Постанова Миколаївський апеляційний суд № 485/556/25

10.07.25 22-ц/812/1170/25 Справа №485/556/25 Провадження № 22-ц/812/1170/25 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 08 липня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В., за відсутності учасників справи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Яворським С.Й., повний текст складено 14 квітня 2025 року, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 08 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулася до АТ «Альфа-Банк», назву якого змінено на АТ «Сенс Банк», з метою отримання банківських послуг та того ж дня, підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501427961, Відповідачка запропонувала Банку укласти Угоду про надання кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між нею та Банком. 08 лютого 2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501427961, Банк прийняв пропозицію Відповідачки на укладення Угоди про надання кредиту № 501427961 від 08 лютого 2022 року, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Вказують, що таким чином, 08 лютого 2022 року між Банком та відповідачкою з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501427961 від 08 лютого 2022 року, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501427961, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 94 000,00 грн; процентна ставка 35,00 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців; спосіб видачі кредиту списання коштів з позичкового рахунку, відкритого в АТ «Альфа-Банк»; дата повернення кредиту 08.02.2027 року; порядок повернення кредиту графік платежів: до 08 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 3336,09 грн., загальна кількість платежів 60; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Зазначають, що власним підписом позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором. Враховуючи вищевикладене, посилаючись на ухилення відповідачки від виконання договірного зобов`язання у добровільному порядку, просили стягнути із ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 501427961 від 08 лютого 2022 року у розмірі 184805 грн. 86 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 100 грн. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року позов АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за Кредитним договором № 501384057 від 08 лютого 2022 року у розмірі 184805 грн. 86 коп., з яких: за кредитом: 94 000 грн., по відсоткам 90 805 грн. 86 коп. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь АТ «Сенс Банк» 2422 грн. 40 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вказав, що як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, нарахування АТ «Сенс Банк» процентів за Договором жодним чином не суперечить вимогам п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а також висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12, та Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року № 461/10610/13-ц, оскільки відбулось в межах строку кредитування та за фіксованою ставкою, які узгоджено сторонами, та вказані проценти є платою за користуванням кредитними коштами, а не мірою відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, про що також вже вказано вище. Крім цього, банк не звертався з вимогами про застосування до відповідача наслідків передбачених ст. 625 ЦК України або сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, або інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором. Також не заслуговує на увагу твердження відповідача про сплив строку позовної давності, оскільки у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії" Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» та стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитом в розмірі 184805 грн. 86 коп., з яких: за кредитом: 94 000 грн., по відсоткам 90 805 грн. 86 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене із порушенням норм матеріального й процесуального права, зроблені судом висновки є хибними, тому просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Так, вказує, що вона була проти задоволення позову. Свої вимоги обґрунтувала рядом доводів у відповідному відзиві проти позову, яким суд першої інстанції в повній мірі не надав належної правової оцінки. Зазначає, що 08 лютого 2022 року нею укладено договір з АТ «Альфа Банк» сума кредиту складала 94000 грн. Зазначені грошові кошти були витрачені на придбання будівельних матеріалів які зберігались за адресою: АДРЕСА_1 . 24 лютого 2022 року з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України почались постійні обстріли Снігурівської громади, а 19 березня 2022 року військові рф захопили Снігурівську громаду. Внаслідок бойових дій, окупації її майно було знищено, будівельні матеріали придбані за кредитні кошти також було знищено. За таких обставин, вона залишилась фактично під відкритим небом не маючи змоги своєчасно виконувати кредитні зобов`язання. Зазначене підтверджено Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022150000002040 від 01 грудня 2022 року, копія надавалась суду 1-ої інстанції. Разом з тим, вона зазначала перед судом першої інстанції, що Законом за № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення. На її думку банківська установа на мала права нараховувати жодних відсотків за користування кредитом. Звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву нею чітко висловлено клопотання про застосування строків позовної давності у судовій справі. Зокрема, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки. За таких обставин, вважає, що строки позовної давності за договором від 08 лютого 2022 року сплинули. Проте, суд першої інстанції фактично не надав належної правової оцінки заяві про застосування строків позовної давності у судовій справі. Також, звертає увагу, що судом першої інстанції не вірно надано оцінку наданим копіям документів в якості доказів зі сторони позивача. Надані копії документів позивачем у якості доказів не підтверджують того факту, що саме на цих умовах її надані грошові кошти позивача. Першочергова Заявка за своїм змістом є невеликою за обсягом, має посилання не на конкретно визначені і не ідентифіковані умови кредиту. Надані копії документів позивачем не містять її підпису під так званими всіма «умовами договору». Окрім того, судом першої інстанції при розгляді судової справи не враховано стандартного висновку Верховного Суду, який є незмінний з 2019 року. З 1 березня 2022 року по 12 липня 2022 року включно АТ «Альфа-Банк», АТ «Сенс Банк» оголосили і продовжили кредитні канікули, тоді як за наданим розміром заборгованості у відповідний період нараховувалась заборгованість, що вочевидь порушує її права. Також, судом першої інстанції при винесенні рішення не враховані приписи Закону України «Про споживче кредитування», в частині стягнення кредиту, відсотків, штрафних санкцій тощо. Правом на подачу відзиву позивач не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися. Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, апеляційну скаргу підтримує, просить про її задоволення. Відповідно до частини 2 статі 372 ЦПК України справу розглянуто їх неявка не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України). Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мір. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 08 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг. 08 лютого 2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501427961, Відповідачка запропонувала Банку укласти Угоду про надання кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між нею та Банком. 08 лютого 2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501427961, Банк прийняв пропозицію Відповідачки на укладення Угоди про надання кредиту № 501427961 від 08 лютого 2022 року, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Таким чином, 08 лютого 2022 року між банком та відповідачкою з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладення угоди про надання кредиту № 501427961, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послу», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» із наступними основними умовами: тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 94 0000 грн. 00 коп.; процентна ставка 35% річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців; спосіб видачі кредиту переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк»; дата повернення кредиту 08.02.2027 року; порядок повернення кредиту графік платежів: до 08 числа кожного місяця, розмір мінімального щомісячного платежу 3336,09 грн., загальна кількість платежів 60; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов. Відповідач кредит отримала, що підтверджується меморіальним ордером № 921020571 від 08 лютого 2022 року, виписками по рахункам, та не заперечується нею. Позичальниця своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала, не здійснила жодного платежі в рахунок повернення кредиту та не сплачувала проценти за користування ним. Загальна заборгованість за кредитним договором № 501427961 від 08 лютого 2022 року становить 184 805 грн. 86 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 94 000 грн., по відсоткам 90 805 грн. 86 коп., підтвердженням чого є розрахунок заборгованості. Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 04 лютого 2023 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації- " ОСОБА_7 ". 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» та стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитом в розмірі 184805 грн. 86 коп., з яких: за кредитом: 94 000 грн., по відсоткам 90 805 грн. 86 коп. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується у повному обсязі з огляду на наступне. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 сатті. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за угодою про надання споживчого кредиту не виконувала, на вимоги Банку не реагувала, внаслідок чого станом на утворилася кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку. Аргументи апеляційної скарги про те, що надані позивачем копії документів на підтвердження надання їй грошових коштів за цим договором є неналежними доказами, оскільки не містять її підпису, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються наступним. Із матеріалів справи вбачаєтеся, що позичальник отримала від АТ "Альфа-Банк" акцепт пропозиції на укладання Угоди про надання споживчого кредиту №501427961 від 08 лютого 2022 року на вказану нею електронну адресу, позичальник підписала оферту електронним підписом, засвідчивши цим отримання всієї інформації про умови кредитування. Більш того, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечувала укладання кредитного договору з Банком та отримання коштів для придбання будівельних матеріалів на відновлення житлового будинку. В той де час будь-яких аргументів щодо не ознайомлення з умовами надання кредиту, не підписання кредитного договору не зазначала. Не погоджувалася з розрахунком заборгованості. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». З урахуванням наведеного, викладення в апеляційній скарзі доводів про те, що надані позивачем копії документів не підтверджують, що саме на цих умов, які надані позивачем до суду їй було надано грошові кошти; надані копії документів містять посилання один на одний, в яких фактично змінені умови договору й не могли бути такими в момент виникнення правовідносин, відсутність її підпису на наданих письмових доказах, про що вона не зазначала у відзиві на позовну заяву, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 3 ЦК України. При цьому колегія суддів враховує, що стороною відповідача не надано доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту та спростовують правильність наданого товариством розрахунку заборгованості. В апеляційній скарзі апелянт зазначала, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки її заяві про застосування позовної давності, про що вона просила у відзиві. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Так, на території України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час. За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Позов був поданий 26 березня 2025 року, тобто в період воєнного стану, а відтак позовна давність позивачем не пропущена. Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано застосовував подовження строку позовної давності, відповідно до вимог вищевказаного закону. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тобто, даним Законом не регулюються нарахування кредитодавцем відсотків передбачених договором. Водночас, як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, нарахування АТ «Сенс Банк» процентів за Договором жодним чином не суперечить вимогам п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а також висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12, та Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року № 461/10610/13-ц, оскільки відбулось в межах строку кредитування та за фіксованою ставкою, які узгоджено сторонами, та вказані проценти є платою за користуванням кредитними коштами, а не мірою відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, про що також вже вказано вище. У справі, що переглядається банк не звертався з вимогами про застосування до відповідача наслідків передбачених ст. 625 ЦК України або сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, або інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором. За такого, доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі в цій частині не заслуговують на увагу та правильні висновки суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які і снують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За вимогами пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до пункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року