Постанова 4803 № 212/10031/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6540/25 Справа № 212/10031/24 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 212/10031/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Дехтою Р.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 березня 2025 року, УСТАНОВИВ: В жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення

12. З 01 листопада 2021 року з ОСОБА_1 фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. У Позивача даний Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 обліковується за реквізитами № 3126/жб від 01 листопада 2021 року. Свої договірні зобов`язання щодо надання послуги з постачання відповідачу теплової енергії позивач виконав в повному обсязі, відповідач не виконував свої грошові зобов`язання перед позивачем, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Типовим індивідуальним договором по нежитловому приміщенню за адресою: АДРЕСА_2 за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 22 558,61 грн, за послугу з абонентського обслуговування 230,58 грн. Також відповідачу, внаслідок порушення ним своїх грошових зобов`язань, нараховано пеню у розмірі 1437,78 грн, інфляційні втрати - 4060,43 грн та 3 % річних 1 180,49 грн, всього 29 467,89 грн, які позивач просив стягнути на свою користь з відповідача. Крім того позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» за типовим індивідуальним договором № 3126/жб від 01 листопада 2021 року про надання послуги постачання теплової енергії до приміщення № 12 у буд. АДРЕСА_1 на суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 22 558,61 грн, плату за абонентське обслуговувані у розмірі 230,58 грн, компенсацію за інфляційні втрати у розмірі 4 060,43 грн, пеню розмірі 1 437,78 грн., 3% річних 1 180,49 грн, а всього 29 467,89 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 3 028 грн. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що в будинку АДРЕСА_1 є два вводи подачі теплоносія та встановлено два комерційні прилади обліку теплової енергії обчислювач Ергомера 125, заводський № 8489 та обчислювач Ергомера 125, заводський № 8424. Апелянт вважає, що предметом доказування в цій справі, який підлягав дослідженню судом першої інстанції, є належні докази з боку позивача про зняття показань засобів вимірювальої техніки вузлів комерційного обліку Ергомера 125, заводський № 8489 та обчислювач Ергомера 125, заводський № 8424 встановлених в в будинку АДРЕСА_1 , які оформлюютьсчя у вигляді Звітів про споживання за кожен місяць, проте таких звітів суду першої інстанції надано не було, що свідчить про те, що на момент подання позову позивачем не доведено виконання ним встановленого типовим індивідуальним договором 3 3126/жб від 01 листопада 2021 року. При цьому апелянт вважає, що подані позивачем 31 січня 2025 року разом з відповіддю на відзив додаткові докази, а саме Звіти про споживаннябудинку АДРЕСА_1 не повинні були прийматись судом до розгляду, оскільки такі докази були подані з порушенням норм ЦПК України. Апелянт зазначає, що позивачем не вірно здійснено нарахування за надану послугу з постачання теплової енергії, оскільки застосовувалися тарифи «для потреб інших споживачів», в той час як, на думку відповідача, вірним було б застосування тарифу «для населення», у зв`язку з тим, що приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , є його місцем проживання (перебування) та вважає, що з безпідставними нарахуваннями заборгованості, позивачем безпідставно нарахувано суми інфляційних втрат, 3% річних та пені. Також апелянт вказує на різницю в загальній площі житлового будинку та невірне застосування позивачем тарифу на послугу з постачання теплової енергії. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на думку позивача, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує тридцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як установлено судом та убачається з матеріалів справи, за згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане Виконавчим комітетом Криворізької міської ради 20 травня 2004 року, Серія САА № 761244 та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 395821036 від 20 вересня 2024 року власником нежитлового приміщення 12 за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 АТ «Криворізька теплоцентраль» є теплопостачальною організацією у розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу. Відповідач не виконував свої грошові зобов`язання щодо оплати за надані послуги внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Типовим договором щодо нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 за період з листопада 2021 по березень 2024 за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 22 558,61 грн та плати за абонентське обслуговування - 230,58 грн, а всього - 22 789,19 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Крім того, оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погодився з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат, 3% річних та пені. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК України, ПАТ «Криворізька теплоцентраль» є правонаступником ДП «Криворізька теплоцентраль». В результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту ПАТ «Криворізька теплоцентраль», що пов`язані зі зміною типу товариства у відповідності до ЗУ «Про акціонерні товариства», змінено найменування товариства на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про що 14 травня 2018 року внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12 жовтня 2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до ДП «Криворізька теплоцентраль» передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (по новому Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01 жовтня 2013 року виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_1 є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль». АТ «Криворізька теплоцентраль» є теплопостачальною організацією у розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу. Постачання теплової енергії є комунальною послугою (ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). Пунктом 1 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» закріплюється обов`язок надання комунальної послуги виконавцем. Згідно із ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг здійснюються безперервно, зокрема, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами. Окрім того, теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання»). Тобто надання послуги з постачання теплової енергії є обов`язком позивача як виконавця відповідної комунальної послуги. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення прийнятого відповідно до закону. Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою КМУ «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови КМУ від 08 вересня 2021 року № 1022) (далі Правила № 830). Положення ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про надання послуги з постачання теплової енергії. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з постачання теплової енергії може бути у вигляді мовчання. АТ «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за посиланням: https://tec.dp.ua/typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-z-postachannya-teplovoyi-energiyi/, який є публічним договором приєднання. Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу АТ «Криворізька теплоцентраль» не надходило документів про рішення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання моделі договірних відносин, з 01 листопада 2021 року з ОСОБА_1 фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується за реквізитами № 3126/жб від 01 листопада 2021 року. Відповідно до пункту 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Відповідно до пункту 41 Договору споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Абзацом 6 пункту 14 Правил № 830 передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу. Згідно з абзацу 4 пункту 24 Правил № 830, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Пункт 38 Правила № 830 визначає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Згідно з підпунктом 12 пункту 42 Правила № 830 споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання); це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення. Підпунктом 13 пункту 45 Правила № 830 визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі (позиція Верховного Суду висловлена в постанові від 22 грудня 2020 року по справі № 311/3489/18). Відповідно до переліку споживачів в яких виконаний видимий розрив станом на 01 серпня 2008 року, в нежитловому приміщенні АДРЕСА_4 виконано видимий розрив по центральному опаленню, приміщення обладнане індивідуальною системою опалення, а тому заборгованість утворилася у зв`язку з несплатою за надану послугу на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як вбачається із маетріалів справи, факт поставки теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_1 у період 01 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок. Згідно з пунктом 8 Правил № 830 опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Отже, подача та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 здійснювалися на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Типового договору). Згідно з приписами пунктом 19 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Відповідно до пункту 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Згідно із п. 10 Методики розподілу базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення. Пунктом 2 Правил № 830 встановлено, що опалювана площа (об`єм) приміщення це загальна площа (об`єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас. Судом першої інстанці правильно встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 є два вводи подачі теплоносія та встановлено 2 комерційні прилади обліку теплової енергії - обчислювач Ергомера 125, заводський номер 8489 та обчислювач Ергомера 125, заводський номер 8424. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення. Таким чином суд першої інстанції вірно погодився з розрахунком позивача та визначив, що у період з листопада 2021 по березень 2024 відповідачем за адресою: АДРЕСА_2 було спожито теплову енергію на загальну суму 22 558,61 грн. Згідно з п.32 Типового договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами. Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та актів надання послуг з абонентського обслуговування за адресою: АДРЕСА_2 Відповідачеві за період з листопада 2021 по березень 2024 нарахована з абонентського обслуговування на суму 230,58 грн. Всі вищенаведені акти та рахунки на оплату спожитої теплової енергії та послуги з абонентського обслуговування направлялися відповідачеві. Відповідно до пункту 34 Типового договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Таким чином, оскільки відповідач не виконував свої грошові зобов`язання щодо оплати за надані послуги внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Типовим договором щодо нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за період з листопада 2021 по березень 2024 за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 22 558,61 грн та плати за абонентське обслуговування 230,58 грн, а всього 22 789,19 грн суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення вказаної заборгвонаості з відповідача на користь позивача. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання. Відповідно п.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Приписами пункту 44 Типового договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону. Згідно із п. 45 Типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України. Таким чином, згідно з розрахунків доданих до позову, з якими погодився суд першої інстанції та погоджується суд апеляційної інстанції, з відповідача підлягають стягненню за типовим індивідуальним договором № 3126/жб від 01 листопада 2021 року - компенсація з інфляційні втрати у розмірі 4 060,43 грн, пеня у розмірі 1 437,78 грн та 3 % річних 1180,49 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо ненадання позивачем доказів постачання теплової енергії колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься Детальний розрахунок обсягу споживання послуги з постачання теплової енергії за договором № 3126/жб від 01 листопада 2021 року, який був доданий до позовної заяви і в якому розраховано обсяг спожитої відповідачем послуги з постачання теплової енергії у спірний період з урахуванням фактичного споживання послуги будинком та опалювальної площі приміщення відповідача. Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про невірне застосування позивачем тарифу на послугу з постачання теплової енергії оскільки приміщення за адресою: АДРЕСА_2 є його місцем проживання, на підтвердження чого відповідач посилався на Витяг з реєстру територіальної громади № 2024/013869567 від 15 листопада 2024 року, а від так, на думку відповідача позивачем при нарахуванні за послугу з постачання теплової енергії повинен був застосовуватися тариф як для категорії «для потреб населення» оскільки позивачем подано позовну заяву про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії відносно нежитлового приміщення АДРЕСА_5 , а не квартири АДРЕСА_5 Позивачем як доказ того що відповідач є власником нежитлового приміщення №12 та зобов`язаний сплачувати за надану послугу з постачання теплової енергії (опалення місць загального користування та допоміжних приміщень) надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 395821036 від 20 вересня 2024 року. Згідно вказаної Інформації ОСОБА_1 з 20 травня 2004 року на підставі права власності серія САА № 761244 (копія свідоцтва подавалась разом з позовною заявою) володіє саме нежитловим приміщенням АДРЕСА_4 , а не квартирою. Інших доказів відповідачем на спростування цієї обставини до суду не надано. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 17 червня 2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу № 1174 від 25 червня 2019 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі. У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 березня 2015 року № 2450/15/61-15 надано роз`яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для «інших споживачів» . Оскільки відповідач спожив теплову енергію для обігріву належного йому на праві приватної власності нежитлового приміщення, то позивачем, при розрахунках вартості наданих відповідачу послуг, застосовувалися тарифи, передбачені для групи «інші споживачі», а не «населення». Окрім того, відповідно до роз`яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № n0013866-12 від 31 грудня 2012 року оплата житлово-комунальних послуг за тарифами для населення здійснюється громадянами, які використовують житло виключно для проживання, а не у інший спосіб. Так як, приміщення за адресою: АДРЕСА_2 є нежитловими, відповідно не може використовуватись відповідачем для проживання, а значить останній не може бути віднесений до категорії споживачів «населення». У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь позивача. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції. Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 08 липня 2025 року. Головуючий: Судді: