Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/343/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/343/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 в адміністративній справі №160/343/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 06.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить: - визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки; - зобов`язати Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 02.10.2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, виходячи із заробітної плати за 2020-2022 роки. В обгрунтування позовних вимог позивач вказав про протиправність дій відповідача, який фактично здійснюючи у 2023 році призначення нового виду пенсії за віком застосував попередній показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, а саме: 2014-2016 роки, який враховувався під час призначення переднього виду пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 в адміністративній справі №160/343/25 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки. Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 02.10.2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України виходячи із заробітної плати за 2020-2022 роки. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 в адміністративній справі №160/343/25 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у відповідача та з 09.04.2014 року до 04.06.2023 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ. З 05.06.2023 року позивачеві призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, не є спірним, що при призначені пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньомісячної заробітної плати за 2014-2016 роки. Вказані обставини підтверджені листом від 12.12.2024 року, в якому відповідач серед іншого також зазначив, що цей показник застосовано із тих підстав, що позивач вже раніше отримував пенсію за вислугу років. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 01.01.2004 набув чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який врегулював принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Пункт 4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV визначив, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Відповідно до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 40 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Так, за приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до статті 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті

55. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, визначаючи, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17. У випадку призначення особі пенсії за Законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Подібний правовий підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17. В постанові від 31.10.2018 року по справі № 876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону 1058-IV, а тому позиція суду касаційної інстанції, що пенсія за вислугу років призначається Законом № 1058-IV, є необґрунтованою. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 29.03.2023 року по справі № 240/4170/19 та від 08.02.2024 року по справі № 500/1216/23. Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії (відповідно до ст. 9 Закону), призначеної саме за Законом №1058-IV, на інший. Таким чином, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, а саме - таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом №1058-IV. Водночас положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV щодо переведення з пенсії, призначеної за іншим законом, зокрема за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за Законом №1058-IV, не можуть застосовуватися при призначенні пенсії за віком вперше відповідно до Закону №1058-IV. Отже, відмовляючи у перерахунку позивачу пенсії, призначеної вперше згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач помилково ототожнює поняття "переведення на інший вид пенсії" та "призначення пенсії". Відтак з огляду на зазначене, новий вид пенсії за новим законом має призначатися із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням нової пенсії. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 528/196/17 та № 500/1216/23. Колегія суддів також враховує висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 300/5450/23 про те, що у справі № 528/196/17 спірні правовідносини виникли щодо реалізації позивачем, який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, права на перехід на інший вид пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, а відтак, зазначене виключає можливість застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.10.2020 у справі № 528/196/17, до справи, що розглядається (№ 300/5450/23). В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 в адміністративній справі №160/343/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.А. Шальєва суддя Д.В. Чепурнов