Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 303/2719/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 303/2719/25 пров. № А/857/20651/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Глушка І.В., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2025 року у справі № 303/2719/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Заболотним А.М. в м. Мукачево Закарпатської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області (далі відповідач 1), Департаменту патрульної поліції (далі відповідач 2) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4395086 від 31.03.2025 року. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає, його необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2025 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на аналогічні доводи, які викладені у позовній заяві, а саме на те, що саме по собі притягнення позивача до відповідальності за правопорушення за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) є порушенням процедури, передбаченої статтею 36 КУпАП, а тому є неправомірним. Відтак, вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП, не було, а тому у інспектора не було законних підстав для вимагання від особи посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, та поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Звертає увагу суду, що суб`єкт владних повноважень не надав доказів, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, або поліцейським оформлювались матеріали дорожньо-транспортної пригоди за участі позивача, що також підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яка фіксувала події під час складання постанови серії ЕНА № 1428056 від 12.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи положення статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи. Згідно частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 4395086 від 31.03.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Буй І.І., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що 31.03.2025 року о 13 год. 01 хв. в с. Великосілки, автодорога М-06 Київ-Чоп 502 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «KIA NIRO», номерний знак НОМЕР_1 , не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, зупинений на стаціонарному блокпості, не мав при собі та не пред`явив полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у візуальній формі страхового поліса, чим порушив підпункт 2.4.а Правил дорожнього руху.. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не пред`явив ні поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ні внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування, ні страхового сертифіката «Зелена картка», ні документа (посвідчення), що звільняє позивача від обов`язку страхування цивільно-правової відповідальності наземного транспортного засобу. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивач стверджує, що правила дорожнього руху не порушував, доказів зворотного відповідачем не надано. Враховуючи, що інспектором не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху, останній не мав права вимагати пред`явлення документів для перевірки. Надаючи оцінку доводам позивача та висновкам суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 32 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з пунктом 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у частині другій статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух». В даній правовій нормі зазначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі № 127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Суд першої інстанції вірно зазначив, що з відеофайлів, наданих відповідачем, встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не пред`явив ні поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ні внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування, ні страхового сертифіката «Зелена картка», ні документа (посвідчення), що звільняє позивача від обов`язку страхування цивільно-правової відповідальності наземного транспортного засобу. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що оскаржувана постанова є правомірною, а тому скасуванню не підлягає. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції у справі, що розглядається, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку встановленим обставинам, правильно застосував норми матеріального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2025 року у справі № 303/2719/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко Повне судове рішення складено 15.07.25