Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/957/24

Справа № 346/957/24 Провадження № 22-ц/4808/984/25 Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В. Суддя-доповідач Мальцева Є.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М., секретар Кузів А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Бандури Володимира Олексійовича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2025 року, ухвалене судом в складі головуючого судді Васильковського В.В. у м. Коломия, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, в с т а н о в и в: 26 лютого 2024 року представник заявника звернувся до суду з даною заявою, в якій посилається на те, що ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією рішення Коломийського міськрайонного суду від 11.06.2014 року, яке набрало законної сили. Починаючи з лютого 2016 р., ОСОБА_1 почала проживати спільно однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу, тобто у фактичних шлюбних відносинах, з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по місцю проживання заявниці в АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 фактично проживав із заявницею, а зареєстрований був за іншою адресою - АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 розірвав шлюб з ОСОБА_6 , згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 16.09.2016 року, яке набрало законної сили 27.09.2016 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , починаючи з лютого 2016 року, по даний час разом проживали як подружжя, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, оскільки мали спільний бюджет, спільними силами і коштами вели домашнє господарство, оплачували комунальні послуги, купували продукти харчування, предмети домашнього вжитку, ліки, тощо. Заявниця з ОСОБА_5 згідно усної домовленості між собою мали окрему кімнату, спільно користувались приміщеннями загального користування, кухнею, санвузлом. Разом виховували дітей заявниці від першого шлюбу: ОСОБА_7 2001 року народження та ОСОБА_8 2007 року народження, діти мають окрему кімнату. Проживали дружно в атмосфері любові та взаємоповаги, разом їздили на відпочинок, відвідували друзів. ОСОБА_5 дуже добре ставився до дітей заявниці, проводив з ними багато часу, цікавився їх життям та навчанням. Вони ставляться до нього з почуття любові та поваги. В квартирі знаходяться особисті речі ОСОБА_5 . Дані обставини підтверджуються актами складеними адміністрацією ЖБК «Сільмашівець» по місцю проживання заявниці та ОСОБА_5 від 01.02.2024р., фотографіями, скриншотами переписки у соціальній мережі «WhatsApp», квитанціями про грошові перекази від ОСОБА_5 заявниці, які додаються до заяви. ОСОБА_5 служив у штурмовому полку «Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», що підтверджується копією відповідного посвідчення. Брав участь у бойових діях. З 19 грудня 2023р. ОСОБА_5 під час перебування на фронті перестав телефонувати. Заявниця почала інтенсивно цікавитись долею ОСОБА_5 і отримала усну інформацію від працівників заінтересованої особи про те, що ОСОБА_5 пропав безвісти під час бойових дій. Однак, у зв`язку з неукладенням шлюбу заявниця не може реалізувати своє право на соціальний захист, зокрема на отримання передбачених законом виплат, зокрема сум грошового забезпечення на час безвісної відсутності та передбаченої законом допомоги, у разі визнання його померлим. Заявниця навіть не може звернутись із заявою про розшук, заявою про внесення відомостей в Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин чи отримання з нього інформації для підтвердження безвісної відсутності. На запит адвоката Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» будь-яких відомостей не надав, пославшись на норми ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», що унеможливлює реалізацію заявницею своїх законних прав на соціальний захист та отримання інформації. Вищевказані обставини можуть підтвердити свідки: ОСОБА_9 1977 року народження, ОСОБА_10 1978 року народження, ОСОБА_11 1957 року народження, ОСОБА_12 1958 року народження. Встановлення даного факту необхідне для отримання конфіденційної інформації від зацікавленої особи щодо факту та обставин безвісної відсутності, наявності розпорядження ОСОБА_5 щодо передбачених законом виплат на випадок його безвісної відсутності чи загибелі; подальшого звернення із заявою про внесення відомостей в Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин чи отримання з нього інформації для підтвердження безвісної відсутності; що необхідне для реалізації свого право на соціальний захист, зокрема на отримання передбачених законом виплат: сум грошового забезпечення на час безвісної відсутності та передбаченої законом одноразової допомоги у разі визнання померлим. Тому просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., спільно проживає однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з жовтня 2016 року. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 .. Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник заявника ОСОБА_1 -адвокат Бандура В.О. подав апеляційну скаргу, вважає, що суд не оцінив належним чином наявні докази, які свідчили про спільне проживання, ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету. Вказує, що під час судового розгляду справи в якості свідків були залучені за клопотанням заявниці свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , які дали вагомі свідчення на користь заявниці. Однак суд при винесенні оскарженого рішення взяв до уваги покази тільки свідків протилежної сторони, яких викликали за клопотанням заінтересованої сторони, що є неприпустимим, оскільки суд має враховувати показання всіх свідків, як тих, що представлені однією стороною, так і тих, що представлені іншою стороною, та оцінювати їх у сукупності. Зазначає, що ОСОБА_1 долучила в якості доказу спільного проживання та ведення господарства Акт про проживання особи без реєстрації від 01.02.2024 року, згідно з яким ОСОБА_5 фактично проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 та її дітьми ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .. Додатково вказано, що вони вели спільне господарство та виховували дітей жінки, ОСОБА_5 брав участь в матеріальному забезпеченні сім`ї. Проте, суд першої інстанції критично оцінив вказаний акт, посилаючись на те, що він складений 01.02.2024 року, а ОСОБА_5 зник безвісти 19 грудня 2023 року. Вважає, що вказана правова оцінка доказу є неправомірна, оскільки під час спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 не було потреби у складанні подібного характеру акту. Додатково звертає увагу, що суд першої інстанції як на підстави для відмову в задоволенні заяви послався на довідки Державної прикордонної служби України про виїзд ОСОБА_1 за кордон. Враховуючи, що ОСОБА_5 перебував на виконанні бойових завдань та часто їздив у відрядження, заявник в той час їздила за кордон з метою заробітку та утримання дітей, що аж ніяк не спростовує того факту, що заявниця спілкувалась з ОСОБА_5 протягом вказаного судом терміну, мала спільний бюджет та разом виховували дітей заявника. Враховуючи викладене, вважає, що заявником доведено обставини, які мають значення для справи, однак, суд першої інстанції визнав невстановленими, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставами для скасування оскарженого рішення. Просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заявниця ОСОБА_1 та заінтересовані особи до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Бандуру В.О., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що згідно з актом про проживання особи без реєстрації від 01.02.2024 року ОСОБА_5 фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , та її дітьми ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 .. Вони разом вели спільне господарство та виховували дітей дружини. ОСОБА_5 брав участь у матеріальному забезпеченні сім`ї. Також у квартирі знаходяться його особисті речі та одяг, умови проживання задовільні (т.1 а.с. 9, 19). Відповідно до копії соціального жетону призначення «ОШБ НПУ «Лють» № НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , є рядовим поліції, поліцейським УПОП № 2 штурмовий полк «Цунамі» (т.1 а.с. 18). Відповідно до копій платіжних інструкцій ОСОБА_5 у період жовтень-листопад 2023 року переводив гроші ОСОБА_1 (а.с. 20-24). Відповідно до копії рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.09.2016 року по справі 346/4954/16, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розірвано (а.с. 46-47). Відповідно до копії рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.09.2014 року по справі 346/2957/14-ц, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , розірвано (а.с. 48). Відповідно до копії наказу № 144 від 14.02.2024 року про виплату грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин рядового поліції ОСОБА_5 (0192272), поліцейського взводу № 3 роти № 2 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк «Цунамі») здійснюється його батькові - ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 рівними частинами із 21.12.2023 року. Підстава: заява ОСОБА_3 від 23.01.2024 року, заява ОСОБА_2 від 23.01.2024 року та висновок службового розслідування від 26.01.2024 року № 17/59/01-2024вн (а.с. 77). Відповідно до копії Довідки про розгляд заяви від 29.03.2024 року, управлінням кадрового забезпечення ДПОП «ОШБ «Лють» в межах компетенції опрацьовано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення ( в. №2151 від 26.02.2024 року). За результатами розгляду повідомлено, що відповідно до наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 14.02.2024 року № 144 «Про виплату грошового забезпечення» грошове забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин рядового поліції ОСОБА_5 отримують його батьки, а саме: батько - ОСОБА_3 , та мати - ОСОБА_2 рівними частинами (а.с. 78). З довідки Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_17 з 16.04.2022 року по 03.01.2023 року, з 30.01.2023 року по 09.10.2023 року перебувала за кордоном (а.с.244 т.1) Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтвердили обставини, на які посилалася заявниця. Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ОСОБА_20 напроти, пояснювали, що ОСОБА_5 проживав у спірний період з батьками. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд дійшов висновку, що заявницею не доведено, що в указаний період - з жовтня 2016 року по лютий 2024 року (звернення із заявою до суду), ОСОБА_5 мав з ОСОБА_1 спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку. Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частинами 1,2 ст. 315 ЦПК України що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); -чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23). У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу. Заявлені вимоги, пов`язані в тому числі з ініціюванням питання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги. Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18). Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом». Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право. У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу. Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 вказувала про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 необхідно їй для подальшого отримання конфіденційної інформації від зацікавленої особи щодо факту та обставин безвісної відсутності, наявності розпорядження ОСОБА_5 щодо передбачених законом виплат на випадок його безвісної відсутності чи загибелі; подальшого звернення із заявою про внесення відомостей в Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, чи отримання з нього інформації для підтвердження безвісної відсутності, що необхідне для реалізації свого право на соціальний захист, зокрема на отримання передбачених законом виплат - сум грошового забезпечення на час безвісної відсутності та передбаченої законом одноразової допомоги у разі визнання померлим. В той же час, заінтересовані особи заперечували проти встановлення факту спільного проживання заявника з ОСОБА_5 однією сім`єю та вказували, що основною метою звернення до суду є отримання відповідних визначених законодавством компенсацій. Відповідно до статті 161 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Порядок № 975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний і резервіст). У пункті 5 Порядку № 975 регламентовано, зокрема, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовлення необхідних для призначення пенсії документів. Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Відповідно до копії наказу № 144 від 14.02.2024 року про виплату грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин рядового поліції ОСОБА_5 (0192272), поліцейського взводу № 3 роти № 2 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») здійснюється його батькові - ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 рівними частинами із 21.12.2023 року. Підстава: заява ОСОБА_3 від 23.01.2024 року, заява ОСОБА_2 від 23.01.2024 року та висновок службового розслідування від 26.01.2024 року № 17/59/01-2024вн. Відповідно до копії Довідки про розгляд заяви від 29.03.2024 року, управлінням кадрового забезпечення ДПОП «ОШБ «Лють» в межах компетенції опрацьовано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення (в. №2151 від 26.02.2024 року). За результатами розгляду повідомлено, що відповідно до наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 14.02.2024 року № 144 «Про виплату грошового забезпечення» грошове забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин рядового поліції ОСОБА_5 отримують його батьки, а саме: батько - ОСОБА_3 , та мати - ОСОБА_2 рівними частинами. Відтак встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 матиме наслідком виникнення прав у заявника на виплату належного грошового забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин рядового поліції ОСОБА_5 .. Тому факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо виплати допомоги. Частиною 6 ст. 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. За установлених у цій справі конкретних обставин факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_5 , як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період часу з жовтня 2016 року по лютий 2024 року не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заява ОСОБА_1 має бути залишена без розгляду. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року (справа № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2ч.1ст.374ЦПК України). Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення поданої заяви без розгляду. Залишення заяви без розгляду не позбавляє особу на право подання позову на загальних підставах. Керуючись ст.ст. 294, 374, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Бандури Володимира Олексійовича задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2025 року скасувати, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року. Судді: Є.Є. Мальцева В.А. Девляшевський В.М.Луганська