Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/1563/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2025 р.Справа № 440/1563/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/1563/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури , Ради адвокатів Полтавської області третя особа Вища школа адвокатури НААУ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА, відповідач 1), Ради адвокатів Полтавської області (далі - відповідач 2), третя особа Вища школа адвокатури НААУ (далі - ВША, третя особа), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ВКДКА від 23.01.2025 № І-005/2025; - визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області (далі - КДКА Полтавської області) від 07.11.2024 № б/н; - зобов`язати Раду адвокатів Полтавської області внести до Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ) відомості про скасування дії рішення ВКДКА від 23.01.2025 № І-005/2025 та скасування дії рішення КДКА Полтавської області від 07.11.2024 № б/н. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення КДКА Полтавської області від 07.11.2024 № б/н повернуто позивачеві. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким скасувати рішення ВКДКА від 23.01.2025 № І-005/2025 та зобов`язати Раду адвокатів Полтавської області внести до ЄРАУ відомості про скасування дії вказаного рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки правовій невизначеності, відсутності достатніх доказів, неправомірності застосування суворих санкцій без належної оцінки пропорційності та неправильному застосуванню термінів «триваюче порушення» та «систематичність», як кваліфікуючих ознак. Суд, посилаючись на дискреційні функції органів адвокатського самоврядування, фактично не здійснив глибокий аналіз та не врахував пропорційність та законність застосованих санкцій, що суперечить висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № П/9901/871/18. Також апелянт зазначив, що порушення було виявлено лише 2024 році, а тому строк застосування дисциплінарної відповідальності за період 2019-2022 вже сплив, і рішення ВКДКА від 23.01.2025 № І-005/2025 було прийнято з порушенням Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки ВКДКА не мало повноважень змінювати рішення КДКА Полтавської області в частині застосованої санкції. ВКДКА, скориставшись правом, передбаченим статтею 304 КАС України, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначила, що адвокат протиправно, в порушення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), рішень Ради адвокатів України (далі - РАУ), а також Правил адвокатської етики (далі - ПАЕ), систематично не виконував вимоги щодо підвищення кваліфікації у період з 2019 по 2023 рік. Тобто, дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_1 є триваючим. Також ВКДКА зазначає, що відповідно до частини 3 статті 11, статті 65 Правил адвокатської етики факт невиконання адвокатом вимог щодо підвищення кваліфікації є самостійною підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності в частині невиконання рішень органів адвокатського самоврядування щодо обов`язку адвоката постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві. Позивач не був позбавлений права вчасно звернутись до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою в частині скасування рішення КДКА Полтавської області, однак таким правом останній не скористався. ВША також було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа зазначає, що твердження позивача про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку є безпідставними. Невиконання вимог Порядку в частині підвищення кваліфікації свідчить про порушення ним професійного обов`язку, прямо передбаченого частиною першою статті 21 Закону № 5076-VI, а також про невиконання рішень органів адвокатського самоврядування, що передбачено приписам статті 57 Закону № 5076-VI та пункту 1 статті 65 Правил. Заявлене в апеляційній скарзі позивачем про "незнання" рішення Ради адвокатів України не звільняє його від обов`язку виконувати встановлені вимоги, а посилання на активні бойові дії не може виправдовувати недотримання таких професійних обов`язків адвокатом. До того ж, такі рішення ніяким чином не впливають на обчислення строку притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності. 30.06.2025 відповідачем 1 були подані додаткові пояснення, у яких зазначив, що у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17, від 24.06.2020 у справі № 813/2639/18, від 14.12.2020 у справі № 821/1030/17, від 10.06.2021 у справі № 826/15590/15 сформовано правову позицію, відповідно до якої адвокатура в Україні - це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні, законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Особливий статус адвоката закріплений на конституційному рівні та вимагає від адвокатів постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві. Позивач не підвищував професійний рівень у встановлений законодавством спосіб з 2013 року, тоді як до дисциплінарної відповідальності він був притягнутий за невиконання такого обов`язку лише за період з 2019 по 2023 роки - за п`ять років, що свідчить про грубе, систематичне нехтування ним вимогами законодавства як щодо підвищення професійного рівня, так і щодо обов`язкового виконання рішень РАУ - а отже, обране ВКДКА дисциплінарне стягнення відносно позивача є пропорційним та співмірним із вчиненим ним проступком. ВКДКА змінила вид обраного стягнення на більш суворе, у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців, що є співмірним із характером вчиненого ним дисциплінарного проступку - систематичним, протягом п`яти років, порушенням Правил адвокатської етики, відповідатиме особі адвоката та спрятиме досягненню мети притягнення до дисциплінарної відповідальності. 02.07.2025 апелянтом було подано додаткові пояснення, в яких зазначив, що за відсутності систематичного та триваючого характеру дисциплінарного проступку (навіть якщо буде доведений цей проступок), висновки відповідачів, викладені в оскаржуваних рішеннях, про співмірність дисциплінарного стягнення у вигляду зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців є необґрунтованими та невмотивованими. Також апелянт вказав, що на період оскарження рішення Полтавської КДК у ВКДКА минули 30-денні строки для оскарження в суді рішення «першої інстанції». Це сталося не через альтернативне оскарження, передбачене законом, а через невідповідність регламентів ВКДКА вимогам закону «Про адміністративну процедуру». За цією конструкцією, рішення Полтавської КДК набрало чинності під час оскарження його в другій інстанції, що фактично позбавило мене можливості оскаржити його в суді. 03.07.2025 ВКДКА подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що відсутні підстави для застосування аналогії права у разі, якщо існує норма, яка врегульовує відповідні правовідносини, адже строк притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката під час вчинення триваючого порушення встановлений у частині 2 статті 35 Закону № 5076-VI. Також відповідач 1 вказує на те, що обов`язок ВША НААУ щодо інформування Ради адвокатів регіону про факт невиконання адвокатом професійного обов`язку з підвищення кваліфікації, визначений пунктом 23 Порядку № 63, не є обов`язком ВША НААУ подавати скаргу на поведінку адвоката з цієї підстави і неправильне застосування вказаної норми позивачем у даному випадку для обрахування дати закінчення триваючого порушення є прямими порушенням приписів частини 1 статті 36 Закону№ 5076-VI, відповідно до яких право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Також 03.07.2025 третьою особою були подані додаткові пояснення, в яких ВША зазначає, що на рівні актів адвокатського самоврядування була послідовно вибудувана цілісна нормативна конструкція, яка включає: закріплення обов`язку адвоката (2012 рік); створення механізму реалізації цього обов`язку (2013 рік); визначення відповідальності за його недотримання (2013, 2016 роки); створення інституційної підтримки реалізації (2015 рік). Незнання або ігнорування адвокатом базових положень Профільного закону щодо обов`язку підвищувати свій професійний рівень є не лише етичним порушенням, а й свідченням відсутності належної професійної відповідальності, що може слугувати самостійною підставою для ініціювання дисциплінарного провадження. ВША, в умовах відсутності належного реагування з боку органів адвокатського самоврядування Полтавської області на очевидне тривале порушення, реалізувала своє законне право, передбачене статтею 36 Профільного закону, звернувшись зі скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону. Щодо триваючого характеру дисциплінарного проступку третя особа зазначила, що ВША не є контролюючим чи наглядовим органом щодо адвокатів, на неї не покладено обов`язку виявляти порушення адвокатами вимог підвищення кваліфікації, ВША лише реалізує право, передбачене ч. 1 ст. 36 Закону № 5076-VI, щодо подання скарг у разі виявлення фактів, що можуть свідчити про дисциплінарний проступок. Відповідно до частин 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 501, виданим Полтавською обласною КДКА 28.12.2006. ВША звернулась до КДКА Полтавської області зі скаргою на дії адвоката № 355/0/02-2 від 01.08.2024, в якій просила притягнути адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. В обґрунтування зазначеної скарги вказано, що відповідно до відомостей з ЄРАУ та ВША, відсутня інформація про виконання позивачем вимог із підвищення кваліфікації за період з 2019 по 2023 роки. Порушення або недотримання вищезазначених вимог є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 4, 5 частини 1 статті 21, частин 1 та 3 статті 57 Закону № 5076-VI). Рішенням про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення від 07.11.2024 КДКА Полтавської області вирішила притягнути адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3, 5, 6 частини 2 статті 34 Закону № 5076-VI та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді - попередження. Не погодившись з таким рішенням КДКА Полтавської області, ВША було направлено до ВКДКА скаргу № 2636/0/02-2 від 06.12.2024, в якій просила: - скасувати рішення КДКА Полтавської області від 07.11.2024 в частині притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження; - ухвалити нове рішення, яким притягнути адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Позивач надав до ВКДКА пояснення щодо скарги ВША, в яких просив відмовити в задоволенні скарги ВША та залишити рішення КДКА Полтавської області від 07.11.2024 в силі. Рішенням ВКДКА № І-005/2025 від 23.01.2025 скаргу ВША задоволено частково, рішення КДКА Полтавської області від 07.11.2024 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, - змінено в частині застосованого дисциплінарного стягнення та застосувано до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 (шість) місяців. Вважаючи рішення КДКА Полтавської області від 07.11.2024 та ВКДКА № І-005/2025 від 23.01.2025 протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ВКДКА за наслідками розгляду скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в тому числі в частині застосованого до адвоката дисциплінарного стягнення. Порушень порядку та процедури прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення, в тому числі щодо правомочності ВКДКА, проведення засідань відповідної комісії, а також порядку прийняття рішення, порядку підготовки матеріалів дисциплінарного провадження, тощо під час судового розгляду не встановлено. З посилання на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12.10.2021 у справі № 820/4158/18 та від 19.10.2023 у справі № 280/1396/22, суд першої інстанції зазначив, що в межах розгляду цієї справи суд може надати правову оцінку рішенню ВКДКА виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем 1 юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності. З огляду на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.11.2018 у справі № 815/171/17, згідно з якою систематичне порушення правил адвокатської етики представляє собою скоєння протягом відповідного періоду декількох порушень, та враховуючи відсутність в матеріалах дисциплінарного провадження доказів на підтвердження обставин щорічного проходження позивачем підвищення кваліфікації, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач наклав на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців відповідно до закону та з дотриманням строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки моментом припинення триваючого правопорушення (дисциплінарного проступку) є виконання порушником установленого обов`язку, а позивач так і не виконав свій професійний обов`язок з підвищення свого професійного рівня впродовж вказаного в оскаржуваному рішенні періоду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. За змістом статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом № 5076-VI. За змістом статті 1 Закону № 5076-VI: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (пункт 1); адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (пункт 2); адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (пункт 3). Відповідно до статті 2 Закону № 5076-VI адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування. За змістом частини 1 статті 3 Закону № 5076-VI правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України. Згідно зі статтею 5 Закону № 5076-VI адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності. Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правничої допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правничої допомоги. За змістом статті 33 № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Відповідно до частин 1-2 статті 34 Закону № 5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. За змістом частини 1 статті 36 Закону № 5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Загальні засади здійснення дисциплінарного провадження відносно адвоката врегульовані статтями 37-42 Закону № 5076-VI. Відповідно до статті 35 Закону № 5076-VI за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку. Положеннями статті 57 Закону № 5076-VI передбачено, що рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов`язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями. Правила адвокатської етики (ПАЕ) затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року 15.02.2019). Згідно зі статтею 1 ПАЕ норми Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, а доповнюють і конкретизують його. Відповідно до статті 2 ПАЕ дія Правил поширюється на: - всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами, - на іншу діяльність (дії) адвоката, в тому числі соціально-публічну діяльність адвоката, яка може вступити в суперечність з професійними обов`язками адвоката або підірвати престиж адвокатської професії; - всіх адвокатів України, адвокатів іноземних держав, що внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, а також адвокатів України, право на зайняття адвокатською діяльністю яких зупинено в передбаченому законом порядку; - адвокатів - членів органів адвокатського самоврядування, помічників та стажистів адвокатів, інших осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) у частині, яка застосовна до їх діяльності; - відносини, що виникли або існують після їх прийняття. Положення статті 11 ПАЕ передбачають, що зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. Адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві. Адвокат повинен забезпечувати обґрунтовано необхідний рівень компетентності своїх помічників, стажистів, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв`язку з виконанням доручення. Відповідно до статті 12 ПАЕ всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов`язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших. Адвокат зобов`язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості їх оскарження у встановленому законом порядку. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності. Критика діяльності, рішень, порядку формування, членів органів адвокатського самоврядування тощо не може бути спрямована на приниження авторитету адвокатури, адвокатської професії та статусу адвоката, бути вираженою у принизливій чи такій, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, формі, а також містити завідомо неправдиву інформацію або заклики до невиконання рішень органів адвокатського самоврядування. При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватись загальноприйнятих норм ділового етикету, в тому числі щодо зовнішнього вигляду. Згідно зі статтею 64 ПАЕ органи адвокатського самоврядування діють з метою забезпечення дійсної незалежності адвокатів у здійсненні їх професійної діяльності. Органи адвокатського самоврядування сприяють та контролюють дотримання Правил адвокатської етики всіма адвокатами України та адвокатами іноземних держав, які у відповідності до законодавства України здійснюють в Україні адвокатську діяльність. Органи адвокатського самоврядування та їх члени самі мають в своїй діяльності неухильно керуватись загальними принципами адвокатської етики, не допускати дій чи бездіяльності, що їх порушують, виявляти повагу як до професійних прав адвокатів, так і до права кожного адвоката на участь в адвокатському самоврядуванні. Положеннями абзаців 1, 2 статті 65 ПАЕ встановлено, що адвокат зобов`язаний виконувати рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції в спосіб, передбачений Законом № 5076-VI. Рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими до виконання адвокатськими бюро та адвокатськими об`єднаннями. За змістом пункту 1 Порядку № 63 дія цього Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України поширюється на адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність у формах, визначених Законом № 5076-VI. Відповідно до пункт 2 Порядку № 63 підвищення кваліфікації є підвищенням професійного рівня адвоката, що є його важливим професійним обов`язком, дотримання якого має забезпечувати безперервне поглиблення, розширення й оновлення адвокатами своїх професійних знань, вмінь та навичок, за бажанням адвоката здобуття нової спеціалізації або кваліфікації у певній галузі права чи сфері діяльності на основі раніше здобутої освіти і практичного досвіду, забезпечувати адвокатів достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві та практиці його тлумачення та застосування. Пунктами 5, 6 Порядку № 63 передбачено, що підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється у відповідності до цього Порядку операторами підвищення кваліфікації адвокатів за адміністрування підвищення кваліфікації адвокатів адміністратором. Адміністратором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є Вища школа адвокатури НААУ. Згідно з пунктом 11 Порядку № 63 Вища школа адвокатури НААУ: є адміністратором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні; адмініструє процес підвищення кваліфікації адвокатів через відповідну централізовану онлайн-платформу, до якої підключаються оператори з підвищення кваліфікації адвокатів; є оператором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні, що не потребує акредитації; організовує та проводить заходи з підвищення кваліфікації адвокатів на всеукраїнському та регіональному рівнях (офлайн заходи, онлайн конференції, онлайн курси, дистанційні курси, вебінари тощо); здійснює щорічне планування навчальних продуктів за їх кількістю, тематикою, формою проведення тощо. веде облік і щорічно узагальнює інформацію про підвищення кваліфікації адвокатів в АРК, областях, містах Києві та Севастополі; в порядку передбаченому Експертною радою НААУ організовує процес акредитації сторонніх операторів підвищення кваліфікації адвокатів, на підставі рішень Експертної ради НААУ оформлює та видає сертифікати акредитації, повідомляє заявникам про відмову в акредитації (сертифікації); моніторить якість організації процесу підвищення кваліфікації адвокатів, що здійснюються сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів та надає відповідну інформацію Експертній раді з питань акредитації та сертифікації для реагування; на виконання Порядку акредитації та сертифікації, затвердженого головою Експертної ради НААУ організовує процес акредитації заходів з підвищення кваліфікації адвокатів та сертифікації лекторів всіх операторів підвищення кваліфікації адвокатів та оформлює сертифікати акредитації (сертифікації) на підставі рішень Експертної ради НААУ; готує та передає НААУ інформацію для розміщення її в ЄРАУ про щорічне проходження підвищення кваліфікації адвокатами; розробляє та подає на затвердження Експертній раді НААУ проекти документів, що встановлюють вимоги до лекторів, експертів, заходів з підвищення кваліфікації адвокатів та операторів підвищення кваліфікації адвокатів; в рамках своїх повноважень здійснює іншу діяльність, та приймає необхідні рішення, пов`язані з адмініструванням процесу підвищення кваліфікації адвокатів через відповідну централізовану онлайн-платформу, до якої підключаються оператори з підвищення кваліфікації адвокатів. Відповідно до пункту 14 Порядку № 63 види підвищення кваліфікації адвокатів: - навчання або викладання за професійними програмами підвищення кваліфікації адвокатів у вищих навчальних закладах ІІІ та IV рівня акредитації, якщо вони є акредитованими операторами підвищення кваліфікації адвокатів. Кількість залікових балів в межах акредитації; - участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових, науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах, круглих столах, тренінгах, програмах тощо, які організовані та проводяться операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні та за кордоном. Кількість залікових балів в межах акредитації; участь у будь-яких акредитованих заходах з підвищення кваліфікації адвокатів (в тому числі в форматі онлайн), які організовані операторами підвищення кваліфікації адвокатів після проходження тестування (за наявності) на онлайн-платформі адміністратора з підвищення кваліфікації адвокатів ВША НААУ. Кількість залікових балів в межах акредитації. У випадку, якщо навчальний продукт являє собою відеозапис, що не має чіткої структури курсу та не передбачає за результатами його перегляду зріз закріпленого матеріалу через тестування, то кількість залікових балів за такий вид підвищення кваліфікації дорівнює 1-му балу незалежно від кількості годин такого відео-запису. Це обмеження не стосується відеоматеріалів, які включаються в структуру онлайн-курсів з відповідною перевіркою знань; - виступ у якості сертифікованого лектора з доповіддю, презентацією або науковим повідомленням на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах, круглих столах, майстер-класах, тренінгах тощо. Застосовується подвоєна кількість балів в рамках акредитованого заходу; наукові або науково-практичні статті, які пройшли рецензування Вченою радою Вищої школи адвокатури НААУ, 5000 знаків дорівнює одному заліковому балу; - видання монографій, підручників, посібників (у тому числі у співавторстві) 1 видання - 12 залікових балів; - здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі права при здійсненні адвокатської діяльності - 30 залікових балів; - здобуття наукового ступеня доктора наук в галузі права (або доктора права в разі отримання ступеня за кордоном) при здійсненні адвокатської діяльності - 45 залікових балів; - робота в органах адвокатського самоврядування (в тому числі на виборних позиціях без оформлення трудових відносин згідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») - 5 залікових балів на рік; робота в складі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та дисциплінарних палатах кваліфікаційно-дисциплінарних комісій в регіонах додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики; - участь в роботі комітетів НААУ (голова та заступники голови комітету НААУ - 10 балів на рік; член ради комітету 5 балів на рік). Участь адвоката в роботі комітету НААУ з питань адвокатської етики (голова, заступники та члени ради комітету) - додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики; участь адвоката в роботі комітетів із захисту прав адвокатів рад адвокатів регіонів за поданням Голови ради адвокатів регіону (голова та заступники голови комітету - 10 балів на рік; член комітету 5 балів на рік). Чисельність членів комітету в поданні Голови ради адвокатів регіону не може перевищувати 15 осіб (за винятком Ради адвокатів м. Києва та Ради адвокатів Київської області, де чисельність членів комітету обмежується членами, які приймають активну участь в його роботі); - успішне проходження онлайн тестування з подальшим нарахуванням залікових балів. Тестування розробляються Вищою школою адвокатури НААУ відповідно до галузей права. Тестування з Правил адвокатської етики розробляються Вищою школою адвокатури НААУ із залученням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Максимальна кількість таких балів не може перевищувати 2 залікових бали на рік; - успішне проходження онлайн тестування на тему «Нормативне регулювання статусу та питання діяльності органів адвокатського самоврядування». Тема включатиме зокрема (але не обмежуючись) такі питання: структура, повноваження органів адвокатського самоврядування, нормативні акти, що регулюють їх діяльність. Максимальна кількість таких балів не може бути більше, ніж 2 залікових балів на рік. - інша діяльність, визначена Експертною радою НААУ. Вимоги щодо підвищення кваліфікації адвокатів встановлені розділом ІІ Порядку №

63. Згідно з пунктом 16 Порядку № 63 всі адвокати, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру адвокатів України зобов`язані постійно підвищувати свій професійний рівень (професійну кваліфікацію). Положеннями пунктів 20-22 Порядку № 63 передбачено, що всі адвокати, за виключенням адвокатів, зазначених у пункті 19 цього порядку, зобов`язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 10 годин на рік (10 залікових балів). Адвокат за рік має отримати не менше ніж 2 залікових бали за навчання з питань Правил адвокатської етики. Не менше 50% залікових балів з підвищення кваліфікації повинні бути отримані адвокатом під час заходів, організованих операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні. Пунктом 23 Порядку № 63 встановлено, що звітним роком з підвищення кваліфікації адвокатів є календарний рік, з 01 січня по 31 грудня кожного року. Вищою школою адвокатури НААУ ведеться особиста картка обліку залікових балів адвоката. У разі відсутності необхідної кількості балів в заліковій картці обліку балів з підвищення кваліфікації адвоката, Вища школа адвокатури зобов`язана проінформувати раду адвокатів регіону та відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону про порушення даного Порядку. В свою чергу у разі надходження скарги на такого адвоката у КДКА за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в ЄРАУ, про вчинення інших порушень, ці данні повинні бути враховані при розгляді дисциплінарної справи. Відповідно до пункту 25 Порядку № 63 адвокати мають право вільно обирати види підвищення кваліфікації, брати участь у будь-яких заходах з підвищення кваліфікації адвокатів, що проводяться операторами підвищення кваліфікації за умови їх реєстрації на такий захід оператором, що його проводить (з урахуванням обмежень, встановлених цим Порядком). За змістом пунктів 27-29 Порядку № 63 адвокату України зараховуються академічні години та/або залікові бали підвищення кваліфікації, отримані на відповідних заходах, проведених та/або визнаних організацією-підписантом Меморандуму ССВЕ «Про взаємне визнання транскордонного підвищення кваліфікації адвокатів». Академічні години та/або залікові бали підвищення кваліфікації, отримані на відповідних заходах, проведених та/або визнаних організацією-підписантом Меморандуму ССВЕ «Про взаємне визнання транскордонного підвищення кваліфікації адвокатів», визнаються еквівалентними академічним годинам та/або заліковим балам, отриманим на відповідних заходах, проведених в Україні. У разі, якщо адвокат підвищує кваліфікацію відповідно до пункту 27 цього Порядку адвокат зобов`язаний самостійно зберігати сертифікати (інші підтверджуючі документи) та матеріали про участь у заходах з підвищення кваліфікації, сертифікати про проходження навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації адвокатами, інші документи, що підтверджують підвищення його кваліфікації протягом поточного року. Інформація про такі види підвищення кваліфікації надається у Вищу школу адвокатури не пізніше 20 грудня кожного звітного року. Згідно з пунктом 30 Порядку № 63 адвокатам, які виконали вимоги щодо підвищення кваліфікації Вищою школою адвокатури НААУ видається електронний сертифікат про підвищення кваліфікації (направляється на електронну адресу адвоката) з відповідним внесенням НААУ такої інформації до ЄРАУ. Форма сертифікату затверджується Вищою школою адвокатури НААУ. Положення пункту 32 Порядку № 63 визначають, що адвокатам, які не виконали вимоги цього Порядку за попередні роки надається можливість отримати сертифікати з підвищення кваліфікації за ці роки за умови успішних проходжень спеціальних тестувань у Вищій школі адвокатури НААУ за кожен рік невиконання. Тестування розробляються Вищою школою адвокатури НААУ та відрізнятимуться в залежності від кількості балів, яких не вистачило такому адвокату для виконання вимог цього Порядку в попередніх роках. Враховуючи вище зазначені правові норми та обставини справи, стосовно не виконання ОСОБА_1 вимог щодо підвищення кваліфікації адвокатом протягом 2019-2023 років, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача. Щодо посилання апелянта на те, що рішення про притягнення його до відповідальності за непідвищення кваліфікації за період з 2019 по 2022 роки є незаконним через сплив строку для притягнення до відповідальності колегія суддів зазначає. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до норм Закону № 5076-VI, ПАЕ, Порядку № 63 повинен підвищувати кваліфікацію, однак протягом 2019-2023 років цього не робив. За змістом частини 2 статті 35 Закону № 5076-VI адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 127/16473/15-а, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Також Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі 1540/4358/18 зазначив, що дійсно Закон № 5076-VI не містить поняття «триваюче правопорушення» проте триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Відсутність у Законі № 5076-VI поняття «триваюче правопорушення» не може бути підставою для звільнення від відповідальності. Враховуючи відсутність в матеріалах дисциплінарного провадження доказів на підтвердження обставин щорічного проходження позивачем підвищення кваліфікації, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що відповідач наклав на позивача дисциплінарне стягнення з дотриманням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки моментом припинення триваючого правопорушення (дисциплінарного проступку) є виконання порушником установленого обов`язку, а позивач так і не виконав свій професійний обов`язок з підвищення свого професійного рівня впродовж вказаного в оскаржуваному рішенні періоду. Посилання апелянта на те, що ВКДКА нарівні з доводами про триваюче правопорушення, неправомірно додатково кваліфікувала це порушення як «систематичні» колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 31 Закону № 5076-VI накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі, зокрема, систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики. Відповідно до статті 11 ПАЕ зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. Адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві. Положеннями абзаців 1, 2 статті 65 ПАЕ передбачено, що адвокат зобов`язаний виконувати рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції в спосіб, передбачений Законом № 5076-VI. Рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими до виконання адвокатськими бюро та адвокатськими об`єднаннями. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.11.2018 у справі № 815/171/17, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що для встановлення факту систематичного порушення правил адвокатської етики необхідно наявність повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку. Повторне протягом року вчинення дисциплінарного проступку є самостійною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а систематичне порушення правил адвокатської етики представляє собою скоєння протягом відповідного періоду декількох порушень. Як було зазначено вище, апелянт відповідно до норм Закону № 5076-VI, ПАЕ, Порядку № 63 повинен підвищувати кваліфікацію, однак протягом 2019-2023 років цього не робив. З вищезазначеного вбачається, що позивач протягом п`яти років не виконував обов`язки щодо підвищення кваліфікації, тобто фактично вчинив п`ять різних порушень ПАЕ, що вказує на наявність такої ознаки як систематичність. З огляду на вчинення позивачем кількох триваючих порушень, що підтверджено матеріалами справи, з урахуванням статті 31 Закону № 5076-VI, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач наклав на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців відповідно до Закону № 5076-VI. Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим. Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції, посилаючись на дискреційні функції органів адвокатського самоврядування, фактично не здійснив глибокий аналіз та не врахував пропорційність та законність застосованих санкцій, що суперечить висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № П/9901/871/18, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо меж оцінки рішень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, прийнятих за наслідками розгляду скарг щодо адвокатів. Так, у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17, від 24.06.2020 у справі № 813/2639/18, від 14.12.2020 у справі № 821/1030/17, від 10.06.2021 у справі № 826/15590/15 сформовано правову позицію, відповідно до якої адвокатура в Україні - це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні, законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Водночас правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин і фактів прийняти рішення за правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення. Проте суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям, а саме, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Також колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2020 у справі № П/9901/871/18, відповідно до якого Європейський суд з прав людини виробив позицію стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. Таким чином, правову оцінку рішенню про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності суди мають надавати виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану КДКА/ВКДКА юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їхньої достатності/недостатності. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 826/14291/17 та підтриманий у постановах від 26.01.2023 у справі № 420/5597/19, від 19.10.2023 у справі № 280/1396/22, від 21.02.2024 у справі № 640/33374/21. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що ВКДКА допустила процесуальні порушення при прийняття оскаржуваного рішення, а саме ВКДКА не мало повноважень змінювати рішення КДКА Полтавської області в частині застосованої санкції. Надаючи оцінку такому доводу апелянта колегія суддів звертає увагу на таке. Відповідно до частини 1 статті 52 Закону № 5076-VI ВКДКА є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Згідно з частиною 1 статті 1 Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого рішенням звітно-виборного з`їзду адвокатів України 2017 року 09.06.2017, ВКДКА - це колегіальний орган, що діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України та є національним органом адвокатського самоврядування, на який Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» покладено завдання розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Рішенням РАУ від 30.08.2014 № 120 (зі змінами) затверджено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність (далі - Положення № 120). Згідно із пунктом 61 Положення № 120 ВКДКА протягом трьох днів з дня отримання скарги на рішення у дисциплінарній справі, витребує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи з дотриманням вимог, визначених статями 37, 38 цього Положення. Відповідно до статті 38 Положення № 120 скарги на рішення дії чи бездіяльність дисциплінарної палати КДКА розглядаються ВКДКА відповідно до положень Закону № 5076-VI, цього Положення, Регламенту ВКДКА, інших актів ВКДКА та актів РАУ. Рішенням РАУ від 13.12.2024 № 87 затверджено Регламент Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - Регламент № 87), який визначає порядок роботи ВКДКА, її засідань та прийняття рішень з питань, що належать до її повноважень. За змістом пунктів 3.40 та 3.43 Регламенту № 87 ВКДКА забезпечує розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної (кваліфікаційної) справи, справи про встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката України, шляхом доручення скарги і матеріалів справи члену ВКДКА та включення їх до переліку питань порядку денного наступного засідання ВКДКА. За наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ВКДКА має право: - залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; - змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; - скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; - направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії; - скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката та направити справу для нового розгляду до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону. У разі скасування рішення КДКА та ухвалення ВКДКА нового рішення або про зміну рішення КДКА із застосовуванням до адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, враховується відбутий строк дисциплінарного стягнення, з конкретним зазначенням його в місяцях та/або днях. Отже, з вищезазначеного вбачається, що ВКДКА за наслідками розгляду скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури наділена повноваженнями змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в тому числі щодо зміни застосованого до адвоката дисциплінарного стягнення, а тому колегія суддів відхиляє цей довід апелянта як безпідставний. Щодо посилання апелянта на Закон України «Про адміністративну процедуру» колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 31 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті (вчинення адвокатом систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики), - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення. Рішення приймається за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України «Про адміністративну процедуру». Тобто, закон передбачає необхідність забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні, таке право передбачене Законом України «Про адміністративну процедуру». З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було направлено апелянту листа вих. № 121 від 09.01.2025 відповідно до змісту якого до порядку денного засідання ВКДКА включено розгляд скарги ВША на рішення КДКА Полтавської області від 07.11.2024 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. Апелянту було повідомлено, що засідання ВКДКА відбудеться 23.01.2025 за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, 6 поверх о 10:00. Розгляд скарги на рішення КДКА Полтавської області від 07.11.2024 призначено на 11:30. Також апелянту надано дистанційний доступ до матеріалів справи за відповідним посиланням та паролем. З вищезазначеного вбачається, що ВКДКА було забезпечено право адвоката ОСОБА_1 на участь в адміністративному провадженні, яке передбачене Законом України «Про адміністративну процедуру», тобто норми цього Закону були дотримані, що свідчить про необґрунтованість відповідних доводів апелянта. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень. Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року по справі №440/1563/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 16.07.2025.