Постанова 4857 № 380/2716/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/2716/25 пров. № А/857/17131/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Матковської З.М. суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №380/2716/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Кузан Р.І., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 16 квітня 2025 року),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 ( далі позивач ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( далі відповідач2) в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 134650030671 від 23.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж за такі періоди: 06.10.1982 - 30.10.1982 - роботи офіціантом 4-го розряду у ресторані «москва» Львівського тресту їдалень №1; 05.11.2003 - 31.12.2003 як суб`єкт підприємницької діяльності; 01.01.2006 - 28.02.2006 заступником директора в ПП «Авіаль» (код ЄДРПОУ 33213429); 01.09.2006 - 13.03.2009 як суб`єкт підприємницької діяльності; 01.04.2020 - 30.04.2020 - роботи водієм в ТзОВ «Аппарель-Захід» (код ЄДРПОУ 39630777); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за призначенням пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 134650030671 від 23.01.2025 йому відмовлено в призначенні пенсії, з підстав недостатності страхового стажу. Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зараховано періоди роботи офіціантом 4-го розряду у ресторані «москва» Львівського тресту їдалень, заступником директора в ПП «Авіаль» та водієм в ТзОВ «Аппарель-Захід», а також період здійснення підприємницької діяльності, оскільки ним сплачено всі страхові внески. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №380/2716/25 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 134650030671 від 23.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ОСОБА_1 періоди роботи з 06.10.1982 по 30.10.1982, з 01.01.2006 по 28.02.2006, з 01.04.2020 по 30.04.2020, період здійснення підприємницької діяльності з вересня 2006 року по лютий 2009 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на час звернення за призначенням пенсії 16.01.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 60 років 11 місяців 29 днів. Згідно документів, доданих до заяви про призначення пенсії, страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058. Згідно даних системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 05.11.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2006 по 28.02.2006, з 01.11.2006 по 13.03.2009, 01.04.2020 по 30.04.2020, оскільки відсутні дані про нарахований дохід та сплачені внески. З огляду на вищезазначене, відсутні законні підстави для зарахування до загального страхового стажу періоди роботи з 05.11.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2006 по 28.02.2006, з 01.11.2006 по 13.03.2009, 01.04.2020 по 30.04.2020. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта. Позивач 16.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 134650030671 від 23.01.2025, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено, що пенсійний вік позивача становить 60 років. Необхідний страховий стаж згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік. Страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 29 дні. В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що не враховано період роботи з 06.10.1982 по довідці №ІІІ-1745/07-12(1) від 18.07.2024, оскільки відсутня дата звільнення. Крім цього, із наявного у справі розрахунку страхового стажу (а.с.55) та трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.12-27) судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи: з 01.01.2006 по 28.02.2006 на посаді заступника директора в ПП «Авіаль» та з 01.04.2020 по 30.04.2020 водієм в ТзОВ «Аппарель-Захід». Крім цього, позивачу не зараховано до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 05.11.2003 по 31.12.2003 та з 01.10.2006 по 13.03.2009. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії та неправильним розрахунком страхового стажу позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма ОК-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію. Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.01.2006 по 28.02.2006 та з 01.04.2020 по 30.04.2020 позивач працював заступником директора в ПП «Авіаль» та водієм в ТзОВ «Аппарель-Захід», а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період його роботи. Щодо зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю, суд зазначив, що довідками від листопада та грудня 2024 року, що видані ГУ ДПС у Львівській області підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Львівській ДПІ, як суб`єкт підприємницької діяльності. Зокрема, у спірний період з 01.11.2003 по 31.12.2003 перебував на загальній системі оподаткування та з 01.01.2004 по 28.02.2009 на спрощеній системі оподаткування. Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Львівській області від 04.10.2024 №2949986/АП/13-01-54-05 позивачем сплачено єдиний податок з фізичних осіб з лютого 2004 року по вересень 2004 року, січень 2005 року, з вересня 2006 року по лютий 2009 року. Відтак, зарахуванню до страхового стажу позивача, підлягають період підприємницької діяльності за які сплачені страхові внески, зокрема за спірний у цій справі період: з жовтня 2006 року по лютий 2009 року. Водночас період здійснення підприємницькою діяльністю з 05.11.2003 по 31.12.2003 та з 01.03.2009 по 13.03.2009 не підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки матеріалами справи не підтверджено сплату страхових внесків за вказаний період. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV, який набрав законної сили з 01.01.2004. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, такі як виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії. Довідкою від 18.07.2024 Державного архіву Львівської області підтверджено, що позивач з 06.10.1982 зарахований на роботу офіціантом 4-го розряду в ресторан «москва» наказ №130 від 04.10.1982. 31.10.1982 позивач був призваний на військову службу. Колегія суддів погоджується, що період роботи позивача з 06.10.1982 по 30.10.1982 підлягає зарахуванню до страхового стажу. Позивач працював заступником директора в ПП «Авіаль» та водієм в ТзОВ «Аппарель-Захід» в періоди з 01.01.2006 по 28.02.2006 та з 01.04.2020 по 30.04.2020, що підтверджується даними трудової книжки. Згідно відомості, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5) про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що в період з 01.01.2006 по 28.02.2006 та з 01.04.2020 по 30.04.2020 страхові внески не сплачено. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску). Вірно зазначено судом, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма ОК-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію. Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.01.2006 по 28.02.2006 та з 01.04.2020 по 30.04.2020 позивач працював заступником директора в ПП «Авіаль» та водієм в ТзОВ «Аппарель-Захід», а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період його роботи. Щодо зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю, колегія суддів зазначає наступне. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Судом встановлено, що довідками від листопада та грудня 2024 року, що видані ГУ ДПС у Львівській області підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Львівській ДПІ, як суб`єкт підприємницької діяльності. Зокрема, у спірний період з 01.11.2003 по 31.12.2003 перебував на загальній системі оподаткування та з 01.01.2004 по 28.02.2009 на спрощеній системі оподаткування. До страхового стажу позивача частково не зараховано період здійснення підприємницької діяльності, а саме періоди з 05.11.2003 по 31.12.2003 та з 01.10.2006 по 13.03.2009. Не зараховуючи період здійснення підприємницької діяльності, відповідачі посилаються на відсутність сплати внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Однак, згідно з довідкою Головного управління ДПС у Львівській області від 04.10.2024 №2949986/АП/13-01-54-05 позивачем сплачено єдиний податок з фізичних осіб з лютого 2004 року по вересень 2004 року, січень 2005 року, з вересня 2006 року по лютий 2009 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №380/2716/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін