Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2115/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2025 р. Справа № 520/2115/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 03.04.25 по справі № 520/2115/25 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі ХНУПС ім. І. Кожедуба, відповідач), у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, що полягає в незастосуванні при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидат наук за період з 29.09.2015 по 20.07.2022 положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту"; - зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.09.2015 по 20.07.2022 доплату за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до положень ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту". В обґрунтування позовних вимог вказпав, що після присудження позивачу наукового ступеню «кандидат наук» у галузі технічних наук за спеціальністю «радіотехнічні та телевізійні системи» з 20.09.2015 і по день звільненні зі служби 20.07.2022 відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась у належному розмірі надбавка за науковий ступінь «кандидат наук», право на отримання якої закріплено приписами Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014 № 1556-VII (далі Закон № 1556-VII). Пояснив, що обраховуючи позивачу спірну надбавку, відповідач виходив з показника 5% від посадового окладу, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 704) та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260), разом з цим, приписами статті 59 Закону № 1556-VII встановлено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюється доплаті за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу. Стверджував, що приписи Постанови № 704 поширюються на всіх військовослужбовців, які мають наукові ступені та вчені звання, водночас для науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників закладів вищої освіти застосовними є приписи Закону № 1556-VII, який є спеціальним та має вищу юридичну силу ніж Постанова №

704. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 520/2115/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79, м. Харків, 61023, ЄДРПОУ 24980799) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 520/2115/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав, що до спірних правовідносин за участю позивача, як науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи частини 2 статті 59 Закону № 1556-VII, якими установлено доплату за науковий ступінь «кандидат наук» - 15% посадового окладу. При цьому, сам статус позивача, як військовослужбовця не нівелює його право на отримання доплати за науковий ступінь у визначеному Законом № 1556-VII розмірі. Стверджував, що установлення науково-педагогічним працівникам, які працюють у закладах освіти зі специфічними умовами навчання і мають відповідні наукові ступені та звання менших розмірів доплат ніж працівникам освіти вищих навчальних закладів освіти, є дискримінаційним по відношенню до такої категорії осіб. В іншій частині, зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що з 01.09.2005 по 20.07.2022 позивач проходив військову службу у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба, що підтверджується копією послужного списку. З наявної в матеріалах справи довідки вбачається, що позивачу нараховувалась та виплачувалась доплата за науковий ступінь у розмірі 5 % посадового окладу. Вважаючи протиправним нарахування доплати за науковий ступінь у розмірі 5 % посадового окладу замість 15% посадового окладу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2024 у справі № 520/9891/23, дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь «кандидата наук» у розмірі 5% посадового окладу, оскільки саме такий розмір спірної доплати визначений приписами Порядку № 260 та Постанови № 704, які є спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини у сфері соціального захисту військовослужбовців, до яких відноситься позивач. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Положеннями частин другої четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1556-VII законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України Про освіту, Про наукову і науково-технічну діяльність, цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Виходячи зі змісту пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Відповідно до частини 4 статті 13 Закону № 1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад`юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас, основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України Про вищу освіту. Положеннями частини 2 статті 59 Закону № 1556-VII визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника 25 відсотків посадового окладу, професор 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень. Згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1556-VII після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника до вченого звання старшого дослідника. Отже, вказаними нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання безвідносно до того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти. Колегією суддів встановлено, що наказом Міністерства оборони України від 16.12.2021 3382 Про затвердження Статуту Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба затверджено Статут Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Так, приписами п. 1.5 зазначеного Статуту передбачено, зокрема, що Університет є вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання) державної форми власності, що перебуває у сфері управління Міністерства оборони України. З наведеного слідує, що Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, входить до мережі вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти. Тобто, матеріальне забезпечення фахівця такого закладу має здійснюватися з урахуванням вимог, зокрема, статті 59 Закону № 1556-VII. Обґрунтовуючи правомірність встановлення ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь (кандидат технічних наук) - 5% посадового окладу, з яким помилково погодився суд першої інстанції, відповідач послався на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм Постанови №

704. Так, підпунктами 2, 3 пункту 6 Постанови № 704 передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), у розмірі 5 відсотків, професора 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням. У той же час, як зазначено вище, до позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи частини 2 статті 59 Закону № 1556-VII, якими, зокрема, установлено доплати за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу. Дослідивши наявний в матеріалах справи послужний список ОСОБА_1 (а.с. 56), колегією суддів встановлено, що позивач у період з 29.07.2013 по 30.08.2018 проходив службу у ХНУПС ім. І. Кожедуба на посаді наукового співробітника науково-дослідної лабораторії (проблемних питань технічної експлуатації, ремонту зенітного ракетного озброєння та їх науково-технічного супроводження) науково дослідного відділу (проблем розвитку та науково-технічного супроводження ОВТ зенітних ракетних військ) наукового центру Повітряних Сил ВОС - 4401013. З 30.08.2018 по 13.12.2018 на посаді старшого наукового співробітника науково дослідного відділу (розвитку бойового застосування та науково-технічного супроводження ОВТ протиповітряної оборони Сухопутних військ) наукового центру Повітряних Сил ВОС-4401013. З 13.12.2018 по 23.10.2019 на посаді старшого наукового співробітника науково дослідного відділу (розвитку системними ОВТ, ЗРВ Повітряних Сил) науково-дослідного управління (розвитку, застосування та забезпечення ЗРВ та РТВ Повітряних Сил) наукового центру Повітряних Сил ВОС-4401013. З наявної в матеріалах справи довідки розрахунку про нараховані та виплачені ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь та вчене звання за період з 29.09.2015 по 20.07.2022 від 13.02.2025 № 176/176//100/753/464ПС (а.с. 39) (через неналежну якість паперового доказу, досліджувався у електронному вигляді в системі «Електронний Суд), колегією суддів встановлено, що позивачу у період з вересня 2015 по березень 2018 року виплачувалась доплата за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу, що свідчить про відсутність порушеного права позивача за цей період щодо невиплати спірної надбавки у належному розмірі, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, що полягає в незастосуванні при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидат наук (15% від посадового окладу) за період з 29.09.2015 по 31.03.2018 відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту" та зобов`язання Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.09.2015 по 31.03.2018 доплату за науковий ступінь кандидат наук відповідно до положень ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту" задоволенню не підлягають. Разом з цим, довідкою розрахунком про нараховані та виплачені ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь та вчене звання за період з 29.09.2015 по 20.07.2022 від 13.02.2025 № 176/176//100/753/463ПС (а.с. 37-38) (також досліджувалась у електронному вигляді в системі «Електронний Суд), підтверджено, що відповідачем у період з 01.04.2018 по 20.07.2022 спірна доплата за науковий ступінь виплачувалась лише у розмірі 5% посадового окладу, що підтверджує доводи позивача у цій частині. Виплата вказаної надбавки у розмірі 5% за період (з 01.04.2018 по 20.07.2020) відповідачем не заперечується. На переконання колегії суддів, та обставина, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не нівелює його право на отримання доплати за науковий ступінь у розмірі, що встановлений статтею 59 Закону України "Про вищу освіту", оскільки у спірний період він також мав статус науково-педагогічного працівника. Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах положень Постанови № 704 та Порядку № 260, якими передбачено встановлення граничних розмірів надбавок, що підлягають нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, оскільки по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон № 1556-VII є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм. Колегія суддів зауважує, що правила визначення доплати за науковий ступінь, установлені підпунктом 2 пункту 6 Постанови № 704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону № 1556-VII. Крім того, установлення науково-педагогічним працівникам у залежності від виду навчального закладу різних розмірів наукових доплат за науковий ступінь розглядається судом, як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які маючи відповідні наукові ступені та звання та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких урегульована Законом № 1556-VII, отримують доплати в менших розмірах, ніж працівники освіти, які працюють у вищий навчальних закладах освіти. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 520/9891/23 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини у справі, що розглядалась Верховним Судом не є релевантними зі справою № 520/2115/25. Так, у справі № 520/9891/23, що розглядалась Верховним Судом, спірні правовідносини виникли з приводу протиправного, на думку позивача, зазначення ІНФОРМАЦІЯ_3 у виданій йому станом на 01 січня 2022 року довідці про грошове забезпечення для перерахунку пенсії надбавки за особливості проходження служби в розмірі 0,00, доплати за науковий ступінь у розмірі 5% від посадового окладу, доплати за вчене звання у розмірі 5%, премії у розмірі 10% від посадового окладу. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині необхідності зазначення у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - 15% від посадового окладу та доплати за вчене звання - 25% від посадового окладу Верховний Суд виходив з того, що позивач у цій справі є пенсіонером Збройних Сил України, а не науково-педагогічним, науковим чи педагогічним працівником університетів, академій, інститутів та коледжів та отримує пенсію призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а тому гарантії його соціального і правового захисту встановлюються саме Законом № 2262-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, у тому числі Постановою № 704 та Порядком № 260, які, у свою чергу, містять спеціальні правові норми щодо соціального захисту військовослужбовців. В той час як у спірних правовідносинах, ОСОБА_1 за спірний період був науково-педагогічним працівником вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання, а тому на нього поширюють свою дію приписи частини 2 статті 59 Закону № 1556-VII, що не було враховано судом першої інстанції та призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Частиною 3 статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Виходячи з наведених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму частини 2 статті 59 Закону № 1556-VII, а не положення підзаконного акта підпункти 2, 3 пункту 6 Постанови №

704. Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні надбавки за науковий ступінь у період з 01.04.2018 по 20.07.2022 позивачу необхідно було застосовувати доплату за науковий ступінь (кандидат наук) у розмірі 15 % від посадового окладу відповідно до частини 2 статті 59 Закону № 1556-VII. З огляду на викладене, незастосування відповідачем положень частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту" при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь (кандидат наук) та не нарахуванні позивачу з 01.04.2018 по 20.07.2022 доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу з урахуванням положень частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту" слід вважати протиправною бездіяльністю, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Враховуючи встановлену під час апеляційного перегляду справи протиправну бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо незастосування відповідачем положень частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту" при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь (кандидат наук) у період з 01.04.2018 по 20.07.2022, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.04.2018 по 20.07.2022 доплату за науковий ступінь кандидата наук 15 % від посадового окладу з урахуванням приписів частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту", з урахуванням виплачених сум. Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції внаслідок неповного з`ясування обставин у справі та невірного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 520/2115/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 520/2115/25 - скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, що полягає у незастосуванні положень частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту" при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь «кандидат наук» за період з 01.04.2018 по 20.07.2022. Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (61023, Харківська обл., місто Харків, вулиця Сумська, будинок 77/79 ЄДРПОУ: 24980799) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.04.2018 по 20.07.2022 доплату за науковий ступінь кандидата наук 15 % від посадового окладу з урахуванням приписів частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту", з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко