Постанова 4854 № 420/12768/25
від 16.07.2025 ·П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12768/25 Перша інстанція: суддя Караван Р.В., повний текст судового рішення складено 04.06.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : 24 квітня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області через систему «Електронний суд» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (зареєстрований канцелярією суду 25.04.2025), у якому просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73583704 від 18.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.; - судові витрати за подання позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.04.2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла постанова від 18.04.2025 ВП №73583704 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Позивач не погоджується із даною постановою, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Вважає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Вказує, що станом на 24.04.2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.05.2023 по 31.12.2023 склала 16 000,00 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 19.05.2025 строк для подання відзиву на позовну заяву, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа відповідачу в його електронний кабінет. Згідно довідки, ухвалу суду від 19.05.2025 Управлінню забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було доставлено до електронного кабінету 20.05.2025. Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк до суду не надходив. Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву, а тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами. Третя особа своїм правом на подання пояснення щодо позову не скористалась. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року по справі №420/12768/25 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 73583704 від 18.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. Не погодившись з вказаним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 року, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду першої інстанції у справі №420/12768/25 в частині неправомірного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судових витрат у розмірі 2422,40 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що стягнення судом першої інстанції судових витрат судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви, суперечить засадам розподілу судових витрат, встановленим, зокрема ч.2 ст.139 КАС України. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються лише правових підстав стягнення з відповідача судових витрат в порядку статті 139 КАС України. Так, відповідно до матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області при поданні позову до суду першої інстанції був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с.42). Колегія суддів наголошує, що спір, який виник між сторонами в цій справі, стосується питання щодо притягнення позивача, як боржника, до відповідальності у межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі №420/17827/23. Спірна постанова про накладення штрафу від 18.04.2025 у виконавчому провадженні №73583704 з примусового виконання судового рішення у справі №420/17827/23, скасована рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 року, та в частині, що стосується підстав для задоволення позовних вимог, рішення не оскаржується. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок звернення позивача до суду ним понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Відповідно до вимог частин першої, другої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України. Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. У свою чергу, за п.2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або ж процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Як передбачено п.8 ч.1 цієї ж статті, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій у відповідності до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідачем, при цьому, є суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.9 ч.1 ст.4 КАС України). Отже, з системного аналізу вказаних норм вбачається, що визначальним для визначення сторони в якості суб`єкта владних повноважень є здійснення ним у спірних правовідносинах публічно-владно управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень та факти виникнення спору у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 р. у справі №815/4246/17 зазначив, що при зверненні органу влади до суду з позовом до суб`єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (п.1 ч.1 ст.19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (як суб`єкт владних повноважень) (п.3 ч.1 ст.19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов`язку звернення до суду (як суб`єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (п.5 ч.1 ст.19 КАС України). Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є суб`єктом владних повноважень, але спір, який виник в цій справі між позивачем та відповідачем не стосується реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також не є зверненням позивача - суб`єкта владних повноважень у випадку, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб`єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у цьому спорі пенсійний орган діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як юридична особа до суб`єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо оскарження постанов державного виконавця цього відділу, винесених в рамках виконавчих проваджень, будучи їх стороною, в межах наданих п.1 ч.1 ст.19 КАС України. Верховний Суд у вказаній вище постанові дійшов висновку, що цей спір не є «компетенційним» (у значенні п.3 ч.1 ст.19 КАС), а подання адміністративного позову не є формою реалізації компетенції органу пенсійного фонду. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладену у постановах цього суду, ухвалених до 31.05.2023 року, оскільки застосуванню підлягають правові позиції викладені у часі пізніше. Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко