Постанова 4813 № 522/9957/23

Номер провадження: 22-ц/813/2073/25 Справа № 522/9957/23 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2025 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-Комунальний Сервіс «Порто-Франківський» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Домусчі Л.В. 19 червня 2024 року у м. Одеса, - встановила: У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у розмірі 320846 грн., та моральної шкоди в сумі 100000 грн., завдані внаслідок залиття кв. АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_3 було задоволено частково. Ухвалою суду від 14.02.2024 року заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) про перегляд заочного рішення суду було задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2023 року по зазначеній справі скасовано і призначено справу до судового розгляду. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_3 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) на користь ОСОБА_3 майнову шкоду по 160423 грн. з кожного. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі по 50000 грн. з кожного. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та провадження у справі закрити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за три роки до відкриття провадження у даній справі, ОСОБА_3 вже зверталась до Приморського районного суду м. Одеси із тих самих підстав, за тим самим предметом позову та до цих же сторін. Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2021 року у справі № 522/23616/20 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) про відшкодування майнової та моральної шкоди було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), солідарно, на користь ОСОБА_3 в якості компенсації за майнову шкоду, завдану внаслідок залиття кв. АДРЕСА_1 , 320846 грн. та моральну шкоду, завдану внаслідок залиття кв. АДРЕСА_1 , в сумі 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 3218,46 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 08.11.2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2021 року скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким у задоволенні позову представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - відмовлено. Відтак, оскільки станом на день відкриття провадження у даній справі існувало рішення суду, яке набрало законної сили у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав та на підставі тих самих доказів (справа № 522/23616/20), то суд першої інстанції мав закрити провадження у справі згідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2024 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сторонами не оскаржується і, відповідно, судом апеляційної інстанції не переглядається. Сторони про розгляд справи на 10 червня 2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились ОСОБА_3 та її представник, а також представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ). Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України). Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України). Підстави для закриття провадження у справі передбачені ст. 255 ЦПК України. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 ««Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також у рішенні від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили. Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи. У постанові від 12.06.2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі. У постанові від 20.06.2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідність застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір. У постанові від 04.12.2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.08.2003 року №1593 є власницею кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 219,4 кв.м., житловою 109,2 кв.м. ОСОБА_2 (Елі) та ОСОБА_1 є співвласниками (в рівних частинах) міні-готелю АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу НОА 136017 від 19.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н. В. за №108, загальною площею 355 кв.м. 04.02.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. був посвідчений договір купівлі-продажу за № 221, на підставі якого приміщення міні-готелю №301а, загальною площею 257,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , громадянами Ізраїлю ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) і ОСОБА_1 було продано та зареєстроване у власність ОСОБА_6 . Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.04.2021 року, власником приміщення міні-готелю 301а, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_6 04.08.2020 року в кв. АДРЕСА_1 , яка належить позивачці, трапилося залиття, що не оспорюється відповідачами. Комісією у складі ст. майстрів дільниці № 1 Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , було проведено обстеження, в результаті чого 06.08.2020 року складений Акт про те, що в кв. АДРЕСА_1 , в результаті залиття 04.08.2020 року при огляді було виявлено: залив стався внаслідок течі водовідведення нежитлового приміщення №

301. Із Акту від 06.08.2020 року вбачається, що 11:30 год. відбулася теча води з нежитлового приміщення № 301 власники ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) та ОСОБА_1 , що заподіяло шкоду у кв. АДРЕСА_4 , вода тече в приміщеннях кухні та трьох спальнях, пошкоджено стелю, стіни, шпалери, відкоси, ліплення (гіпс), паркет; постраждали меблі, проводка, люстри, побутова техніка. Згідно звіту про визначення ринкової вартості збитків, заподіяних власнику внаслідок залиття квартири, від 18.12.2020 року № 2012-18, складеного оцінювачем ТОВ «АМК ТРАСТ» прямий збиток, заподіяний власнику кв. АДРЕСА_1 , внаслідок залиття/затоплення, на дату оцінки складає 320846,00 грн. з ПДВ. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вже зверталася до суду першої інстанції із аналогічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), за участю третьої особи - Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири (справа №522/23616/20). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2021 року у справі № 522/23616/20 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) про відшкодування майнової та моральної шкоди було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), солідарно, на користь ОСОБА_3 в якості компенсації за майнову шкоду, завдану внаслідок залиття кв. АДРЕСА_1 , 320846 грн. та моральну шкоду, завдану внаслідок залиття кв. АДРЕСА_1 , в сумі 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 3218,46 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 08.11.2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2021 року скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким у задоволенні позову представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - відмовлено. Вказане судове рішення обґрунтоване тим, що стороною позивача не доведено належним чином, що відповідачі порушили права позивача, тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України його право не підлягає судовому захисту. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2022 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 08.11.2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), за участю третьої особи - Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у справі № 522/23616/20 було стягнення з відповідачів компенсації за майнову шкоду, завдану внаслідок залиття кв. АДРЕСА_1 , в сумі 320846 грн., моральної шкоди сумі 100000 грн., та судових витрат. Предметом позову у справі, що переглядаються, є аналогічні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ). Сторонами у даній справі та цивільній справі № 522/23616/20 є позивач ОСОБА_3 , відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), та третя особа - Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», тобто склад сторін у обох справах є ідентичним. Правовими підставами обох позовів є факт залиття належної позивачці кв. АДРЕСА_1 , який відбувся 04.08.2020 року. В обох випадках, на підтвердження факту залиття квартири, ОСОБА_3 було подано до судів повністю ідентичні докази: Акт обстеження, складений 06.08.2020 року комісією Дільниці №1 Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський»; Звіт про визначення ринкової вартості збитків, заподіяних власнику внаслідок залиття квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 від 18.12.2020 року; дефектні акти, кошторисні розрахунки вартості об`єкта, локальні кошториси на будівельні роботи; фотоматеріали. Отже, спір у даній цивільній справі та справі № 522/23616/20 виник між тими ж сторонами, матеріально-правові вимоги в цих позовах є тотожними, підстави та предмет позовів є ідентичними, пов`язаними із доведенням наявності підстав для стягнення з відповідачів моральної та майнової шкоди, завданої залиттям належної позивачці квартири, аналогічні вимоги розглянуті судом та їм надана відповідна правова оцінка, з урахуванням наданих позивачем доказів, які повторно в тому ж обсязі долучено до нової позовної заяви. Постанова суду апеляційної інстанції по іншій справи, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, набрала законної сили. За наведених обставин, враховуючи підстави та предмет позову, суб`єктивний склад сторін спору, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній цивільній справі, оскільки набрала законної сили постанова Одеського апеляційного суду від 08.11.2022 року у справі № 522/23616/20, якою відмовлено у задоволенні позову представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, що зумовлює застосування наслідків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 367, 368, ст. 374, ст. ст. 377, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2024 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат (судового збору та витрат на розроблення звіту), стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди - закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 09 липня 2025 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе