Постанова 4856 № 600/6083/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/6083/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сіжук Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 14 липня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується узгоджений податковий борг на загальну суму 40612,23 грн. Поряд з цим, у зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу, йому виставлено податкову вимогу форми «Ф» від 01.02.2018 №32-50 на суму 108120,77 грн, проте, вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. 3.1. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 40612 (сорок тисяч шістсот дванадцять) гривень 23 копійки до місцевого бюджету. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що податковий борг згідно вимоги форми «Ф» від 01.02.2018 №32-50 відповідачем був погашений, а, відтак, позивач зобов`язаний був сформувати нову податкову вимогу після виникнення у відповідача податкового боргу. За таких обставин позивач вважає, що підстави для стягнення податкового боргу відсутні. Крім того, вказує на неправомірність визначення податкового зобов`язання, на підставі якого виникнуло податкове зобов`язання ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як платник податку, що підтверджується ідентифікаційними даними платника податку.

7. Як вбачається з розрахунку податкового боргу за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №46169-241-2406-UA73060630000091311 від 27.03.2024 на суму 40612,23 грн.

8. Таким чином, загальна сума податкового боргу становить 40612,23 грн.

9. Контролюючим органом виставлено та направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 01.02.2018 №32-50 на суму 108120,77 грн.

10. Оскільки відповідач у добровільному порядку суму податкового боргу у розмірі 40612,23грн не сплатив, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з цим позовом. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

13. Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

14. Статтею 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

15. Згідно з підпунктами 10.1.1, 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно, єдиний податок.

16. Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

17. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

18. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

19. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

20. Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

21. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України). ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

23. Як було встановлено судом за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 40612,23 грн, нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №46169-241-2406-UA73060630000091311 від 27.03.2024 на суму 40612,23 грн.

24. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

25. Однак, як вбачається із матеріалів справи у визначений в пункті 57.3 статті 57 ПК України строк, відповідачем не сплачено вказаної суми грошових зобов`язань, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №46169-241-2406-UA73060630000091311 від 27.03.2024 в судовому порядку не скасовано, що свідчить про те, що така заборгованість є узгодженою.

26. Пунктами 59.1 та 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

27. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

28. Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

29. Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

30. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що податковий борг згідно вимоги форми «Ф» від 01.02.2018 №32-50 був ним погашений, а, відтак, позивач був зобов`язаний сформувати та надіслати нову податкову вимогу з огляду на наступне.

31. ГУ ДПС у Чернівецькій області надіслало на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 01.02.2018 №32-50 на суму 108120,77 грн., вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією корінця податкової вимоги форми «Ф» № 32-50 від 01.02.2018 року.

32. Як слідує з податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №46169-241-2406-UA73060630000091311 від 27.03.2024, відповідачу визначено податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб (податковий період 2024) на суму 40612,23 грн.

33. З інтегрованої картки платника податків вбачається, що станом на день винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №46169-241-2406-UA73060630000091311 від 27.03.2024, за відповідачем рахувався податковий борг у сумі 352057,36 грн.

34. Як передбачено абзацом другим пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

35. Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що після винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №46169-241-2406-UA73060630000091311 від 27.03.2024 підстав для надсилання додаткової податкової вимоги не було, оскільки за відповідачем рахувався податковий борг у сумі 352057,36 грн.

36. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 21 березня 2024 року по справі №300/2859/22 зазначив, що виникнення податкового боргу не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження. Відповідний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду у постанові від 21 березня 2024 року по справі № 300/2859/22.

37. Щодо доводів апелянта про неправильність нарахування зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №46169-241-2406-UA73060630000091311 від 27.03.2024 суд апеляційної інстанції звертає увагу, що таке не є предметом оскарження у даній адміністративній справі, а, відтак, не підлягає оцінці судом.

38. Як було встановлено судом, узгоджена заборгованість у сумі 40612,23 грн добровільно відповідачем не погашена, докази зворотного в матеріалах справи відсутні, відтак наявні підстави для її стягнення у судовому порядку.

39. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

39. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

40. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

44. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.