Постанова 4814 № 545/575/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/575/25 Номер провадження 33/814/560/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г., з секретарем Гнітько А.М., з участю захисника Руль М.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Полтава, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, розлучений, маючий неповнолітню дитину, непрацюючий, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 29 січня 2025 року о 17 годині 30 хвилин порушив вимоги термінового заборонного припису у вигляді заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КпАП України. Зазначає, що суд не перевірив рапорт працівників поліції та пояснення ОСОБА_2 від 28 січня 2025 року, що свідчить про упереджений розгляд справи. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №590046 від 28 січня 2025 року за ч.2 ст.173-2 КпАП України, складений за зверненням ОСОБА_2 , не був розглянутий судом, що ставить під сумнів правомірність винесення термінового заборонного припису. Наголошує, що у справі №545/447/25, яка стосується подій 28 січня 2025 року, суд закрив провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КпАП України. Зауважує, що до матеріалів справи додано копію термінового заборонного припису з відміткою про відмову від його отримання, хоча з його змістом не ознайомлювали. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутній відеозапис події. Не заперечує, що 29 січня 2025 року прийшов до помешкання колишньої дружини та чекав на доньку, але після прибуття поліції та повідомлення про наявність термінового заборонного припису одразу пішов. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення порушника та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доказита доводи апеляційної скарги, приходжу до такого. Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за наведених у постанові обставин ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах. Диспозицією ч.2 ст.173-8 КпАП України передбачена відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений. Як видно з матеріалів справи, 28 січня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до працівників поліції із заявою про вчинення домашнього насильства колишнім чоловіком ОСОБА_1 відносно неї та доньки ОСОБА_3 , у зв`язку з чим цього ж дня поліцейськими було складено щодо нього два протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України. Водночас, поліцейський СРПП ВП №2 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області Яковенко М.В. виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника, яким заборонив ОСОБА_1 протягом 3 діб з 28 по 31 січня 2025 року вхід та перебування в місці проживання колишньої дружини ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 , а також в будь-який спосіб контактувати з ними. При цьому ОСОБА_1 власноруч виклав свої письмові пояснення, а крім того поліцейським складено форму оцінки ризиків вчинення ним домашнього насильства. 29 січня 2025 року о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_1 порушив вимоги термінового заборонного припису у вигляді заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Стаття 10 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відносить до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема: 1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; 2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; 3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; 4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; 6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії. Відповідно до статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Згідно із частинами першою, другою, четвертою-шостою, дев`ятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб, вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику. Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України. Відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України №654 від 01.08.2018, яким затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, у разі відмови кривдника від підпису у відповідному рядку повинні міститися підписи, прізвища, імена та по батькові працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності). Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій. Досліджені судом докази свідчать, що у даному випадку поліцейський СРПП ВП №2 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області Яковенко М.В. належним чином дотримався наведених вимог закону під час винесення щодо ОСОБА_1 термінового заборонного припису. Тому, оцінивши рівень небезпеки постраждалої особи як середній, можливі ризики, поліцейський діяв у межах повноважень винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника на свій розсуд, як це визначено пунктом 7 Порядку №369/180. Та обставина, що порушник відмовився від підпису термінового заборонного припису, жодним чином не підтверджує доводів апеляційної скарги про його необізнаність з цим документом. Адже він був присутнім на місці події під час оформлення поліцейськими відповідних матеріалів та власноруч викладав пояснення щодо обставин правопорушення. Об`єктивних даних, які б спростовували зазначені поліцейським у заборонному приписі відомості, матеріали справи не містять і в апеляційній скарзі не наведено. Апеляційним судом досліджено постанови судді Полтавського районного суду Полтавської області від 03 квітня та 13 травня 2025 року, якими закриті провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП України за епізодами домашнього насильства відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Проте, всупереч доводам апеляційної скарги, ухвалення цих рішень не спростовує висновків суду про порушення ОСОБА_1 29 січня 2025 року о 17 годині 30 хвилин вимог термінового заборонного припису. Тим більше, що сам заборонний припис порушник не оскаржував. З огляду на дотримання приписів закону працівниками поліції при складанні протоколу та суддею під час розгляду справи, не долучення до матеріалів справи відеозапису події в даному випадку не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КпАП України, є правильним. Стягнення накладене у відповідності з вимогами ст.33 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та майнового стану. Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам ст.283 КпАП України. Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді, не встановлено. Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ: Постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.