Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 320/62594/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2025 р.Справа № 320/62594/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Русанової В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 (головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О.) по справі № 320/62594/24 за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Державна судова адміністрація України (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просило: - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 03.12.2024 ВП7430636. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 позов задоволено. Міністерство юстиції України, не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що постанова державного виконавця прийнята із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підставою для її прийняття є виключно ненадання боржником у визначений строк та на час винесення постанови жодних доказів (документів) про виконання ним судового рішення у справі №520/19729/23, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження № 74306736. Крім того, зауважує, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Позивач правом на подання відзиву не скористався. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, подали клопотання про проведення судового засідання за відсутності їх представників. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №520/19729/23, яке набрало законної сили 20.01.2024 визнано протиправним та зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 05 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., та з 01 січня 2023 року по 29 травня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. Також визнано протиправним та зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за періоди з 05 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., та з 01 січня 2023 року по 29 травня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів. 23.01.2024 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №520/19729/23, яким встановлено ДСА України десятиденний строк для добровільного виконання рішення суду (ВП №74306736) 05.02.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 74306736 на підставі виконавчого листа . 19.03.2024 листом № 10-7403/24 ДСА України повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №520/19729/23 у спосіб визначений рішенням є об`єктивно неможливим через відсутність відповідних бюджетних асигнувань та зазначено, що вказане рішення суду можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів". 03.12.2024 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу ВП 7430636 у зв`язку з невиконанням рішення суду у встановлений термін. Не погодившись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ДСА України з незалежних від нього причин не виконало судове рішення в частині виплати присуджених коштів, внаслідок чого відсутні правові підстави для притягнення боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова прийнята відповідачем не в межах повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII). Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусовому виконанню за правилами ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Положеннями ст. 15 Закону №1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до п.1 та п.16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Згідно з ч. 4 ст.19 зазначеного Закону на сторону виконавчого провадження покладено обов`язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19, від 20 березня 2024 року у справі №560/18384/23. Як встановлено судом першої інстанції після відкриття виконавчого провадження позивач листом від 19.03.2024 № 10-7403/24 повідомив відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №520/19729/23 у спосіб визначений рішенням є об`єктивно неможливим через відсутність відповідних бюджетних асигнувань та зазначено, що вказане рішення суду можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів". Зокрема, ДСА України зазначила, що згідно з ч.1 ст. 378 КАС України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. У свою чергу ДСА України для винайдення фінансової можливості виконання судового рішення листами від 30.04.2024 № 11-10400/24, від 22.07.2024 №11-14862/24 та від 11.10.2024 № 11-19998/24 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суми 1 318,0 млн гривень, 1 428, 43 млн гривень та 1 502,98 млн гривень відповідно, прохання вказані у даних листах щодо додаткового фінансування на разі не були підтримані. Разом з тим, у листі повідомлялося, що ст.378 КАС України ДСА України обмежена в праві звернутися до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Однак, Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захист держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення, з урахуванням чого ДСА України просила утриматися від накладення штрафів та вчинення державним виконавцем інших дій. Таким чином, ДСА України повідомляло державного виконавця про наявність поважних причин, які впливають на можливість виконання виконавчого листа у справі та вживало в межах власних повноважень відповідних дій з метою отримання додаткового фінансування для належного виконання судового рішення. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої, другої, четвертої ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Згідно з пунктом 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя». Отже, на думку колегії суддів, виконання зазначеного виконавчого листа має здійснюватися в межах, визначеного Кабінетом Міністрів України, порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення. З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірної постанови від 03.12.2024 ВП7430636 про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому постанова від 03.12.2024 ВП7430636 є протиправною та правомірно скасована судом. Щодо строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У справі, що розглядається, позивач наполягає на тому, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо з листа Державної казначейської служби України від 17.12.2024. У свою чергу, позовну заву подано до суду 27.12.2014, отже у межах встановленого законом десятиденного строку. Таким чином, доводи щодо порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду відхиляються колегією суддів. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 320/62594/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 16.07.2025 року