останньому кошти в сумі 295505 євро, що підтверджується копією платіжного доручення №5 від 03.01.2023. Вказані кошти надійшли на рахунок позивача лише 23.01.2023. У зв`язку із зазначеними подіями, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом на 22 дні та нарахував йому пеню в сумі 683 286,76 грн. З такими твердженнями контролюючого органу суд апеляційної інстанції не погоджується та вважає висновки суду першої інстанції вірними виходячи з наступного. Згідно п. 32 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 28.07.2009 за № 216, банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок отримувача після з`ясування ним відсутніх/неточних даних реквізиту Призначення платежу у повідомленні в порядку та в строки, визначені внутрішніми документами банку. Згідно з п.34 вказаного Положення надавач платіжних послуг отримувача в разі отримання повідомлення з усіма заповненими реквізитами зараховує кошти в іноземній валюті на відповідний рахунок отримувача (у разі його відсутності на власний транзитний рахунок). Зарахування коштів в іноземній валюті здійснюється надавачем платіжних послуг отримувача відповідно до дати валютування, зазначеної в повідомленні, або не пізніше дня, наступного за днем отримання банком/небанківським надавачем платіжних послуг отримувача виписки з кореспондентського рахунку від банку-кореспондента/виписки з розрахункового рахунку з урахуванням у ній цього переказу на користь отримувача. Зі змісту платіжного доручення №5 від 03.01.2023 вбачається, що фірма-нерезидент «YA-COMMERCE» здійснила ПП «Західпроменерго» повернення авансу відповідно до контракту №PL22 від 01.06.2021 в сумі 295505 євро 03.01.2023 (дата валютування), тобто в межах граничного строку обумовленого сторонами. Крім цього, фірма-нерезидент «YA-COMMERCE» повідомила ПП Західенерго», що затримка в проведенні платежу відбулася у зв`язку з проведенням банком фінансового моніторингу такого платежу. Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що вказані обставини не залежали від волі та дій фірми-нерезидента «YA-COMMERCE», контрагента позивача, а тим більше від самого позивача. Згідно із п.16 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція №7) банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів за кожним фактом здійснення поставки товару. Грошові кошти від експорту товарів мають бути зараховані на відкритий у банку поточний рахунок резидента не пізніше граничних строків розрахунків (п.19 Інструкції № 7). Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з огляду на вказане, грошові кошти, які надійшли від нерезидента за операціями з експорту товарів, в тому числі за операціями, які не підпадають під валютний нагляд, підлягають перерахуванню з валютного рахунку резидента, відкритого за межами України на рахунок резидента суб`єкта господарювання (юридичної особи) в банку України. Суд апеляційної інстанції проаналізувавши норми валютного законодавства та врахувавши обставини справи в сукупності, вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що повернення передоплати нерезидентом на користь резидента не підпадає під порушення резидентами строку розрахунків згідно ст.13 Закону №2473-VIII. Чинним законодавством не встановлено строків повернення грошових коштів резидентові у зв`язку з припиненням зобов`язань по зовнішньоекономічному контракту, оскільки в такому випадку, не передбачається одержання резидентом України виручки від нерезидента за експортним контрактом коли не здійснюється поставка товару резиденту. Водночас, ч.3 ст.13 Закону України №2473-VIII встановлює відповідальність за дотримання строків при поставці товару. Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції підставно задоволено позов. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 460/26076/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга