Постанова 4857 № 300/1956/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Остап?юк С.В. 14 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1956/24 пров. № А/857/18493/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 300/1956/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: 18.03.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просила суд: -визнати протиправними дії та зобов`язати здійснити, як спадкоємцю спадкового майна за законом, виплату нарахованої та невиплаченої суми пенсії померлого чоловіка в розмірі 219 395, 90 гривень. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2025р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 26.05.1990р. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 13.09.2022р. у справі за № 300/3239/22 суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019р. на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області №2439 від 27.07.2022р. про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, з урахуванням проведених платежів. На виконання вказаного рішення суду пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нарахував різницю між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період: 01.12.2019р. до 31.10.2022р. в розмірі 219 395, 90 гривень, яка не виплачена, що визнається пенсійним органом. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , від 17.05.2023р. Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Як видно з довідки приватного нотаріуса Яшана Р.Р. Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області за № 40/01-16 від 30.01.2024р. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем на майно після смерті чоловіка ОСОБА_2 30.01.2024р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату суми нарахованої але невиплаченої суми пенсії покійного чоловіка ОСОБА_2 , яка не отримана за життя за період з 01.12.2019р. до 31.10.2022р. згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2022р. у справі за № 300/3239/22. 29.02.2024р. пенсійний орган листом № 2319-1187/Б-02/8-0900/24, повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2022р. у справі за № 300/3239/22 обліковується заборгованість за період з 01.12.2019р. до 31.10.2022р. в сумі 219 395, 90 гривень, яка включена в Реєстр виконання судових рішень. Вказана сума не може вважатися недоотриманою пенсією, оскільки виплата заборгованості донарахованої на виконання рішення суду здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Головне управління Фонду в області веде облік рішень суду, виплата за якими проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, а оскільки стягувачем у справі № 300/3239/22 є ОСОБА_2 , тому підстав для проведення позивачу виплати пенсії на виконання рішення суду у справі № 300/3239/22 або внесення відомостей про зміну стягувача у даній справі немає. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За загальним правилом, встановленим ч.1 ст. 52 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч.2 ст.36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ч.1 ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Зміст ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В ст.1216, ст.1218 ЦК України видно, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. ст.1219 ЦК України встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються за процедурою, визначеною ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були подружжям, разом проживали, та позивач звернулась до пенсійного органу за виплатою недоодержаної пенсії, що підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 2145239 від 07.05.2023р. При цьому, нарахованою, але не виплаченою ОСОБА_2 на момент смерті залишилась пенсія в сумі 219 395, 90 гривень за період з 01.12.2019р. - 31.10.2022р. Таким чином, позивач звернулась до пенсійного органу в порядку ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок протиправних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, та яким пенсійний орган зобов`язано здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.12.2018р. у справі №2-а-1710/11, від 14.02.2019р. у справі №2-а-2727/11/2209, від 07.03.2019р. у справі №617/7748/12, від 08.08.2019р. у справі №127/2-а-11792/11, від 05.08.2020р. у справі № 673/393/19. Отже, позивач згідно ч.1 ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як дружина ОСОБА_2 має право на виплату неодержаних її чоловіком у зв`язку з його смертю нарахованої суми пенсії. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 300/1956/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель