Ухвала КАС ВС № 160/26767/24

УХВАЛА 11 липня 2025 року м. Київ справа № 160/26767/24 адміністративне провадження № К/990/27303/25 Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №1373 о/с від 30 вересня 2024 року «По особовому складу» в частині звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національної поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 193 від 09 серпня 2024 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до поліцейського взводу ІНФОРМАЦІЯ_5 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_6 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 та 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, підпунктів 3 та 6 пункту 1, підпунктів 2, 5, 6, 21 та 23 пункту 3 розділу ІІ Посадової інструкції поліцейського взводу ІНФОРМАЦІЯ_5 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ІНФОРМАЦІЯ_8 « ІНФОРМАЦІЯ_6 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженої начальником управління - командиром ІНФОРМАЦІЯ_8 « ІНФОРМАЦІЯ_6 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 30 квітня 2024 року, що виразилося у відмові виконати наказ командира зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення № 3 ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30 червня 2024 року № 217ДСК/ВС «Про виконання бойових (спеціальних) завдань», застосувати до поліцейського взводу ІНФОРМАЦІЯ_5 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ІНФОРМАЦІЯ_8 « ІНФОРМАЦІЯ_7 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції; - поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на службі в органах Національної поліції на штатній посаді поліцейського взводу ІНФОРМАЦІЯ_5 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ІНФОРМАЦІЯ_8 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 01 жовтня 2024 року; - стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 жовтня 2024 року по день ухвалення судового рішення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 193 від 09 серпня 2024 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до поліцейського взводу № 2 роти №5 штурмового батальйону № 1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ІНФОРМАЦІЯ_8 « ІНФОРМАЦІЯ_6 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 1373 о/с від 30 вересня 2024 року «По особовому складу» в частині звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національної поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 2 роти №5 штурмового батальйону № 1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ІНФОРМАЦІЯ_8 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 30 вересня 2024 року. Поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції на штатній посаді поліцейського взводу ІНФОРМАЦІЯ_5 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ІНФОРМАЦІЯ_8 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 01 жовтня 2024 року. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 жовтня 2024 року по 10 грудня 2024 року в розмірі 26 134,39 грн. 25 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій представник скаржника просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Разом з тим касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Враховуючи, що справа № 160/26767/24 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Скаржник посилався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Всупереч вимогам КАС України, скаржник не навів чіткого переліку норм, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах та який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі, у взаємозв`язку з посиланням на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяА.Г. Загороднюк