Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/10988/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5722/25 Справа № 212/10988/24 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 212/10988/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання Матвійчук Ю.К. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року, яке ухвалено суддеюВедяшкіною Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 березня 2025 року, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (надалі ПрАТ «СУХА БАЛКА») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок отриманих професійних захворювань. Позовні вимоги мотивовано тим, що, в період часу з 18.06.2001 року по 28.09.2006 року, тобто 5 років 03 місяці, позивач працював на підприємстві відповідача на посаді підземного прохідника, у шкідливих умовах праці, що призвело до професійного захворювання, втрати професійної працездатності на 65% та встановленні третьої групи інвалідності, чим позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він відчуває постійний біль в шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праві руку та ногу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах; обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, біль в області грудної клітини, загальну слабкість. Внаслідок чого змушений постійно бути під наглядом лікарів, проходити стаціонарне лікування, медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування. Розмір завданої моральної шкоди оцінює в 213 000,00 грн., тобто у розмірі 30-ти мінімальних розмірів заробітних плат ( 7 100,00 грн. х 30 = 213 000,00 грн.). Посилаючись на викладене, просив суд: стягнути з ПрАТ «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, грошові кошти у розмірі 213 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень 00 копійок, без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «СУХА БАЛКА» на користь держави судові витрати в розмірі 1211,20 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «СУХА БАЛКА» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що робота в шкідливих умовах праці, з перевищенням нормативів, законодавчо дозволяється та позивач, при прийнятті на роботу, був повідомлений про важкість та шкідливість техногенного процесу, однак, позивач свідомо прийняв запропоновані умови праці і усвідомлював можливість ушкодження свого здоров`я. При цьому, тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить саме від працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору, адже, може у будь-який час розірвати трудовий договір. За таких обставин, відповідач вважає, що в його діях відсутня протиправна поведінка, оскільки, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, а тому підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні. Зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, а розмір моральної шкоди визначено без врахування конкретних обставин справи, засад розумності, виваженості й справедливості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» - авдоката Заклецького В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Толстих А.Б., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебував в трудових відносинах з підприємством відповідача та з 18.06.2001 року по 28.09.2006 року працював підземним прохідником з повним робочим днем в підземних умовах, ШБУ ВАТ «Суха Балка» (а.с.20-21). Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 130133 від 01.08.2024 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності (50 % - радикулопатія, 15%- ХОЗЛ), дата переогляду 10.07.2026 року. Визначено потребу у санітарно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпечення виробами медичного призначення (а.с.12). Відповідно до довідки МСЕК 12 ААГ №573773 від 01.08.2024 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності з 08.07.2024 року, на строк до 01.08.2026 року, визначено необхідність у спостереженні сімейного лікаря, невролога (а.с. 13). 10.05.2024 року складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 , діагноз:

1. Радикулопатія попереково-крижова L5, S 1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м?язово-тонічним синдромами, вираженим переферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня);

2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. ЛН першого-другого ступеня. Зазначений Акт був складений на підставі інформаційної довідки про умови праці від 08.06.2023 №ПС/3.1/13569-23, складеної Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці та Державних санітарних норм і правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 №248. Обставиною виникнення профзахворювань ОСОБА_1 стало: Працюючи прохідником у шахтобудівельному управлінні BAT «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ». ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» тa АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» у період з 02.10.2006 по 04.04.2023. ОСОБА_1 в підземних умовах шахти виконував комплекс робіт з проходки гірничих виробок різної конфігурації, а саме: підносив перфоратор, пневмопідтримуючу колонку, бури та коронки, переміщував бурову карету в забій; очищував забій для буріння шпурів; розміщував шпури відповідно до паспорту буропідривних робіт; під?єднував водяні та повітряні шланги до магістралі; продував повітряні шланги; під?єднував водяні та повітряні шланги до перфоратора, пневмопідтримуючої колонки, бурової карети; при бурінні буровою каретою: встановлював маніпулятор на шпур, забурював, управляв буровою каретою, установкою при бурінні шпурів у відповідності з правилами технічної експлуатації, здійснював перестановку маніпуляторів при переході до буріння наступного шпура; при бурінні ручним або телескопним перфоратором: забурював та бурив шпури, переходив від шпура до шпура: випробував, змащував та здійснював дрібний ремонт перфоратора, бурової карети; змінював бури та бурові коронки; продував та очищував шпури від бурового шламу. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, що перешкоджає їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив концентрацій аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні показники. Згідно медичного висновку лікарсько - експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров?я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 09.04.2024 №574 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також є професійний маршрут: з 18.06.2001 по 28.09.2006 - підземний прохідник шахтобудівельного управління відкритого акціонерного товариства «СУХА БАЛКА». Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): Важкість праці: Маса вантажу, що постійно підіймається та перемішується вручну, перевищувала на 15 кг і складала 45 кг при нормі до 30 кг; періодичне перебування у робочій позі стоячи 62% зміни при нормі до 60%; згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України N? 248 від 08.04.2014. Пил переважно фіброгенної дії: Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в середньому у 2,14 разів (4,24-4.33 мг/м при ГДК 2,0 мг/м'), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» (а.с.8-11). У зв`язку із професійними захворюваннями ОСОБА_1 перебував на лікуванні, що підтверджується виписками з медичних карт, медичним висновком (а.с.18-19). 09.10.2024 року рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у цивільній справі № 212/7803/24, з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн., без урахування податку з доходів фізичних осіб (тривалість роботи на підприємстві 16 років 06 місяців). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпекавизнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10 травня 2024 року причиною виникнення у позивача професійних захворюваннь є робота протягом тривалого часу, який становить 05 років 03 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів, які перевищували нормативи. Отже, роботодавець ПрАТ «СУХА БАЛКА», під час роботи позивачки, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «БАЛКА» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань від 10 травня 2024 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «СУХА БАЛКА» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції, прийнявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 05 років 03 місяців на ПрАТ «СУХА БАЛКА», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вірно визначив розмір моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн, що є справедливим у даній ситуації. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першоїінстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 08 липня 2025 року. Головуючий: Судді: