Постанова 4851 № 480/9978/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2025 р. Справа № 480/9978/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2025, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 17.03.25 по справі № 480/9978/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи" про визнання протиправним висновку та бездіяльності, скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної спеціалізованої установи "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи", в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної спеціалізованої установи "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи", оформлене листом від 03 липня 2024 року № і/П-8 "Про надання інформації" про відмову у проведенні перевірки відповідності діючому законодавству Лікарського свідоцтва про смерть № 107 від 02 лютого 2024 року; - визнати протиправною бездіяльність Державної спеціалізованої установи "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи", яка полягає у незабезпеченні додаткового дослідження для встановлення остаточної причини смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - визнати протиправним викладений в Лікарському свідоцтві про смерть № 107 від 02 лютого 2024 року, висновок Державної спеціалізованої установи "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи" про "навмисне самоушкодження" та підпункті "б" пункту 11 про навмисне самоушкодження прострілом з ручної вогнепальної зброї; - зобов`язати Державну спеціалізовану установу "Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи" уточнити причину смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та заповнити нове Лікарське свідоцтво про смерть з помітками: "замість остаточного"; у пункті "9" зазначити, що смерть настала внаслідок "випадків ушкодження з невизначеним наміром"; у підпункті "б" пункту 11 зазначити код Y22 "Ушкодження внаслідок пострілу з ручної вогнепальної зброї, намір невизначений". В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, матір`ю загиблого, молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув. Відділенням поліції № 1 м. Білопілля Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області відкрито кримінальне провадження № 12024200570000046 від 01.02.2024 за ознаками ч. 1 ст. 120 КК України (Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства). 02 лютого 2024 року Сумським обласним бюро судово-медичної експертизи складено лікарське свідоцтво про смерть №

107. Відповідно до Довідки про причину смерті до форми № 106/о № 107 ОСОБА_2 помер у віці 39 років, ІНФОРМАЦІЯ_2 з причин: "розтрощення черепу. Навмисне самоушкодження пострілом із ручної вогнепальної зброї". Згідно пп. б п. 12 Лікарського свідоцтва про смерть № 107 зазначено, що "обставини з`ясовуються". Лікарське свідоцтво про смерть видане із приміткою "Остаточне". На переконання позивачки Лікарське свідоцтво про смерть № 107 від 02.02.2024 не відповідає вимогам "Інструкції щодо заповнення та видачі Лікарського свідоцтва про смерть", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545 (форма № 106/о), оскільки неправильно зазначене формулювання причини смерті ОСОБА_2 , що паплюжить його честь та гідність, а також зумовлює порушення прав позивачки, як матері загиблого, безпосередньо в аспекті отримання грошового забезпечення, соціальних гарантій та компенсації, пов`язаних з загибеллю її сина. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 12 червня 2024 року № 12/06/2024-01, в якій просила: 1) провести перевірку відповідності нормативним актам та діючому законодавству складеного лікарського свідоцтва про смерть № 107 ОСОБА_2 ; 2) вжити заходів до виправлення вказаного свідоцтва у лікарському свідоцтві про смерть № 107 та додатку до нього довідки про причину смерті діагнозу (причина смерті); 3) видати виправлене лікарське свідоцтво про смерть замість "остаточного" лікарського свідоцтва про смерть №

107. Листом від 03.07.2024 № і/П-8 відповідачем повідомлено позивачку про те, що після перевірки відповідності лікарського свідоцтва про смерть № 107 від 02 лютого 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що дане лікарське свідоцтво про смерть заповнене відповідно чинного законодавства з дотриманням всіх вимог. П. 9 лікарського свідоцтва про смерть заповнюється експертом на підставі даних, які викладені у постанові слідчого, що відповідає кодуванню за МКХ-10 у межах Х60-Х84:5 (навмисне самоушкодження) (Х72.0). У п. 11.а вказана безпосередня причина смерті, а у п. 11.б зазначений стан, що зумовив безпосередню причину смерті. П. 12 заповнений повністю. На переконання позивачки видане лікарське свідоцтво про смерть № 107 видане без врахування вимог Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть № 545 без встановлення усіх обставин, що підлягають врахуванню при його оформленні. А також лікарське свідоцтво помилково має статус "остаточне". У зв`язку з чим звернулася до суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи" про визнання протиправним висновку та бездіяльності, скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що з огляду на наведене висновок про навмисне самоушкодження пострілом із ручної вогнепальної зброї є очевидно передчасним, а також не підтверджується висновком експерта № 129/94, яким зокрема складено і лікарське свідоцтво про смерть №

107. Також у розпорядженні експерта не було в наявності протоколу слідчого експерименту та на момент видачі Лікарського свідоцтва про смерть № 107 в розпорядженні експерта не було жодних досліджень, та навіть висновок експерта № 129/94 не містить вказівок на самоушкодження, як причину смерті. В той же час положеннями Інструкції № 545 прямо передбачено, що лікарське свідоцтво про смерть з поміткою «попереднє» видається в тих випадках, коли для встановлення чи уточнення причини смерті потрібно провести додаткові дослідження. Про що також зазначає і судмедексперт у Лікарському свідоцтві № 107, вказавши «обставини з`ясовуються». З огляду на вищенаведене видане свідоцтво про смерть № 107 видане без врахування вимог Інструкції № 545 - без встановлення усіх обставин, що підлягають врахуванню при його оформленні. А також лікарське свідоцтво помилково має статус «остаточне». За таких обставин внесення до нього виправлень є обов`язковим. Більше того, як зазначалося вище, згідно 3.9. Інструкції № 545 заповненню підлягають усі пункти лікарського свідоцтва про смерть. При відсутності тих чи інших відомостей потрібно зазначити: "невідомо", "не встановлено". Однак, на другий день після отримання постанови слідчого про проведення судово- медичної експертизи, якою останній зобов`язав експерта надати відповідь на питання «Яка причина смерті», не завершивши експертне дослідження зазначив причину смерті, як «...навмисне самоушкодження...». Зважаючи на те, що у експерта не було у його розпорядженні відомостей, які б свідчили про факт навмисного самоушкодження, а також відсутність таких висновків у експертному висновку вказівка у Лікарському свідоцтві про навмисне самоушкодження є помилковим. В той же час, згідно абз. 3 п. 2.6. Розділу ІІ Інструкції якщо було видано лікарське свідоцтво про смерть з поміткою «остаточне» та була виявлена помилка в записі діагнозу, необхідно заповнити нове лікарське свідоцтво у двох примірниках «замість» остаточного лікарського свідоцтва про смерть № ", перший примірник якого заклади охорони здоров`я або ФОП направляють у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27 днів з моменту заповнення "остаточного" лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в закладі охорони здоров`я або місці провадження медичної практики ФОП. На переконання позивача, зважаючи на обставину того, що висновки про причину смерті, вказані у Лікарському свідоцтві не підкріплені жодними дослідженнями вони є помилковими та Інструкцією № 545 передбачений порядок її виправлення. Позивач вважає, що відмова відповідача здійснити таке виправлення є незаконною, а отже і висновки суду першої інстанції про «не встановлення порушень процедури заповнення лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 » є незаконними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, Судово-медична експертиза трупа проводиться судово-медичним експертом на підставі постанови судово-слідчих органів. В даному випадку судово-медична експертиза трупа ОСОБА_2 проводилася за постановою старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції Скоропад Б.І. Лікарське свідоцтво про смерть заповнюється судово-медичним експертом згідно до Довідника МКХ-10, а обставини смерті вносяться в п.9 Лікарського свідоцтва про смерть на підставі даних постанови про призначення судово-медичної експертизи. Термін "самогубство" є суто юридичним терміном і не входить до компетенції судово-медичного експерта. Тому, судово-медичний експерт не може самостійно вносити зміни до Лікарського свідоцтва про смерть. У задоволенні вимог апеляційної скарги просить відмовити. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є матір`ю загиблого молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відділенням поліції № 1 м. Білопілля Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області відкрито кримінальне провадження № 12024200570000046 від 01.02.2024 за ознаками ч. 1 ст. 120 КК України (Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства). 02 лютого 2024 року Сумським обласним бюро судово-медичної експертизи складено лікарське свідоцтво про смерть №

107. Відповідно до Довідки про причину смерті до форми № 106/о № 107 ОСОБА_2 помер у віці 39 років, ІНФОРМАЦІЯ_2 з причин: "розтрощення черепу. Навмисне самоушкодження пострілом із ручної вогнепальної зброї". Згідно пп. б п. 12 Лікарського свідоцтва про смерть № 107 зазначено, що "обставини з`ясовуються". Лікарське свідоцтво про смерть видане із приміткою "Остаточне". Позивачка вважає, що Лікарське свідоцтво про смерть № 107 від 02.02.2024 не відповідає вимогам "Інструкції щодо заповнення та видачі Лікарського свідоцтва про смерть", затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545 (форма № 106/о), оскільки неправильно зазначене формулювання причини смерті ОСОБА_2 , запис "Навмисне самоушкодження пострілом із ручної вогнепальної зброї" паплюжить його честь та гідність, а також зумовлює порушення прав позивачки, як матері загиблого, безпосередньо в аспекті отримання грошового забезпечення, соціальних гарантій та компенсації, пов`язаних з загибеллю її сина. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 12 червня 2024 року № 12/06/2024-01, в якій просила: 1) провести перевірку відповідності нормативним актам та діючому законодавству складеного лікарського свідоцтва про смерть № 107 ОСОБА_2 ; 2) вжити заходів до виправлення вказаного свідоцтва у лікарському свідоцтві про смерть № 107 та додатку до нього довідки про причину смерті діагнозу (причина смерті); 3) видати виправлене лікарське свідоцтво про смерть замість "остаточного" лікарського свідоцтва про смерть №

107. Листом від 03.07.2024 № і/П-8 відповідач повідомив позивачку про те, що після перевірки відповідності лікарського свідоцтва про смерть № 107 від 02 лютого 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не встановлено не відповідності заповнення лікарського свідоцтва про смерть чинному законодавству. Пункт 9 цього лікарського свідоцтва про смерть заповнюється експертом на підставі даних, які викладені у постанові слідчого, що відповідає кодуванню за МКХ-10 у межах Х60-Х84:5 (навмисне самоушкодження) (Х72.0). У пункті 11.а вказана безпосередня причина смерті, а у п. 11.б зазначений стан, що зумовив безпосередню причину смерті. Пункт 12 заповнений повністю. Позивачка вважає, що лікарське свідоцтво про смерть № 107 видане без врахування вимог Інструкції № 545, а саме без встановлення усіх обставин, що підлягають врахуванню при його оформленні. А також лікарське свідоцтво помилково має статус "остаточне". У зв`язку з чим звернулася до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушень процедури заповнення лікарського свідоцтва про про смерть ОСОБА_2 не встановлено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В статті 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форми № 106/о) регламентується Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форми № 106/о), затвердженої Наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1152/13026 (далі - Інструкція). Відповідно до п.1.1. Інструкції для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров`я або ФОП видається лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о). Пунктом 1.2. Інструкції встановлено, що лікарське свідоцтво про смерть видається ФОП та такими закладами охорони здоров`я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи. Згідно п. 2.1. Інструкції перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов`язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров`я або місці провадження медичної практики ФОП. Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть забороняється. У разі поховання померлого закладом охорони здоров`я або ФОП - останній обов`язково заповнює лікарське свідоцтво про смерть і передає його в органи реєстрації актів цивільного стану не пізніше трьох діб з дня смерті. Згідно п. 2.1. Інструкції у разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину. Відповідно до пункту 2.6. Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається обов`язково з поміткою "остаточне", "попереднє", "замість попереднього", "замість остаточного". Лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "попереднє" видається в тих випадках, коли для встановлення чи уточнення причини смерті потрібно провести додаткові дослідження. Після уточнення причини смерті заповнюється нове лікарське свідоцтво з поміткою "замість попереднього" теж у двох примірниках, номери яких мають бути ідентичними, перший примірник якого пересилається закладом охорони здоров`я або ФОП безпосередньо у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27 днів з моменту заповнення "попереднього" лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в закладах охорони здоров`я або місці провадження медичної практики ФОП. В пункті 3.10 Інструкції містяться вимоги до заповнення пункту 9 лікарського свідоцтва про смерть - "пункт 9 лікарського свідоцтва про смерть заповнюється таким чином: - якщо основна причина смерті кодується в межах I-XVII класів за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (далі - МКХ-10), вибирається - 1 (захворювання); - якщо основна причина смерті кодується в межах XVIII класу за МКХ-10, вибирається - 2 (неуточнені причини смерті); - якщо основна причина смерті кодується в межах класів V01-Х59 за МКХ-10, вибирається - 3, 4 (нещасний випадок поза виробництвом, нещасний випадок у зв`язку з виробництвом); - якщо основна причина смерті кодується в межах класу Х60-Х84 за МКХ-10, вибирається - 5 (навмисне самоушкодження); - якщо основна причина смерті кодується в межах класів Х85-Y09 за МКХ-10, вибирається - 6 (наслідки нападу); - якщо основна причина смерті кодується в межах класу Y10-Y34 за МКХ-10, вибирається - 7 (випадки ушкодження з невизначеним наміром); - якщо основна причина смерті кодується в межах класу Y35-Y36 за МКХ-10, вибирається - 8 (ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій); - якщо основна причина смерті кодується в межах класу Y40-Y84 за МКХ-10, вибирається - 9 (ускладнення внаслідок терапевтичної та хірургічної допомоги); - якщо основна причина смерті кодується в межах класу Y85-Y89 за МКХ-10, вибирається - 10 (віддалені наслідки зовнішніх причин захворюваності та смертності).". Відповідно до положення пункту 3.11 Інструкції, у пункті 11 лікар указує свої прізвище, ім`я, по батькові, посаду і зазначає підставу, яка дає змогу визначити послідовність патологічних процесів, які призвели до смерті, і вказує причину смерті. Основною (первинною) причиною смерті потрібно вважати хворобу або травму, що призвела до розвитку хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства, що стали причиною смерті. У частині I пункту 11 у рядку "а" записується хвороба або стан, що безпосередньо призвела до смерті, у рядках "б", "в", "г" зазначаються патологічні стани (якщо такі були), що зумовили безпосередню причину смерті (згадану вище); основна причина смерті вказується в останню чергу. Під безпосередньою причиною смерті потрібно розуміти хворобу або стан, що безпосередньо викликали смерть. У деяких випадках основне захворювання і безпосередня причина смерті можуть збігатися. У кожному рядку повинно бути записано тільки одне захворювання або патологічний стан. Зазначення приблизного інтервалу (хвилини, години, тижні, місяці або роки) між початком захворювання та смертю допомагає лікареві правильно вибрати код причини смерті. У частині II свідоцтва записуються інші суттєві стани або захворювання, які сприяли настанню смерті, але не були пов`язані із хворобою чи станом, що безпосередньо призвели до смерті. У цьому пункті потрібно вказати дату операції, інфаркту міокарда, інсульту, термін вагітності, якщо такі мали місце. Код за МКХ-10 у квадратику ліворуч на лікарському свідоцтві про смерть проставляє той лікар, який безпосередньо заповнює свідоцтво. Якщо було видано лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "остаточне" та була виявлена помилка в записі діагнозу, необхідно заповнити нове лікарське свідоцтво у двох примірниках "замість остаточного лікарського свідоцтва про смерть №___ ", перший примірник якого заклади охорони здоров`я або ФОП направляють у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27 днів з моменту заповнення "остаточного" лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в закладі охорони здоров`я або місці провадження медичної практики ФОП. На підставі письмової заяви дозволяється видача другого примірника лікарського свідоцтва про смерть, яке було заповнено з поміткою "замість попереднього", родичам померлого в разі звернення їх у заклади охорони здоров`я або до ФОП протягом одного року після його смерті, якщо були додаткові дослідження для уточнення причини смерті. Міністерством внутрішніх справ України, з Міністерством охорони здоров`я України та Офісом Генерального прокурора 09 березня 2022 року видано спільний Наказ № 177/450/46 "Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 березня 2022 р. за № 317/37653 (далі - Порядок № 177/450/46). Розділ ІІІ Порядку № 177/450/46 визначає порядок дій працівників бюро судово-медичної експертизи, за яким: "1. Огляд трупа на місці його виявлення проводиться слідчим із залученням судово-медичного експерта або лікаря. У разі неможливості огляду трупа на місці його виявлення (обстріли, проведення бойових дій тощо) огляд трупа здійснюється слідчим в бюро судово-медичної експертизи або іншому спеціально визначеному та облаштованому безпечному місці, із залученням судово-медичного експерта або лікаря з можливим подальшим направленням трупа для проведення судово-медичної експертизи (розтину) трупа.

2. Працівники бюро судово-медичної експертизи: 1) на підставі постанови, направлення, відношення або іншого документа, складеного уповноваженою особою військова адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України, прокуратури або інших уповноважених органів, проводиться судово-медичне дослідження (зовнішній огляд) або судово-медична експертиза (розтин) трупа; 2) до проведення судово-медичного дослідження або експертизи (надалі - судово-медична експертиза) особисто судово-медичним експертом, який проводить експертизу, дублюється інформаційне сповіщення щодо наявності трупа за телефонним номером, визначеним територіальним органом поліції. Відсутність у поліції попередньої інформації щодо наявності трупа в судово-медичній установі не є підставою для припинення судово-медичної експертизи й видачі лікарського свідоцтва про смерть; 3) за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду. Умовою для використання подібного алгоритму є обов`язкове фотографування трупа із достатнім цифровим документуванням, обов`язковий відбір матеріалу для судово-імунологічного та можливого молекулярно-генетичного дослідження (за необхідності), а також за можливості збереження елементів, що стали причиною травмування; 4) при проведенні експертизи неідентифікованих трупів осіб, що загинули внаслідок бойових дій (цивільних та військових), підхід має бути таким самим за зовнішнім оглядом. Додатково в обов`язковому порядку експертом мають бути здійснені заходи для подальшої ідентифікації (фіксація та обов`язкове фотографування особливих прикмет, зубної формули тощо, вилучення та зберігання об`єктів для молекулярно-генетичної експертизи). Впізнання трупа зі складанням відповідного протоколу може бути проведене з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України. 5) за результатами зовнішнього огляду складають дослідну частину висновків експерта. 6) проводять судово-медичну експертизу (розтин трупа у виключних випадках з усіма необхідними лабораторними дослідженнями у виключних випадках) та складають висновок експерта; 7) надають протягом трьох діб після початку проведення експертизи особі, яка винесла постанову для проведення експертизи, інформацію про причину смерті; 8) надають висновок експерта особі, яка направила труп для проведення експертизи, протягом трьох діб після його складання; 9) видають лікарські свідоцтва про смерть близьким родичам або уповноваженій особі за наявності документальних підтверджень відповідних повноважень; 10) видають лікарське свідоцтво про смерть безпосередньо перед видачею трупа для запобігання перевищення термінів знаходження трупа у морзі; 11) здійснюють видачу трупа особі, що має лікарське свідоцтво про смерть без будь-яких додаткових дозволів.". На підставі викладених правових норм слідує висновок, що судово-медична експертиза (дослідження) трупів проводиться з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурора та суду, та вирішення інших питань, які належать до компетенції саме судово-медичного експерта. Як зазначає позивачка, лікарське свідоцтво про смерть № 107 від 02.02.2024 не відповідає вимогам "Інструкції щодо заповнення та видачі Лікарського свідоцтва про смерть", затвердженої Наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545 (форма № 106/о), оскільки неправильно зазначене формулювання причини смерті ОСОБА_2 "Навмисне самоушкодження пострілом із ручної вогнепальної зброї" паплюжить його честь та гідність, а також зумовлює порушення прав позивачки, як матері загиблого, безпосередньо в аспекті отримання грошового забезпечення, соціальних гарантій та компенсації, пов`язаних з загибеллю її сина, у зв`язку з чим остання звернулася до відповідача із відповідною заявою. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, порушення процедури заповнення лікарського свідоцтва про про смерть ОСОБА_2 - відсутні. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини загибелі ОСОБА_2 належить з`ясувати слідчими органами в ході розслідування кримінальної справи, лікарське свідоцтво про смерть не може вважатися доказом про обставини смерті та причетних до цього осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року по справі № 480/9978/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 480/9978/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова