Ухвала КАС ВС № 420/5347/24

УХВАЛА 11 липня 2025 року м. Київ справа № 420/5347/24 адміністративне провадження № К/990/27103/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Татарбунарського районного суду Одеської області, за участю третьої особи - Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - ТУ ДСА в Одеській області), Татарбунарського районного суду Одеської області, в якому просив: визнати протиправними дії ТУ ДСА в Одеській області щодо ненарахування та невиплати йому суддівської винагороди за період з 20 травня 2022 року по 30 листопада 2022 року включно; зобов`язати ТУ ДСА в Одеській області нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 20 травня 2022 року по 30 листопада 2022 року включно. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 20 травня 2022 року по 11 листопада 2022 року включно. Зобов`язано ТУ ДСА в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 20 травня 2022 року по 11 листопада 2022 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій ТУ ДСА в Одеській області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 30 листопада 2022 року включно та зобов`язано ТУ ДСА в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку винагороду за період з 19 липня 2022 року по 30 листопада 2022 року включно, а позов в цій частині залишено без розгляду. В інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року залишено без змін. 23 червня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скасувати їх та направити справу на новий розгляд в частині вимог. Предметом спору у цій справі є правомірність ненарахування та невиплата суддівської винагороди за період з 20 травня по 30 листопада 2022 року. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У тексті касаційної скарги підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки судом апеляційної інстанції не застосовано висновок Верховного Суду, сформований у постановах Великої Палати Верховного суду від 11 липня 2024 року (справа № 990/156/23) від 06 лютого 2025 року (справа № 990/29/22) так як «суд апеляційної інстанції не застосував норму права ст. 234 КУпП». Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору. Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у наведених ОСОБА_1. прикладах постанов Великої Палати Верховного Суду відсутні висновки щодо норми права «ст. 234 КУпП». Наступною підставою перегляду оскаржуваних судових рішень зазначено відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, зокрема, «щодо юридичної визначеності статей 233 та 234 КУпП в частині строків звернення до суду за частиною другою статті 233 КУпП». Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Проаналізувавши доводи заявника, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, так як, указавши норми, що потребують, на думку заявника, такого висновку, ОСОБА_1 указав неіснуючий нормативно-правовий акт. Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пунктів 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише загальні посилання на наявність або відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Татарбунарського районного суду Одеської області, за участю третьої особи - Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко