Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/1790/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/349/25 Справа № 211/1790/23 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 211/1790/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 травня 2024 року та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, УСТАНОВИВ: В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Житлосервіс-КР» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиттям квартири. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ТОВ «Житлосервіс-КР» є управителем багатоквартирного будинку (далі - управитель) АДРЕСА_1 . З березня 2015 року, по кінець жовтня 2022 року відбувалось залиття квартири що належить позивачу дощовими/талими водами через покрівлю будинку, причиною чого є аварійний стан покриття покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 . На неодноразові звернення мешканців четвертого поверху, першого під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (кв. АДРЕСА_2 , 14, АДРЕСА_3 ), до відповідача, з приводу усунення аварійного стану покрівлі, відповідачем не вживалось жодних заходів спрямованих на ремонт покрівлі даху багатоквартирного житлового будинку. 22 січня 2016 року, позивачем ОСОБА_1 та іншими мешканцями даного будинку, квартири яких розташовані на четвертому (останньому) поверсі першого під`їзду, було подано заяву, на ім`я директора ТОВ «Житлосервіс-КР» про направлення уповноважених представників ТОВ «Житлосервіс-КР» для складення акту затоплення квартир за адресою: АДРЕСА_4 ; 14; АДРЕСА_1 , та невідкладного проведення аварійного ремонту покрівлі даху з метою усунення виниклих ушкоджень, та запобігання подальшому руйнування покрівлі даху будинку та квартир АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_3 на яке відповідач не відреагував. Позивач зазначає, що у 2014 році він провів капітальний ремонт квартири, У зв`язку з тим, що відповідач фактично не надавав послуги з утримання багатоквартирного будинку, та не надав позивачу акт про затоплення його квартири дощовими/талими водами, а триваюча бездіяльність відповідач привела до пошкодження та руйнування квартири що належить позивачу, 15 серпня 2022 року, позивач був змушений звернутись до судового експерта Бихно М.В. для складення висновку експерта. Так, згідно висновку експерта з питань будівельно-технічної експлуатації № 38-22 від 29 вересня 2022 року, складеного судовим експертом Бихно М.В. вартість ремонтно-відновлюваних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, які виникли у наслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_6 , визначена станом на серпень-вересень 2022 року, становить 139 304 грн. Пошкодження квартири АДРЕСА_6 , виникло в наслідок потрапляння рідини ззовні (між зовнішніми конструкціями будинку). Причиною цього є аварійний стан покриття житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що він звертався до відповідача як безпосередньо з заявами так і через колцентр Криворізької міської Ради. Так, 15 серпня 2022 року, позивач звернувся до колцентру Криворізької міської Ради за тел. 1520 з двома зверненнями, які були зареєстровані за номерами: 85255 (ремонт покрівлі) та 85256 (складення акту про затоплення квартири АДРЕСА_6 ). 16 серпня 2022 року, за зверненням № 85255 (ремонт покрівлі) прибув уповноважений співробітник ТОВ «Житлосервіс-КР», який провів обстеження покрівлі над вищезазначеною квартирою, після чого уповноважений співробітник зайшов в квартиру позивача помити руки та зі згоди останнього зробив два фото стану квартири, на питання позивача чи співробітник уповноважений скласти акт про затоплення квартири, уповноважений співробітник ТОВ «Житлосервіс-КР» відповів що ні, він не уповноважений складати такий акт, що комісія напевно буде в інший час. Оскільки станом на 01 жовтня 2022 року комісія не прибула для складення акту, позивач вдруге звернувся до колцентру Криворізької міської Ради за тел. 1520 з питанням, чому за такий тривалий час до позивача не прибула комісія для складення акту про затоплення квартири, на що йому відповіли, що відповідачу буде вдруге направлене звернення зареєстроване за номером 90295. 05 жовтня 2022 року, позивачу зателефонувала секретар ТОВ «Житлосервіс-КР» та повідомила, що позивач може забрати акт про затоплення, на питання, як було складено акт без комісійного огляду квартири, секретар ТОВ «Житлосервіс-КР» відповіла, що вона уповноважена тільки видати акт, а як його складали, їй не відомо. Цього ж дня позивач отримав акт про затоплення квартири датований 16.08.2022 року та складений комісією: майстер ТОВ «Житлосервіс-КР» ОСОБА_2 , інспектор з якості ОСОБА_3 , слюсар сантехнік ОСОБА_4 , які в квартирі не перебували, обстеження квартири не проводили. Про те, що акт складено без комісійного обстеження квартири, позивачем було зазначено в акті про затоплення квартири. Позивач звертає увагу на те, що Акт про затоплення квартири було складено без обстеження квартири, а відтак не в повній мірі відображає пошкодження квартири спричинені залиттям дощовими/талими водами. Також позивач зазначав, що окрім матеріально, йому спричинена і моральна шкода, яка полягає в тому, що у зв`язку з постійним, тривалим затопленням квартири дощовими/талими водами, він був змушений виїхати проживати в іншу квартиру, що спричинило йому великі, тривалі незручності. Також він приклав чимало зусиль для відновлення свого порушеного права. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10 000 грн. На підставі наведеного вище позивач просив суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ «Житлосервіс-КР» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 139 304 грн, завдану майну позивача внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_4 та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Губара А.Л., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Житлосервіс-КР» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та витрати на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 4 500 грн. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що суд першої інстанції не ставить під сумнів наданий висновок експерта № 38-22 від 29 вересня 2022 року, однак дані висновки суду не відповідають обставинам справи через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, враховуючи наступне. Відповідно до змісту позовної заяви, у 2014 році в квартирі було виконано капітальний ремонт. Таким чином, на момент проведення експертного дослідження, ремонту квартири було більше 8 років. Відповідно до Стандарту житлово-комунального господарства України СОУ ЖКГ 75.11 35077234. 0015:2009 «Житлові будинки. Правила оцінки фізичного зносу житлових будинків», на які посилається Експерт у висновку експерта № 38-22 від 29 вересня 2022 року, знос фізичний - втрата вартості будинку порівняно з вартістю нового будинку, зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей його елементів. Використання цих Правил при визначенні фізичного зносу будинків є обов`язковим для усіх підприємств, організацій і установ, незалежно від форми їхньої власності та відомчого підпорядкування. Під фізичним зносом конструкцій, технічних пристроїв і будинків у цілому мається на увазі втрата ними первісних техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності і т. ін.) внаслідок дії природно - кліматичних, технічних факторів та життєдіяльності людини. При визначенні розміру матеріального збитку експертом не застосовано коефіцієнт фізичного зносу будівельних матеріалів експертом не враховано. Суд безпідставно критично віднісся до акту про затоплення квартири від 16 серпня 2022 року, оскільки він складний без комісійного огляду квартири, а відтак не в повній мірі відображає пошкодження квартири спричинені залиттям дощовими/талими водами. Дані висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підтвердили в судовому засіданні, що 16 серня 2022 року, за зверненням позивача від 15 серпня 2022 року, уповноважений співробітник ТОВ «Житлосервіс-КР», інспектор з якості ОСОБА_6 , провів обстеження покрівлі та квартири позивача, оглянув її та зробив фотофіксацію наявних пошкоджень. Однак даний акт є єдиним, обов`язковим документом, що містить в собі об`єктивно визначені ушкодження, їх обсяг. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи, зокрема у висновку експерта, відсутні будь-які докази, на підставі яких Суд дійшов висновку про те, що з березня 2015 року, по кінець жовтня 2022 року відбувалось залиття квартири, а тому твердження Суду про те, що триваюча бездіяльність відповідача привела до пошкодження та руйнування квартири позивача - не відповідають обставинам справи, є недоведеними. Також апеллянт зазначає, що розмір моральної шкоди розраховано без належного нормативно правового обгрунтування. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування додаткового рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі посилаючись на те, що відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення було подано до суду 24 травня 2024 року, а додаткове судове рішення було ухвалено 20 червня 2024 року, тобто через 28 днів після подання заяви. Враховуючи це, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до порушення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ст. 129 Конституції України). Крім того апелян зазначає, що участь представника позивача у даній справі є формальною, оскільки підготовка адвоката до судових засідань не проводилась, час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередньою участю у судовому засіданні не здійснювалась, оскільки адвокат Губар А.Л. на жодному судовому засіданні присутній не був, жодного процесуального та іншого документу правового характеру не готував та не подавав. Позивач приймав участь та представляв свої інтереси в ході розгляду справи самостійно, включаючи підготовку до її розгляду, всі клопотання підготовлені та подані за підписом позивача. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, станом на момент поданная апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, станом на момент поданная апеляційної скарги, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 1993 року, посвідченого Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1-8400. Договір купівлі-продажу квартири зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації». Вищезазначена квартира розташована на 4-му поверсі 4-х поверхового будинку у Саксаганському районі м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (а.с.8-9). Відповідач ТОВ «Житлосерівс-КР» є управителем багатоквартирного будинку (далі - управитель) АДРЕСА_1 , що відповідачем не оспорювалось. З березня 2015 року, по кінець жовтня 2022 року відбувалось залиття квартири що належить позивачу дощовими/талими водами через покрівлю будинку, причиною чого є аварійний стан покриття покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується висновком експерта ( а.с.13-65). На неодноразові звернення мешканців четвертого поверху, першого під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (кв. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 ), до відповідача, з приводу усунення аварійного стану покрівлі, відповідачем не вживалось жодних заходів спрямованих на ремонт покрівлі даху багатоквартирного житлового будинку (а.с.10,11). 22 січня 2016 року, позивачем ОСОБА_1 та іншими мешканцями даного будинку, квартири яких розташовані на четвертому (останньому) поверсі першого під`їзду, було подано заяву, на ім`я Директора ТОВ «Житлосервіс-КР» про направлення уповноважених представників ТОВ «Житлосервіс-КР» для складення акту затоплення квартир за адресою: АДРЕСА_4 ; 14; АДРЕСА_1 , та невідкладного проведення аварійного ремонту покрівлі даху з метою усунення виниклих ушкоджень, та запобігання подальшому руйнування покрівлі даху будинку та квартир АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_5 ; 16 (а.с.10). Згідно висновку експерта з питань будівельно-технічної експлуатації № 38-22 від 29 вересня 2022 року, складеного судовим експертом Бихно М.В., вартість ремонтно-відновлюваних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, які виникли у наслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_6 , визначена станом на серпень-вересень 2022 року, становить 139 304 грн, в т.ч. ПДВ. Пошкодження квартири АДРЕСА_6 , виникло в наслідок потрапляння рідини ззовні (між зовнішніми конструкціями будинку). Причиною цього є аварійний стан покриття житлового будинку АДРЕСА_1 . Що також було підтверджено судовим експертом Бихно М.В. Згідно письмових пояснень експерта ОСОБА_7 , що стосується складеного висновку експерта № 38-22 від 29 вересня 2022 року, на питання відповідно до висновку експерта пораховано розбирання покриттів підлог з штучного паркету у кількості 23,15 м2, в той же нас пораховано виконання робіт з улаштування покриття з штучного паркету у кількості - 24.8 м2, а придбати необхідно паркетну дошку у кількості - 25,296 м2. Чому кількість покриття з штучного паркету, яке необхідно встановити та придбати є більшим, ніж те, яке необхідно демонтувати? Відповідь: підлоги прийнятий обсяг п.9 «Розбирання покриттів підлог з штучного паркету» - 23,15м2, п,52«Улаштування покриття з штучного паркету» - 24,8м2, обсяг 1,65м2 - вже був демонтований на об`єкті (можливо для просушки підлог, можливо був настільний пошкоджений, що перетворився на сміття). Витрати матеріалу завжди приймаються з коеф.К=1,2. Цей коефіцієнт враховує витрати матеріалу на обрізання, улаштування, підгонку. Відповідно до висновку експерта пораховано використання будівельного матеріалу «Каболка» у кількості 0,00000248 т. Для виконання яких робіт необхідне використання даного будівельного матеріалу? Відповідь: матеріальний ресурс «Каболка» входить до складу матеріальних ресурсів в роботах: п. 68 «Демонтаж кондиціонерів ( прим.) з подальшим встановленням)» та п. 69 «Монтаж кондиціонеру ( здемонтованй), ресурси входять до складу робіт, які визначаються прийнятими кошторисними нормами ( Затверд. Мінрегіонбудом). Експерт, при складанні кошти су опирається лише на чинне законодавство. Питання: Відповідно до висновку експерта пораховано улаштування обшивки укосів гіпсокартонними і гіпсоволокнистими листами у кількості 3,3 1 м2, в той же час пораховано виконання робіт з суцільного шпаїлювання стін по поверхні з гіпсокартону у кількості - 5,04 м2, Чому площа поверхні гіпсокартону, яку необхідно шпатлювати є більшою, ніж площа улаштованої обшивки укосів з гіпсокартону? Відповідь: УКОСИ Прийнятий обсяг по укосам (3,31+1,53=4,84м2,але п.43-л.49 приймається обсяг по укосам -5,04м2; (обсяг 0,2м2-частина дверного укосу балкон). Тобто частина укосів (із загального обсягу) не гіпсокартонна, а існуюча стіна, оздоблення якої також треба відновлювати. Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи установлено неправомірність дій відповідача, наявність вини останнього у спричиненій позивачу матеріальної та моральної шкоди, а також наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та наслідками, які настали. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Судом встановлено, що відповідач ТОВ «Житлосерівс-КР» є управителем багатоквартирного будинку (далі - управитель) АДРЕСА_1 , що відповідачем не оспорювалось. Порядок забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна). В оцінці наведеного суд першої інстанції правильно врахував, що якщо у разі невиконання чи неналежного виконання управителем своїх обов`язків співвласнику завдана шкода, то застосовуються правила як про договірну, так і деліктну відповідальність. Статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено права і обов`язки виконавців комунальних послуг та управителів, зокрема, управитель зобов`язаний: забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком; від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; за рішенням співвласників багатоквартирного будинку та в межах виділених ними коштів організовувати виконання та виступати замовником робіт з капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку. Обов`язок проведення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку покладено на управителя в силу вимог статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року. Відповідно до пункту 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів робот технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні (п.2.1.1. Правил). Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Профілактичні огляди жилих будинків та їх конструктивних елементів здійснюються відповідними спеціалістами виконавця послуг відповідно до встановленої періодичності. Позапланові огляди передбачають огляд окремих елементів будинку або приміщень після злив, ураганних вітрів, сильних снігопадів, повеней та інших явищ стихійного характеру, що викликають ушкодження окремих елементів будинків, а також у разі аварій на зовнішніх комунікаціях чи при виявленні деформації конструкцій і несправності інженерного обладнання, що порушують умови нормальної експлуатації (п.2.2.1 Правил). Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що належать до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Водночас поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію (п.2.4 Правил). Організація поточного ремонту жилих будинків повинна проводитися відповідно до нормативно-правових та нормативно-технічних документів з організації і технології поточного ремонту жилих будинків. Поточний ремонт виконується виконавцем послуг власними силами або із залученням підрядних організацій (п.2.4.1 Правил). Періодичність проведення поточного ремонту за кожним видом будинків, враховуючи їх технічний стан та місцеві умови, визначається власником жилого будинку (п.2.4.3 Правил). Перелік ремонтних робіт на кожен будинок, включений до річного плану поточного ремонту, розробляється виконавцем послуг або власником (п.2.4.4 Правил). Під час підготовки житлового фонду до експлуатації в зимовий період виконуються такі роботи; усунення несправностей: стін, фасадів, дахів, віконних і дверних заповнень, а також опалювальних печей, димоходів, газоходів, внутрішніх систем тепло-, водо- та електропостачання й установок із газовими нагрівачами; приведення в технічно справний стан прибудинкової території із забезпеченням безперешкодного відведення атмосферних і талих вод від відмостки, спусків (входів) у підвал і їх віконних приямків; забезпечення належної гідроізоляції фундаментів, стін підвалу і цоколю та їх сполучення із суміжними конструкціями, сходових кліток, підвальних і горищних приміщень, машинних відділень ліфтів, справність та утеплення пожежних гідрантів (п 2.8.2 Правил). Згідно з наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №150 від 10 серпня 2004 року «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд» до поточного ремонту (1.2) віднесено: заміна окремих плиток в етернітовій, черепичній або шиферній покрівлі (1.2.6.9). Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач посилався на те, що через неналежне проведення огляду та підготовки даху, покрівлі та перекриття до експлуатації, не належне проведення поточного ремонту даху сталося залиття його квартири. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив із того, що така шкода заподіяна позивачу, унаслідок вини відповідача. Як встановлено судом, відповідач ТОВ «Житлосерівс-КР» є управителем багатоквартирного будинку (далі - управитель) АДРЕСА_1 , що відповідачем не оспорювалось. З березня 2015 року, по кінець жовтня 2022 року відбувалось залиття квартири що належить позивачу дощовими/талими водами через покрівлю будинку, причиною чого є аварійний стан покриття покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується висновком експерта ( а.с.13-65). На неодноразові звернення мешканців четвертого поверху, першого під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (кв. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 ), до відповідача, з приводу усунення аварійного стану покрівлі, відповідачем не вживалось жодних заходів спрямованих на ремонт покрівлі даху багатоквартирного житлового будинку (а.с.10,11). 22 січня 2016 року, позивачем ОСОБА_1 та іншими мешканцями даного будинку, квартири яких розташовані на четвертому (останньому) поверсі першого під`їзду, було подано заяву, на ім`я Директора ТОВ «Житлосервіс-КР» про направлення уповноважених представників ТОВ «Житлосервіс-КР» для складення акту затоплення квартир за адресою: АДРЕСА_4 ; 14; АДРЕСА_1 , та невідкладного проведення аварійного ремонту покрівлі даху з метою усунення виниклих ушкоджень, та запобігання подальшому руйнування покрівлі даху будинку та квартир АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_5 ; 16 (а.с.10). Згідно висновку експерта з питань будівельно-технічної експлуатації № 38-22 від 29 вересня 2022 року, складеного судовим експертом Бихно М.В., вартість ремонтно-відновлюваних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, які виникли у наслідок залиття житлової квартири АДРЕСА_6 , визначена станом на серпень-вересень 2022 року, становить 139 304 грн, в т.ч. ПДВ. Пошкодження квартири АДРЕСА_6 , виникло в наслідок потрапляння рідини ззовні (між зовнішніми конструкціями будинку). Причиною цього є аварійний стан покриття житлового будинку АДРЕСА_1 . Що також було підтверджено судовим експертом Бихно М.В. Згідно письмових пояснень експерта ОСОБА_7 , що стосується складеного висновку експерта № 38-22 від 29 вересня 2022 року, на питання відповідно до висновку експерта пораховано розбирання покриттів підлог з штучного паркету у кількості 23,15 м2, в той же нас пораховано виконання робіт з улаштування покриття з штучного паркету у кількості - 24.8 м2, а придбати необхідно паркетну дошку у кількості - 25,296 м2. Чому кількість покриття з штучного паркету, яке необхідно встановити та придбати є більшим, ніж те, яке необхідно демонтувати? Відповідь: підлоги прийнятий обсяг п.9 «Розбирання покриттів підлог з штучного паркету» - 23,15м2, п,52«Улаштування покриття з штучного паркету» - 24,8м2, обсяг 1,65м2 - вже був демонтований на об`єкті (можливо для просушки підлог, можливо був настільний пошкоджений, що перетворився на сміття). Витрати матеріалу завжди приймаються з коеф.К=1,2. Цей коефіцієнт враховує витрати матеріалу на обрізання, улаштування, підгонку. Відповідно до висновку експерта пораховано використання будівельного матеріалу «Каболка» у кількості 0,00000248 т. Для виконання яких робіт необхідне використання даного будівельного матеріалу? Відповідь: матеріальний ресурс «Каболка» входить до складу матеріальних ресурсів в роботах: п. 68 «Демонтаж кондиціонерів ( прим.) з подальшим встановленням)» та п. 69 «Монтаж кондиціонеру ( здемонтованй), ресурси входять до складу робіт, які визначаються прийнятими кошторисними нормами (Затверд. Мінрегіонбудом). Експерт, при складанні кошти су опирається лише на чинне законодавство. Питання: Відповідно до висновку експерта пораховано улаштування обшивки укосів гіпсокартонними і гіпсоволокнистими листами у кількості 3,3 1 м2, в той же час пораховано виконання робіт з суцільного шпаїлювання стін по поверхні з гіпсокартону у кількості - 5,04 м2, Чому площа поверхні гіпсокартону, яку необхідно шпатлювати є більшою, ніж площа улаштованої обшивки укосів з гіпсокартону? Відповідь: УКОСИ Прийнятий обсяг по укосам (3,31+1,53=4,84м2,але п.43-л.49 приймається обсяг по укосам -5,04м2; (обсяг 0,2м2-частина дверного укосу балкон). Тобто частина укосів (із загального обсягу) не гіпсокартонна, а існуюча стіна, оздоблення якої також треба відновлювати. Під час апеляційного перегляду справи скаржником не спростовано встановлених судом обставин щодо заподіяння позивачу шкоди, розмір якої відповідач не оспорював, внаслідок неправомірної бездіяльності ТОВ «Житлосервіс-КР», як управителя цього будинку та виконавця комунальних послуг, і не надано доказів на підтвердження того, що він не має обов`язку з проведення поточного ремонту даху вказаного будинку АДРЕСА_1 , отже не спростовано висновку суду, що саме ТОВ «Житлосервіс-КР», як винна особа, має нести відповідальність за спричинену позивачу матеріальну та моральну шкоду, як особа, яка її завдала. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, та одночасно передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, у деліктних правовідносинах на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини, якщо позивачем доведено завдання йому шкоди. За наведених обставин, судом правильно встановлено наявність шкоди, яку заподіяно позивачу, у зв`язку з протиправною поведінкою товариства та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а також наявність вини відповідача. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими зазначені вище висновки суду з якими не погоджується скаржник. Доказів, які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано. Порушень судом норм матеріального та процесуального права колегією суддів не встановлено. Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Щодо додаткового рішення, яким стягнуто витрати позивача на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України). У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20). Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду, який викладений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19). У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05 липня 20022 року, акт виконаних робіт від 24 травня 2024 року на суму 25 000 грн, копію квитанції щодо справи ОСОБА_1 гонорару згідно договору про надання правової допомоги від 05 липня 2022 року у справі № 211/1790/23 на суму 15 000 грн. Суд першої інстанції, виходячи з критерію розумності розміру судових витрат на правову допомогу, котрі застосовує Європейський Суд з прав людини, виходячи з конкретних обставин справи, вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн з чим погоджується колегія суддів та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача в цій частині. У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у відповідача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь відповідача. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції. Наведені апелянтом в апеляційних скаргах доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення - залишенню без змін. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року та на додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року - залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року та додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року. Головуючий: Судді: