Постанова 4812 № 487/2926/24

11.07.25 22-ц/812/1049/25 Провадження № 22-ц/812/1049/25 Провадження № 22-ц/812/1050/25 П О С Т А Н О В А іменем України 07 липня 2025 року м. Миколаїв справа № 487/2926/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О., із секретарем Лівшенком О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 09 квітня 2025 року суддею Темніковою А.О. в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня) та на додаткове рішення цього ж суду від 28 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , зазначивши Військову частину НОМЕР_1 третьою особою, та просив стягнути 307 354 грн моральної шкоди. Позивач зазначав, що на період дії воєнного стану був мобілізований і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 27 лютого 2022 року по 18 лютого 2023 року на посаді водія 3 взводу 2 стрілецької роти. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року було задоволено його позов до Військової частини НОМЕР_2 , визнано протиправним та скасовано наказ командира від 29.12.2022 року № 400 в частині оголошення йому суворої догани за не виконання розпорядження командира в/ч, та зобов`язано відповідальних посадових осіб військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за грудень 2022 року в розмірі 100 000 грн або 30 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року - без змін. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_2 на рішення МОАС відмовлено. Через постійний моральний тиск з боку командування та триваючі судові процеси, позивач відчував сильний стрес, невпевненість, розчарування, розпач, безпорадність, приниження честі та гідності, як військовослужбовця, так і просто людини. У нього почалися вагомі проблеми зі здоров`ям підвищений тиск, головні болі, тривожність, безсоння. Також на його моральний стан дуже вплинули переживання з боку матері, яка була схвильована подіями на військовій службі сина. Крім того, під час служби у нього виникли проблеми зі здоров`ям, наслідком яких стало хронічне захворювання, що призвело до часткової втрати працездатності - каліцтва, пов`язаного із захистом Батьківщини, його вчинки знецінювалися та командування відносилось до нього упереджено. Обставини, коли позивач не отримував належного лікування у розташуванні військової частини, лікувався пігулками замість кваліфікованої допомоги лікарів та в результаті все одно потравляв до лікарні - спричинили тяжкі наслідки, які негативно вплинули на його стан здоров`я. Посадові особи, а саме: медик роти, командир роти, начальник медичної служби військової частини, ніяк не звертали уваги на захворювання позивача, ігнорували його та просто безвідповідально відносилися до здоров`я особового складу. Більш того, по завершенню лікування, коли позивач повернувся до військової частини, до нього стали відноситися упереджено, глузували, морально тиснули, погрожували. Після оголошення догани та доведення цієї інформації до відома інших військовослужбовців, з боку деяких військовослужбовців на адресу позивача почали надходити негативні висловлювання та докори, а також погрози фізичної розправи. Це відбувалось через те, що командування військової частини розповсюджувало інформацію, що позивач симулює хвороби та не хоче виконувати свої посадові обов`язки. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 29.01.2025 року було задоволено клопотання представника позивача адвоката Шумілової Н.І. та замінено відповідача - військову частину НОМЕР_2 , яка не є юридичною особою, на військову частину НОМЕР_1 . У відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_2 зазначала, що судами адміністративної юрисдикції усіх інстанцій не були встановили усі фактичні обставини справи, чим створено небезпечний прецедент - військовослужбовець може покидати бойові позиції прикриваючись хворобою без жодних наслідків за це. Упереджене ставлення з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , як і ігнорування його скарг на стан здоров`я позивачем не доведено. Втрата працездатності позивача на рівні 25% дійсно має місце, але слід враховувати, що ОСОБА_1 мав інвалідність ще до вступу на військову службу. Посилаючись на відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували факт наявності душевного страждання згідно статті 23 ЦК України (офіційні висновки психологів або інших медиків, внаслідок чого втрачається причинно-наслідковий зв`язок для подальшої виплати моральної шкоди), відповідач просив про відмову у позові. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2025 року позов задоволено частково, з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 5 000 грн. Рішення суду мотивовано тим, що незадовільний стан здоров`я позивача підтверджується саме на час проходження обстеження. Також суд погодився з доводом про те, що такий стан здоров`я позивача частково пов`язаний з проходженням військової служби. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що упереджене ставлення до позивача командування військової частини, розповсюдження інформації, що позивач симулює хвороби та не хоче виконувати свої посадові обов`язки, надходження на адресу позивача з боку інших військовослужбовців негативних висловлювань, докорів та погроз фізичної розправи, не підтверджено належними та допустимими доказами. Додатковим рішенням цього ж суду від 28 квітня 2025 року з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 стягнуто 326 грн судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 1, 63%. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник Військової частини НОМЕР_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована недоведеністю моральних страждань позивача, пов`язаними з протиправною поведінкою відповідача. У зв`язку з відсутністю доказів неправомірної поведінки відповідача відсутні і підстави для стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди. Підстави для стягнення з відповідача витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу також відсутні, оскільки позивачем надано договір про надання правової допомоги в суді адміністративної юрисдикції, а не у даній цивільній справі. Узагальнені доводи інших учасників У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що спричинення позивачу моральних страждань підтверджується довідкою МСЕК щодо втрати працездатності. Незважаючи на те, що довідка не містить прямої вказівки на причинно-наслідковий зв`язок між втратою працездатності та проходженням військової служби чи виконанням обов`язку із захисту Вітчизни, характер встановлених ушкоджень, а також загальна природа процесу втрати працездатності вказує на те, що вона є наслідком тривалого впливу відповідних факторів, а не одномоментною подією. Факт тривалого стресу підтверджується також зверненням ОСОБА_1 08.02.2023 року до ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» через стурбованість та відчуття погіршення самопочуття у зв`язку із подіями на військовій службі. Стресове навантаження, яке переживав позивач, однозначно було зумовлене як фактом винесення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що негативно вплинуло на його моральний стан та почуття власної гідності, так і глибокими емоційними переживаннями, пов`язаними із тривалим судовим розглядом. Крім того, дії відповідача щодо винесення протиправної догани не лише порушили трудові права позивача, а й стали джерелом тривалих моральних страждань. Догана, яка була визнана протиправною в судовому порядку, безпідставно поставила під сумнів професійну репутацію позивача, створила атмосферу психологічного тиску на роботі, позбавила відчуття впевненості в завтрашньому дні та спричинила емоційне напруження. 2.

Мотивувальна частина Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогами рішення суду першої інстанції не відповідає. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шумілова Н.І. у судове засідання не з`явились, у відзиві на апеляційну скаргу представник просила розглядати справу без їх участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника військової частини НОМЕР_1 Чернієнка С.А., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_1 на період дії воєнного стану був мобілізований і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 27 лютого 2022 року по 18 лютого 2023 року на посаді водія 3 взводу 2 стрілецької роти. 26.12.2022 року, біля 23:00 години, військовослужбовець ОСОБА_1 відчув погіршення стану здоров`я, а саме: слабкість, підвищену температуру, важке дихання та біль в грудях. У зв`язку з тим, що з питань безпеки командуванням наказано листуватися лише за допомогою месенджера «WhatsApp», 27.12.2022 року о 08:16 годині позивач надіслав командиру взводу у зазначеному месенджері повідомлення SMS про погіршення стану здоров`я та просив направити його до медичної служби. О 08:17 годині командир відповів, що все з`ясує. О 10:30 годині позивача на автомобілі взводу відвезли до медика 2 роти, де також знаходився командир 2 роти та головний сержант 2 роти. Медик роти встановила, що температура у позивача 38,5 градусів, надала пігулки від температури та сироп від кашлю. Медик роти та командир роти на прохання солдата ОСОБА_1 направити його на обстеження та лікування до медичного закладу відмовили та порадили лікуватися у розташуванні взводу. Позивач повернувся у розташування взводу, але вже увечері став себе почувати значно гірше. Зранку 28.12.2022 року позивач став себе почувати ще гірше та за допомогою месенджера «WhatsApp» о 09:38 годині намагався додзвонитися начальнику медичної служби, о 09:44 годині головному сержанту роти, о 09:45 годині командиру взводу, о 09:46 годині начальнику медичної служби, о 09:53 годині командиру взводу. Жодна з цих посадових осіб не відповіла на його телефонний дзвінок, та не перетелефонувала. 28.12.2022 року позивач о 09:27 годині та повторно о 09:35 годині у загальному чаті 2 роти повідомляв командирів, в тому числі командира 2 роти ОСОБА_2 , що погано себе почуває та просив направити його до лікарні, що підтверджується перепискою у месенджері. 28.12.2022 року позивач через погане самопочуття, високу температуру, важке дихання та сильний біль в грудях став втрачати свідомість та у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю був змушений прийняти рішення про виїзд з території розташування роти до лікарні в м. Миколаєві за адресою реєстрації позивача. Згідно медичної картки стаціонарного хворого № 10228/939 ОСОБА_1 28.12.2022 року о 13:25 годині госпіталізовано до КПП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради з діагнозом «не госпітальна правостороння н/дольова пневмонія. Хронічне обструктивне захворювання легень, група «С», загострення. ЛН І ст». 28.12.2022 року о 15:58 годині ОСОБА_1 зателефонував в месенджері «WhatsApp» своєму безпосередньому командиру, командиру 2 роти, та повідомив його, що перебуває в КПП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради з діагнозом «не госпітальна правостороння н/дольова пневмонія», а також пояснив причини залишення розташування військової частини. Вранці 29.12.2022 року позивач сфотографував медичну картку стаціонарного хворого № 10228/939, фото якої він надіслав медику 2 роти, командиру 2 роти, начальнику медичної служби військової частини. Наказом від 29.12.2022 №400 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено на нього дисциплінарне стягнення «сурова догана» та позбавлено додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000,00 грн за грудень 2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/5201/23 від 30 червня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 був мобілізований на період дії воєнного стану і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 27.02.2022 року по 18.02.2023 року на посаді водія 3 взводу 2 стрілецької роти. Також цим рішенням було задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 та визнано протиправним та скасовано наказ командира від 29.12.2022 року № 400 в частині оголошення йому суворої догани за не виконання розпорядження командира в/ч, та зобов`язано відповідальних посадових осіб військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за грудень 2022 року в розмірі 100 000 грн або 30 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць. Позиція апеляційного суду Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму ВСУ). Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. У справі, що переглядається, як на підставу для стягнення відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на неналежне ставлення керівництва військової частини до стану здоров`я особового складу, та до його здоров`я зокрема; на безпідставне оголошення йому догани, доведення цього факту до відома інших військовослужбовців, що викликало з боку деяких з них негативне ставлення до позивача, призвело до негативних висловлювань на його адресу та погроз. Однак, з зібраних у справі доказів вбачається, що порушені права ОСОБА_1 оголошенням йому догани були відновлені рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року, яке залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 року, та яким визнано протиправним та скасовано наказ командира НОМЕР_2 від 29.12.2022 року № 400 в частині оголошення ОСОБА_1 суворої догани за невиконання розпорядження командира в/ч, та зобов`язано відповідальних посадових осіб військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за грудень 2022 року в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн пропорційно із розрахунку на місяць. На виконання цього судового рішення військовою частиною НОМЕР_2 було нараховано ОСОБА_1 коштів на загальну суму понад 77 тисяч гривень. Отже, права позивача, порушені відповідачем внаслідок винесення незаконного наказу, відновлено рішенням суду, ухваленим за правилами адміністративного судочинства тому з цих підстав позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у вигляді грошової компенсації задоволенню не підлягають. Неналежне ставлення посадових осіб військової частини до стану здоров`я ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджується, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, надані суду медичні документи можуть підтвердити стан його здоров`я лише на момент проходження огляду, та не вказують на погіршення стану внаслідок конкретних дій посадових осіб військової частини. Доказів негативного ставлення до нього з боку інших військовослужбовців, як і погроз з їхнього боку, ОСОБА_1 не доведено. Натомість ці доводи позивача спростовуються письмовими поясненням свідків військовослужбовців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин проходження позивачем військової служби, надання йому медичної допомоги та відсутності упередженого ставлення до нього. Втрата ОСОБА_1 працездатності на 25% дійсно підтверджується наявними у справі доказами, однак є недоведеним, що ця втрата працездатності пов`язана безпосередньо з неправомірними чи непрофесійними діями посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , а не з проходженням військової служби ОСОБА_1 взагалі. Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють відповідні правовідносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. З огляду на викладене вище, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, слід також відмовити у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат. Отже додаткове рішення суду першої інстанції, яким з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 було стягнуто 326 грн також підлягає скасуванню, з відмовою у задоволенні цих вимог. Таким чином колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та доходить висновку про її задоволення та скасування рішень суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 квітня 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди у вигляді грошової компенсації - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: Т.Б.Кушнірова Н.О.Шаманська --------------------------------- Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2025 року