Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11242/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11242/22 Суддя (судді) першої інстанції: Н.М. Басова ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 25 березня 2025 року позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.08.2017. Зобов`язав Головне управління Національної поліції у місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.08.2017. Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати останнє та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що Порядок № 1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачав нарахування індексації на грошове забезпечення поліцейських, а відповідні зміни були внесені до нього лише постановою КМУ від 18.10.2017 №

782. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 31.08.2017 №944 о/с відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції з 31 серпня 2017 року. Адвокат позивача звернувся з листом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.05.2019. Листом Головне управління Національної поліції у м. Києві повідомило позивача, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 внесено зміни до пункту 2 вказаного порядку та доповнено абзац 5 після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських". Індексація грошового забезпечення поліцейських почала проводитись після набрання чинності вказаної постанови, тобто з 1 листопада 2017 року. Враховуючи вищевикладене, підстави для виплати індексації відсутні. Позивач вважає, що відповідач з 01.12.2015 по 31.08.2017 протиправно не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням листопада 2015 року як місяця підвищення грошового доходу (базового місяця), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, отже наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.08.2017. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, відтак колегія суддів вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у м. Києві. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закону № 1282-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною п`ятою статті 94 Закону № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Визначення індексації наведено у частині 1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03 липня 2011 року (далі - Закон № 1282-ХІІ), відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно частини 1 статті 2 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. У разі виникнення обставин, передбачених статті 4 цього Закону № 1282-ХІІ грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (ч. 1 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ). Частинами 2, 6 статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Згілно частини третьої статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Порядком № 1078 визначено проведення індексації грошових доходів населення визначено. Пунктом 1 Порядку № 1078 визначено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. До 24.10.2017 положення абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 діяли в редакції, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, яка набрала чинності 24.10.2017, внесено зміни до пункту 2 Порядку № 1078 та доповнено абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Разом з тим, необхідність здійснення індексації грошового забезпечення поліцейських прямо передбачена частиною п`ятою статті 94 Закону № 580-VIII, яка діяла, зокрема в спірний період з 01.12.2015 по 31.08.2017. Водночас, положення Закону № 580-VIII у порівнянні із положеннями Порядку № 1078 мають вищу юридичну силу, у зв`язку з чим підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у тому числі і відповідачем як суб`єктом владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що відсутність у період до 24.10.2017 у пункті 2 Порядку № 1078 виокремлених положень щодо визначення серед об`єктів індексації грошових доходів громадян грошового забезпечення саме поліцейських не є підставою для незастосування відповідачем механізму нарахування та виплати індексації, що визначений цим Порядком, в цілому. Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 по справі № 420/19450/21. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.08.2017 та необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити йому індексацію за вказаний період. Доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, а також про те, що Порядок № 1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачав нарахування індексації на грошове забезпечення поліцейських і що відповідні зміни були внесені до нього лише постановою КМУ від 18.10.2017 № 782, колегія суддів відхиляє з підстав, наведених вище. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О. Сорочко А.Ю. Коротких