Постанова 4803 № 212/5886/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6105/25 Справа № 212/5886/24 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 212/5886/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Скоробогатько Володимир Юрійович, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 квітня 2025 року, - В С Т А Н О В И В : У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_2 . За час життя вона склала заповіт на все належне майно позивачці ОСОБА_1 , яка до реєстрації шлюбу мала прізвище « ОСОБА_3 ». Позивачка виїхала з України з початком війни і тому не мала можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивачка звернулась до нотаріуса із заявою при прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 28 травня 2024 року, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки пропущений встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини, позивачці рекомендовано звернутись до суду для визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини. Вказує, що вона не подала заяви про прийняття спадщини у визначений строк з поважних, незалежних від неї обставин, оскільки фактично проживала в іншій країні. Враховуючи викладене, позивачка просила суд визначити додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 , визнавши причину пропуску такого строку поважною. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Скоробогатько В.Ю., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що при відмові у задоволенні заявлених позовних вимог суд першої інстанції не звернув увагу, що на день смерті бабусі, позивачка перебувала за кордоном, про наявність заповіту позивачка дізналася в травні 2024 року, мала стресовий стан, у зв`язку зі смертю бабусі, відсутністю інших спадкоємців у їх сукупності дає підставу для висновку, що у спадкоємиці існували перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, які є об`єктивними та істотними. Із врахуванням вимог статтей 1220,1222,1270 ЦК України та зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану, що становить у загальному 10 місяців і хоч має місце порушення цих строків звернення до нотаріуса із заявою для оформлення спадщини, позивачка вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню та просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини із вищезазначених підстав. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Скоробагатька В.Ю., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу мала прізвище « ОСОБА_3 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » серії НОМЕР_1 , яке видане 10 жовтня 2012 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис за № 50, та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , де « ОСОБА_4 » змінила прізвище на « ОСОБА_5 », яке видане 24 червня 2017 року Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 242. (а. с.11, 13) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , яке видано Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 22 жовтня 2021 року, про що складено відповідний актовий запис № 2037. (а. с. 12) 21 липня 2010 року ОСОБА_2 склала заповіт на онуку ОСОБА_6 , заповіт посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Каліушко О.Є. за реєстровим №

790. ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження ОСОБА_6 та її матері ОСОБА_7 . На підставі Свідоцтва № НОМЕР_4 на право власності на житло від 31.12.1997 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 листопада 2003 року за реєстровим № 1-2836, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а. с. 17, 19) Відповідно до копії спадкової справи № 37/2024, яка заведена приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Вакуліч О.С., із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 звернулась її онука ОСОБА_1 . Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Вакуліч О.С. від 28 травня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини. Спадкоємець на момент смерті спадкодавця не подала заву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини в указаний законом шестимісячний строк. Роз`яснено оскарження постанови до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (а. с. 8) Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачкою обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1270 ЦК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя, 21 липня 2010 року, склала заповіт на онуку ОСОБА_8 . Позивачка ОСОБА_9 , як спадкоємець за заповітом, звернулася до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише 28 травня 2024 року (а.с. 8), тобто з пропуском строку, визначеного частиною другою статті 1270 ЦК України. У частині 3 статті 1272 ЦК України зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, з указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), також аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 року у справі № 179/822/20 (провадження № 61-7106св23). Як підставу для поновлення такого строку, позивачка ОСОБА_1 посилалася на те, що вона виїхала з України з початком війни і тому не мала можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, такі обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Посилання в апеляційній скарзі на те, що при відмові у задоволенні заявлених позовних вимог суд першої інстанції не звернув увагу, що на день смерті бабусі, позивачка перебувала за кордоном та про наявність заповіту дізналася лише у травні 2024 року, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, необізнаність про наявність заповіту може бути оцінена як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом. Натомість, у даній справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є онукою спадкодавиці ОСОБА_2 та інші спадкоємці попередньої черги, які набували право на спадкування за законом, спадщину після смерті останньої не прийняли. Більш того, за твердженням самої позивачки ОСОБА_1 вона є єдиною спадкоємицею ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому сам факт необізнаності позивачки про наявність заповіту для вирішення питання про продовження пропущеного строку для прийнятття спадщини правового значення не має. Колегією суддів не приймаються до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не було враховано тієї обставини, що позивачка є єдиною спадкоємицею, яка претендує на отримання спадкового майна, має кровне споріднення із спадкодавицею та у справі відсутній спір між спадкоємцями з приводу визначення додаткового строку для прийняття спадщини і надання такого строку не порушуватиме прав жодної особи та не створить негативних наслідків для будь-кого з учасників правовідносин, оскільки ці обставини самі-по собі не свідчать про наявність у позивачки ОСОБА_1 об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для на вчинення дій щодо прийняття спадщини. Не можна вважати прийнятними й доводи апеляційної скарги щодо зміни строків оформлення спадщини під час воєнного стану, що становить у загальному 10 місяців, оскільки до ЦК України не було внесено змін щодо тривалості строків прийняття спадщини. Установивши, що підстави, на які посилається позивачка, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовують. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Скоробогатько Володимир Юрійович, залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 липня 2025 року. Головуючий: Судді: