Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/1166/25

11.07.25 22-ц/812/1255/25 Справа № 489/1166/25 Провадження № 22-ц/812/1255/25 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 11 липня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Коваленком І.В., повний текст складено 28 травня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» ( МФ ТОВ «Газорозподільні мережі України), Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна»( далі - ТОВ « ГК «Нафтогаз Україна») та просили зобов`язати МФ ТОВ «Газорозподільні мережі України» привести облік об`єму спожитого газу у відповідність з об`ємом реального спожитого газу (анулювати 4360м3 природного газу, нарахованого за період з 01.02.2024 по 24.03.2024, особовий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ТОВ « ГК «Нафтогаз Україна» скасувати нараховану заборгованість в сумі 34699,33 грн. за вказаною адресою (особовий рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ) за період з 01.02.2024 по 24.03.2024. Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до МФ ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» про зобов`язання вчинити певні дії передано за виключною підсудністю до Центрального районного суду міста Миколаєва. Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначав, що із змісту позову вбачається, що між сторонами виник спір предметом якого є зобов`язання відповідача привести облік об`єму спожитого газу у відповідність з об`ємом реально спожитого газу та скасування нарахованої заборгованості за спожитий газ за адресою: АДРЕСА_1 , яка територіально належить до Центрального району м.Миколаєва. Таким чином, на спірні правовідносини поширюються правила виключної підсудності, передбачені положеннями положень статті 30 ЦПК України, а тому даний спір повинен розглядатися судом за місцем знаходження нерухомого майна. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про направлення справи для продовження розгляду до Інгульського районного суду м. Миколаєва. Вказує, що спір не стосується нерухомого майна чи користування ним, а стосується приведення обліку об`єму спожитого газу у відповідність з об`ємом реально спожитого газу. Наголошує, що зазначена справа не повинна розглядатись за правилами виключної підсудності, так як відповідно до позиції Верховного суду перелік вказаних позовів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Посилаючись на п.15 ст.28 ЦПК України зауважує, що позов до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповіадча ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України). Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Оскаржувана ухвала мотивована тим, що справа підсудна Центральному районному суду м. Миколаєва на підставі ч.1 ст.30 ЦПК України, оскільки спір виник з приводу прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що предметом спору є зобов`язання відповідачів привести облік об`єму спожитого газу у відповідність з об`ємом реально спожитого газу та скасування нарахованої заборгованості за спожитий газ за адресою: АДРЕСА_1 , яка територіально належить до Центрального району м. Миколаєва. Згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичної особи пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, ст. 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність. Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення. Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ. За правилом ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. У Постанові від 7 липня 2020 року (справа № 910/10647/18) Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17). Суд першої інстанції правильно звернув увагу на правові висновки щодо застосування положень процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна. Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20). З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, від 20 березня 2024 року у справі № 523/14831/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18. У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 (провадження № 61-35697св18) зазначено, що "правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення". У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що "правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно". Обставини цієї справи також свідчать про те, що в цьому випадку спірні правовідносини випливають із правовідносин, предметом яких є зобов`язання відповідача, які випливають із договору про надання послуг газопостачання, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме привести облік об`єму спожитого газу у відповідність з об`ємом реально спожитого газу та скасування нарахованої заборгованості за спожитий газ, який стосується нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Центрального районного суду м. Миколаєва, ця справа підсудна саме зазначеному суду. Отже, зазначені обставини свідчать про те, що в цьому випадку спірні правовідносини випливають із договору, який стосується нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 . Доводи апеляційної скарги про розгляд справи на підставі п.15 статті 28 ЦПК України за правила альтернативної підсудності не заслуговують на увагу, оскільки виключна підсудність має пріоритет перед загальною та альтернативною підсудністю. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону, підстави для її скасування не встановлені. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 11 липня 2025 року.