Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/8708/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/8708/24 Номер провадження 22-ц/814/1526/25Головуючий у 1-й інстанції Ковальчук Т. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Чумак О.В., суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І., за участю секретаря Галушко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 27 травня 2013 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк») та відповідач шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії; мета кредиту для особистих потреб, ліміт кредитної лінії 75000,00 грн, процента ставка 24% річних, тип процентної ставки фіксована. Банк за цим договором надав кошти відповідачу, який не виконав свої зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 98620,45 грн. 20 вересня 2021 АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК» Еліт Фінанс» уклали договір факторингу, за умовами якого останнє отримало право вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором від 27 травня 2013 року. Просило стягнути з ОСОБА_1 98620,45 грн заборгованості за кредитним договором, 3028,00 грн судового збору та 7100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2024 року задоволено позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 98620 грн 45 коп. заборгованість за кредитним договором, а також 3028 грн судового збору та 7100 грн витрат професійну правничу допомогу. З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити. В апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що ним було виконано всі кредитні зобов`язання, а рахунки закрито. При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості та її розмір. Також вказує на розбіжності в датах документів наданих позивачем, а саме в довідці про умови кредитування дату оформлення кредиту 01.10.2012, тоді як анкета-заява була підписана 24.03.2013. Крім того, вважає, що позивачем не надано належних доказів переходу до нього права вимоги, не надано доказів оплати договору факторингу. Відзив на апеляційну скаргу від позивача до апеляційного суду не надходив. Сторони по справі будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися. Від представника відповідача адвоката Рудницької А.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з її перебуванням у щорічній основній відпустці. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Приймаючи до уваги те, що сторони були повідомлений про день та час розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, доказів перебування у відпустці представник відповідача не надала, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2013 року ОСОБА_1 особисто підписав анкету-заявку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Кредитна Картка «new Альфа-Покупка Visa Classic гривня». Окрім того, ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «new Альфа-покупка Visa classic гривня» (а.с. 5). За даними з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 600228838 від 27 травня 2013 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 98620,45 грн (а.с.40). На підтвердження операцій по картктковому рахунку за договором № 600228838 позивачем надано виписку за період з 27 травня 2013 року по 08 квітня 2024 року (а.с. 18-39). 20 вересня 2021 АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК» Еліт Фінанс» уклали договір факторингу, за умовами якого останнє отримало право вимоги, зокрема за кредитним договором № 600228838 від 27 травня 2013 року, укладеним із ОСОБА_1 . Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена. При цьому, позивачем не надано жодних належним чином погоджених умов договору, та доказів того, що відповідач при підписанні анкети-зави погодив саме умови договору вказані в позовній заяві, а також те, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі узгоджувалися умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмір і порядкок нарахування. Відтак, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надана банком довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «new Альфа-покупка Visa classic гривня» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що довідка про умови кредитування кредитної картки «new Альфа-покупка Visa classic гривня» носить інформаційний характер, містить приклади використання кредитних коштів з зазначенням різних умов, в тому числі процентних ставок. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначена вище довідка не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в ній не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36). В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Альфа-Банк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц. Однак суд першої інстанції дані правові позиції не врахував та прийшов до помилкового висновку про укладення кредитного договору та погодження між сторонами розміру процентної ставки та інших умов зазначених в довідці про умови кредитування. Разом з тим, на підтвердження позовних вимог та розміру здійснених по картці операцій позивачем надало виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_1 , за період з 27 травня 2013 року по 08 квітня 2024 року. Так з виписки по банківському рахунку вбачається, що за час користування карткою ОСОБА_1 здійснював поповнення карткового рахунку на більші суми аніж витрачав, а саме поповнено рахунок на суму 294586 грн. 74 коп., а витрачено 272332 грн. 13 коп. Тобто, станом на 08 квітня 2024 року заборгованість відповідача по тілу кредиту відсутня. Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2024 року слід скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на задоволення вимог апеляційної скарги та, як наслідок, відмову у задоволені позову з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений останнім за подачу апеляційної скарги у розмірі 3633 грн. 60 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останнім за подачу апеляційної скарги у розмірі 3633 грн. 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 03 липня 2025 року. Головуючий суддя О.В. Чумак Судді Ю.В. Дряниця Л.І. Пилипчук