Постанова Львівський апеляційний суд № 459/683/24

Справа №459/683/24 Головуючий у 1 інстанції:Новосад М. Д. Провадження №22-ц/811/3429/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області в складі судді Новосада М.Д. від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и л а : рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"(ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість за Договором позики № 2938909805-40794 від 31.01.2021 в розмірі 4860,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судовий збір в розмірі 489,93 грн. Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог, а саме: стягнення з ОСОБА_2 4860 грн. заборгованості за кредитним договором, 489,93 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на правничу допомогу, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В іншій частині залишити без змін. Зазначає, що у позові визнається що ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» з якою був укладений договір позики 31.01.2024 року, не надавало ОСОБА_2 в кредит названі 3500 грн., а це зробила інша юридична особа ТОВ «Універсальні платіжні рішення», а відтак вже з цієї причини ТОВ «ФК Інкасо Фінанс» не вправі було вимагати повернення коштів, а тим більше, що позивач не надав до справи будь-яких належних і допустимих доказів того, на якій правовій підставі це зробило ТОВ «Універсальні платіжні рішення» у даних кредитних правовідносинах, що свідчить про безпідставність позову. Звертає увагу, що у первинному кредитному договорі конкретно зазначено кінцевий термін повернення грошових коштів і сплати відсотків 20.02.2021 року, це визначається і у позові, і не заперечувалось в ході розгляду справи стороною позивача. Відтак, не було підстав для нарахування після цієї дати відсотків по договору, які на цю дату 20.02.2021 року разом з сумою позики мали скласти не більше 4860 грн., а відтак вимога про стягнення з відповідачки 30044,25 грн. була явно надуманою і направлена на незаконне збагачення. Зазначає, що якщо кінцевий строк повернення кредиту і відсотків встановлювався до 20.02.2021 року, то цей позов подано з пропуском строку позовної давності, оскільки такий датовано 04.03.2024 року, тобто після спливу 3-річного строку позовної давності. Звертає увагу, що якщо суд сам визнав, що задоволив 16,18 % позовних вимог, то навіть теоретично міг вирішити питання про стягнення з ОСОБА_2 не більше 2103,40 грн. в якості понесених позивачем витрат на правничу допомогу із розрахунку: 13000 х 16,18% = 2103,40 грн., хоча і вказана сума є завищеною, як і завищена задекларована сума таких витрат в розмірі 13000 грн., які не відповідають складності справи, часу, затраченого на виконання адвокатом робіт у цій справі, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, які ціні позову, який є «трафаретним», що підтверджується навіть тим, що до позову додані документи, які не мають відношення до спірних правовідносин, оскільки готувався на базі такого ж позову щодо іншого відповідача з аналогічних правовідносин. Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, письмових пояснень представника відповідачки, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 11, 55, 257, 259, 512-514, 610-612, 626, 629, 638, 639, 652, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 55, 133, 137, 141, 259, 253, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 року, та задовольняючи позов частково, виходив з того, що 31.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № 2938909805-40794 відповідно до якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 3500,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця (а.с. 5-10). Пунктом 2.1. Договору визначено, що товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати, та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування кредитом. Відповідно до п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору, кредит надається в загальному розмірі 3500,00грн. Строк користування коштами складає 20 діб, та закінчується 20.02.2021. Цільове призначення кредиту: придбання позичальником будь-яких товарів, робіт та послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника. Згідно із п. 2.5, 2.6. Договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений Договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника. Позичальник зобов`язується здійснити повернення сум кредиту та нараховані, у відповідності до цього Договору, проценти за користування кредитом одноразовим платежем, в розмірі 4860,00грн 20.02.2021, шляхом зарахування власних грошових коштів на рахунок товариства не пізніше 20.02.2021. Якщо сума коштів, що надійшла в рахунок погашення кредиту та сплати процентів чи інших платежів, менша розміру, вказаного у п. 3.9. Договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплачені, вважаються простроченими (п. 3.9, 3.10 Договору). Договір позики укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики № 2938909805-40794 від 31.01.2021 р., що акцептована відповідачем 31.01.2021 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України). Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх спів падіння заявка/договір вважаються підписаними ОСОБА_2 здійснила дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем (ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс») було перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 грн, що підтверджується квитанцією за сплату №79029788 від 31.01.2021 року (а.с.13 зворот) Перерахування грошових коштів на картку позичальника було здійснено за допомогою компанії ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яка відповідно до умов Договору доручення на здійснення переказу коштів № ФК-П-20/08-08 від 20.08.2020 р., що укладений між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», зобов`язалась надавати технічну можливість в перерахуванні коштів на картку позичальника на підставі укладеного договору позики. Згідно довідки №2873_240118163514 від 18.01.2024р. ТОВ «Універсальні платіжні рішення», вказано, що 31.01.2021 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта у сумі 3500,00грн. (а.с.13) 03.06.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №03-06/21 (а.с.18-19). Відповідно до п.2.1. Договору, кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначеним цим Договором права вимоги кредитора до боржників зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за Договором позики, з урахуванням усіх змін, доповнень, і додатків до них. Згідно із Реєстром боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №03-06/21 від 03.06.2021, ОСОБА_2 являється боржником за Договором № 2938909805-40794-76544 із загальною сумою заборгованості 4860,00грн. (а.с.20-22) 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01. (а.с.23-25) Відповідно до п. 2.1. Договору первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договорами позики, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них. Згідно із Реєстром боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за ОСОБА_2 обліковується заборгованість на загальну суму 30044,25грн. (а.с.26-29) Судом установлено, що відповідно до Договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором. Згідно з Договором, клієнт зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Договорі. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі - надавши відповідачу кредит в розмірі 3500,00грн. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. Підписанням Договору відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Суд не брав до уваги твердження представника відповідача про те, що позивач не в праві вимагати від відповідачки повернення кредитних коштів, оскільки ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» не є банківською установою, у зв`язку з чим не може відкрити розрахунковий рахунок, тому користується послугами фінансової установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якою було укладено договір на переказ коштів ФК-П-20/08-08 від 20.08.2020, що підтверджується листом №2783_240118163514 від 18.01.2024. Як встановлено вище, заборгованість відповідачки за тілом кредиту по вказаному договору становить 3500 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню. Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в розмірі 26544,25 є необґрунтованою. Судом встановлено, що строк позики становить 20 діб. Сторони погодили, що середньоденний розмір процентної ставки за користування позикою становить 1.95%. Таким чином заборгованості відповідачки перед позивачем за відсотками становить 1360,00 грн. У зв`язку з цим суд вважає, що саме вказана вище сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Адже, згідно наданого розрахунку заборгованості, після закінчення строку кредитування, нарахування відсотків здійснювалось за відсотковою ставкою згідно договору, до введення воєнного стану. Проценти за користування кредитом після закінчення строку дії договору згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України не нараховувались. Проте, жодних домовленостей щодо пролонгації договору між сторонами не було, договір не містить таких умов, будь-яких доказів з приводу пролонгації договору, стороною позивача не подано. Тобто, право кредитодавця нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 20.02.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. Відповідно до п. 9.8. Договору, до правовідносин, пов`язаних із поверненням суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, неустойки та інших платежів, належних з Позичальника, застосовується строк позовної давності тривалістю у 20 років. Отже, враховуючи вищенаведене, твердження представника відповідача щодо пропущення строку позовної давності є безпідставним, оскільки сторони договору визначили договірний строк позовної давності тривалістю 20 років. Щодо витрат на правову допомогу суд зазначав про таке. З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ «Коллект Центр» здійснювало адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі Договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 02-01/2023; Заявки про надання юридичної допомоги № 513 від 07.02.2024, Витягу з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 08.02.2024; Прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», платіжної інструкції від 09.02.2024 на суму 51000,00грн. Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 489,93 грн. судового збору згідно з таким розрахунком: 4860,00 грн (сума задоволених позовних вимог)*100/30044,25 (сума заявлених позовних вимог) = 16,18% (частина задоволених позовних вимог); 3028*16,18%/100%= 489,93 грн. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині вирішення вимог позову відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак в частині вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу зроблені без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення; частина обставин, які суд вважав встановленими не відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, а тому рішення суду підлягає зміні. У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якому просили: - стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №2938909805-40794 від 31.01.2021 року у розмірі 30044,25 грн. В обґрунтування позову зазначали, що 31.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 2938909805-40794, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 3500,00грн, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську карту позичальника. Договір позики укладено в електронній формі на умовах пропозиції на укладення електронного договору позики №2938909805-40794 від 31.01.2021р., що акцептована ОСОБА_2 31.01.2021р. шляхом підписання електронним підписом. ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 3500,00грн. В свою чергу відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. В подальшому 03.06.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 03-06/21, відповідно до умов якого ТОВ Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором позики №2938909805-40794 від 31.01.2021р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та ОСОБА_2 . У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» 10.03.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр», право вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №2938909805-40794 від 31.01.2021р. Так, ТОВ "Коллект Центр" наділено правом грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним Договором №2938909805-40794 від 31.01.2021р в розмірі 30044,25грн, з яких: 3500,00грн заборгованість за кредитом; 26544,25 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги. У зв`язку з тим, що первісний кредитор, виконав свої зобов`язання за кредитом перед відповідачкою у повному обсязі, надавши кредитні кошти, а відповідачка порушує свої зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «Коллект Центр», як правонаступник первісного кредитора просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №2938909805-40794 від 31.01.2021р. в розмірі 30044,25грн. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків. Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать. За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, 31.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № 2938909805-40794 відповідно до якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 3500,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця (а.с. 5-10). Пунктом 2.1. Договору визначено, що товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати, та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування кредитом. Відповідно до п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору, кредит надається в загальному розмірі 3500,00грн. Строк користування коштами складає 20 діб, та закінчується 20.02.2021. Цільове призначення кредиту: придбання позичальником будь-яких товарів, робіт та послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника. Згідно із п. 2.5, 2.6. Договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений Договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника. Позичальник зобов`язується здійснити повернення сум кредиту та нараховані, у відповідності до цього Договору, проценти за користування кредитом одноразовим платежем, в розмірі 4860,00грн 20.02.2021, шляхом зарахування власних грошових коштів на рахунок товариства не пізніше 20.02.2021. Якщо сума коштів, що надійшла в рахунок погашення кредиту та сплати процентів чи інших платежів, менша розміру, вказаного у п. 3.9. Договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплачені, вважаються простроченими (п. 3.9, 3.10 Договору). Договір позики укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики № 2938909805-40794 від 31.01.2021 р., що акцептована відповідачем 31.01.2021 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України). У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх спів падіння заявка/договір вважаються підписаними ОСОБА_2 здійснила дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є, як правильно вважав суд першої інстанції, одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем (ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс») було перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 грн, що підтверджується квитанцією за сплату №79029788 від 31.01.2021 року (а.с.13 зворот). Перерахування грошових коштів на картку позичальника було здійснено за допомогою компанії ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яка відповідно до умов Договору доручення на здійснення переказу коштів № ФК-П-20/08-08 від 20.08.2020 р., що укладений між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», зобов`язалась надавати технічну можливість в перерахуванні коштів на картку позичальника на підставі укладеного договору позики. Згідно довідки №2873_240118163514 від 18.01.2024р. ТОВ «Універсальні платіжні рішення», вказано, що 31.01.2021 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта у сумі 3500,00грн. (а.с.13) Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Відповідно до ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. 03.06.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №03-06/21 (а.с.18-19). Відповідно до п.2.1. Договору, кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначеним цим Договором права вимоги кредитора до боржників зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за Договором позики, з урахуванням усіх змін, доповнень, і додатків до них. Згідно із Реєстром боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №03-06/21 від 03.06.2021, ОСОБА_2 являється боржником за Договором №2938909805-40794-76544 із загальною сумою заборгованості 4860,00грн. (а.с.20-22) 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01. (а.с.23-25) Відповідно до п. 2.1. Договору первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договорами позики, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023, ТОВ "Коллект Центр" має право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 , в загальному розмірі 30044,25грн з яких: - 3500,00 заборгованість за кредитом; - 26544,25грн заборгованість за нарахованими процентами. Відтак, судом першої інстанції правильно не брались до уваги твердження представника відповідачки про те, що позивач не в праві вимагати від відповідачки повернення кредитних коштів, оскільки ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» не є банківською установою, у зв`язку з чим не може відкрити розрахунковий рахунок, тому користується послугами фінансової установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якою було укладено договір на переказ коштів ФК-П-20/08-08 від 20.08.2020, що підтверджується листом №2783_240118163514 від 18.01.2024. Так, як встановлено вище, заборгованість відповідачки за тілом кредиту по вказаному договору становить 3500 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягала задоволенню, що правильно встановлено судом першої інстанції. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Також, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що вимога позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в розмірі 26544,25 є необґрунтованою, оскільки строк позики становить 20 діб. Сторони погодили, що середньоденний розмір процентної ставки за користування позикою становить 1.95%. Таким чином заборгованості відповідачки перед позивачем за відсотками становить 1360,00 грн. Окрім того, згідно наданого розрахунку заборгованості, після закінчення строку кредитування, нарахування відсотків здійснювалось за відсотковою ставкою згідно договору, до введення воєнного стану. Проценти за користування кредитом після закінчення строку дії договору згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України не нараховувались. Проте, жодних домовленостей щодо пролонгації договору між сторонами не було, договір не містить таких умов, будь-яких доказів з приводу пролонгації договору, стороною позивача не подано. Тобто, право кредитодавця нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 20.02.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. В цій частині, також, рішення суду не оскаржувалось. Щодо доводів представника відповідачки про подання позивачем позовної заяви з пропущенням строку позовної давності, то судом першої інстанції правильно встановлено наступне. Відповідно до п. 9.8. Договору, до правовідносин, пов`язаних із поверненням суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, неустойки та інших платежів, належних з Позичальника, застосовується строк позовної давності тривалістю у 20 років. Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як передбачено ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Отже, враховуючи вищенаведене, твердження представника відповідачки щодо пропущення строку позовної давності є безпідставним, оскільки сторони договору визначили договірний строк позовної давності тривалістю 20 років, що правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не спростовано. Відтак, у вказаній частині рішення слід залишити без змін, як таке що відповідає обставинам справи та вимогам закону, а також практиці суду касаційної інстанції в аналогічних правовідносинах. Однак, колегія суддів звертає увагу, що при стягненні витрат на правову допомогу, судом першої інстанції не враховано такого. Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг. Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №671/1957/20. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якому просили: - стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №2938909805-40794 від 31.01.2021 року у розмірі 30044,25 грн.; - стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 грн.; - стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн. З долучених до позовної заяви матеріалів вбачається, що 02 січня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено Договір про надання правової допомоги №02-01/2023. Відповідно до п..1.1. Договору, клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених наданих договором. Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №513 від 07 лютого 2014 року, сторони за Договором №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року, погодили надання наступних правових (юридичних послуг): 1.2. Надання усної консультації з вивчення документів 2 години 4000 грн.; 3.1 Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години 9000 грн. Так, з матеріалів справи вбачається, що представником позивача було підготовлено та подано до суду першої інстанції позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Зважаючи на обсяг виконаних робіт здійснених адвокатом, обґрунтованість та пропорційність наданих послуг до предмета спору, а також враховуючи те, що позов задоволено лише на 16,17 %, тому з відповідачкипідлягало стягненню в користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»2102,10 грн. витрат на правову допомогу, понесених в суді першої інстанції. Тому, колегія судів вважає, що рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрат на правову допомогу необхідно змінити. Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та таку задовольнити частково. В решті доводи апеляційної скарги слід вважати безпідставними та відповідно в іншій частині скаргу слід відхилити, залишивши в решті рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрат на правову допомогу змінити, зменшивши розмір стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрат на правову допомогу з 10000,00 грн. до 2102,10 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року. Судді: Я.А. Левик Н.П. Крайник М.М. Шандра