Постанова 4813 № 523/11571/24

Номер провадження: 33/813/1063/25 Номер справи місцевого суду: 523/11571/24 Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі Узун Н.Д., за участю ОСОБА_1 , переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слаблюк Василь Миколайович на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №813507 від 24.06.2024, ОСОБА_1 11 червня 2024 року о 23:32 год, по вул. Паустовського, 2 в м. Одесі, керував автомобілем марки «Kia Gerato», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №001914 від 24.06.2024. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слаблюк В.М. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав наведених в апеляційній скарзі. Перевіривши матеріали справи та заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Слаблюка В.М., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Пункт 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання п. 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №813507 від 24.06.2024, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним на допустимим доказом, й приймається судом до уваги. ОСОБА_1 від підпису відмовився (а.с. 1); 2)висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ООМЦПЗ» ООР від 24.06.2024, згідно якого ОСОБА_1 12 червня 2024 року о 00:20 год, перебував в стані наркотичного сп`яніння канабіноїдами (а.с. 5); 3)повідомленням, згідно якого ОСОБА_1 повідомлено про необхідність з`явитись до підрозділу патрульної поліції 24 червня 2024 (а.с. 6); 4)відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , його поведінку та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду (диск а.с. 7). Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 11 червня 2024 року о 23:32 год, по вул. Паустовського, 2 в м. Одесі, керував автомобілем марки «Kia Gerato», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР від 24.06.2024, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. В апеляційній скарзі також зазначено, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Gerato», д.н.з. НОМЕР_1 або допустив будь-які порушення ПДР, які могли б слугувати для його зупинки. ОСОБА_1 не здійснював рух, він просто перебував у транспортному засобі, а тому він не був зобов`язаний виконувати подальші вимоги працівників поліції. Однак, апеляційний суд не погоджується із такими твердженнями апеляційної скарги та зазначає наступне. Так, апеляційним судом був досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, з якого вбачається, що протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортним засобом. Положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу. Також апеляційним судом враховується, що під час розгляду справи не було встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівники поліції, які склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, були упередженими при складанні такого протоколу, що в них були підстав для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про їх зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Таким чином, оскільки, версія про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, заявлена лише суду, тому дане твердження оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлений обов`язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Окрім того, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно до приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи. Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи. Із дослідженого відеозапису апеляційним судом також встановлено, що працівники поліції також зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 з метою перевірки документів, оскільки до комендантської години залишилось пів години. Твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не довели належними і достатніми доказами порушення ним ПДР України, є безпідставними, оскільки нормами чинного законодавства не передбачений такий обов`язок поліцейського. Частина 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює для поліцейського обов`язок лише поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу. Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, підстава зупинки транспортного засобу, встановлення факту порушення водієм ПДР, та підстави проведення поліцейськими поверхневого огляду водія, не є предметом доказування у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. В апеляційний скарзі представник Захаренка С.В. зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним та цілісним, як це передбачено вимогами інструкції, однак на думку апеляційного суду зазначене не свідчить про недоведеність обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 (далі Інструкція), портативний відео реєстратор пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Разом із тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження, в тому числі до справ за ст. 130 КУпАП, повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським. Однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Зміст подій зафіксованих на відеозаписі, повністю узгоджується з обставинами справи, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та долученими до нього доказами. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису, до апеляційної скарги не долучено. На виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації події та долучив відеозаписи як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд також відхиляє твердження апеляційної скарги про те, що з відеозапису не вбачається, щоб поліцейський вручав ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я, тому порушення з боку ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР не відбулось, оскільки поліцейським порушено порядок направлення водія для проходження, з огляду на те, що такі доводи ґрунтуються на не вірному тлумаченні норм чинного законодавства. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок). Згідно п. п 2, 6 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до вимог п. 2 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З аналізу вимог Інструкції та Порядку слідує, що направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння складається не для вручення водію, як помилково вважає апелянт, а складається працівником поліції та передається лікарю після доставлення особи до медичного закладу на підставі якого лікарем і проводиться огляд особи. Вимоги Інструкції та Порядку не вимагають від уповноважених осіб патрульної поліції вручення направлення до закладу охорони здоров`я водію транспортного засобу. Апеляційний суд звертає увагу, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 14 Порядку). Так, в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення ОСОБА_1 зі скаргами на дії лікаря-нарколога, чи оскарження у встановленому законодавством порядку Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ООМЦПЗ» ООР від 24.06.2024. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України. Такий висновок суду першої інстанції відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати). Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, власності третіх осіб) і може призвести до тяжких непоправних наслідків. ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слаблюк Василь Миколайович залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький