Постанова 4813 № 492/213/23

Номер провадження: 22-ц/813/3302/25 Справа № 492/213/23 Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. Позивач звернувся до суду першої інстанції з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якому просив стягнути з відповідачки суму інфляційних втрат в розмірі 10460,97 грн, 3% річних в розмірі 2304,09 грн, моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, а також судові витрати, посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2022 року з відповідачки на користь позивача стягнуто 19764,00 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, 3000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири позивача власником іншої квартири, а саме відповідачкою ОСОБА_3 . Відповідачка відшкодувала завдану шкоду лише 23 лютого 2023 року, тому позивач просив застосувати до відповідачки наслідки передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнути встановлений індекс інфляції за період з 16 серпня 2020 року по 23 лютого 2023 року, 3% річних за період з 15 вересня 2020 року по 06 лютого 2023 року. Короткий зміст відзиву на позовну заяву. До суду від представника відповідачки надійшов відзив на позов, згідно якого зазначив, що заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що у відповідачки не має жодного грошового зобов`язання, а тим більше простроченого перед позивачем, що унеможливлює застосування статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникли у минулому. Позивачем не надано жодного доказу щодо отримання ним втрат немайнового характеру та не надано обґрунтування, що заподіяна йому моральна шкода становить 10000,00 грн, та в який саме спосіб він це оцінив. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Арцизького районного суду Одеської області у складі від 30 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму інфляційних втрат в розмірі 10460,97 грн, 3% річних в розмірі 2304,09 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1204 (одна тисяча двісті чотири) гривні 00 копійок. У задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанцій не взяв до уваги той факт, що грошові зобов`язання між відповідачем та позивачем виникли з встановлення факту завдання шкоди особі, що було встановлено у постанові Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2022 року по справі №947/26177/20 та тривали до повного виконання рішення 23 лютого 2023 року, тому суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги без врахування моменту виникнення зобов`язання між сторонами та здійснив розрахунок з вересня 2020 року, тобто з моменту подачі позовної заяви до Київського районного суду м. Одеси по справі №947/26177/20. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 08 липня 2025 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні, з таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду по справі №947/26177/20 від 16 грудня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Черненко В.О. подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : в рахунок відшкодування майнової шкоди 19764,00 грн; в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн; судові витрати у загальному розмірі 9681,60 грн, які складаються з суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1681,60 грн, витрат, пов`язаних з проведенням експертного дослідження у розмірі 3000 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн (а.с. 6-10, 11-13). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипковим Є.О. від 23 лютого 2023 року виконавче провадження №71057351 закінчено, у зв`язку з сплатою боржником заборгованості за виконавчим документом (а. с.14). Згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних за період з 16 серпня 2020 року по 23 лютого 2023 року, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом першої інстанції, сума інфляційних втрат становить 10559,85 грн, 3% річних 2304,09 грн (а.с.35-37). Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині 3 статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Натомість відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 рішення суду про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди виконала невчасно, належні позивачу грошові кошти повернула з простроченням, тому з неї підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати в сумі 10460,97 грн та три проценти річних за прострочення повернення суми в розмірі 2304,09 грн на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Проте, колегія суддів не погоджується в повній мірі з даними висновками суду першої інстанції, з таких підстав. Так, відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушенням зобов`язання, згідно з статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 463/389/14-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц). Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди між сторонами є факт її завдання позивачу, а постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2022 року по справі №947/26177/20 конкретизовано її розмір та визначено спосіб відшкодування (грошові кошти). Зазначене судове рішення набрало законної сили 16 грудня 2022 року. Враховуючи вищезазначене, прострочення виконання обов`язку з виплати належних позивачу коштів настало з 17 грудня 2022 року (наступний день після набрання постановою законної сили) і закінчилось 22 лютого 2023 року (день перед остаточним виконанням обов`язку). Разом з тим, у позовній заяві позивач просив стягнути кошти, передбачені статтею 625 ЦК України з 16 серпня 2020 року по 23 лютого 2023 року. Таким чином колегія суддів дійшла висновок про наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, для стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат у сумі 342,73 грн і трьох процентів річних у сумі 127,23 грн за період з 17 грудня 2022 року (наступний день після набрання постановою законної сили) по 22 лютого 2023 року (день перед остаточним виконанням обов`язку). Розрахунок інфляційних втрат [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу] 22 764,00 грн (сума боргу) ? 101,506% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 22 764,00 грн (сума боргу) = 342,73 грн Розрахунок трьох процентів річних [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році] Період розрахунку: з 17.12.2022 по 31.12.2022 - 15 днів 22 764,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 15 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 28,07 грн Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 22.02.2023 року - 53 дні 22 764,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 53 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 99,16 грн На виконання ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року по справі №686/7081/21 та в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року по справі №522/12406/22. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку при визначенні розміру суми стягнення, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині суми стягнення. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві заявлено дві майнові позовні вимоги, на 12765,06 грн (інфляційній втрати та три відсотки річних) та 10000,00 грн (моральна шкода), належна сума судового збору, що підлягала сплаті в суді першої інстанції становила 2147,20 грн (1073,60х2). За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №0.0.2890699275.1 від 08 березня 2023 року (а.с.5). Враховуючи задоволення позовних вимог частково, що становить 3,68% (469,96*100/12765,06) від ціни позову позивача до відповідача в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційній втрати та три відсотки річних, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 39,50 грн (1073,60х3,68%). Враховуючи зміст апеляційної скарги належна сума судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги в частині оскаржуваних позовних вимог становила 1610,40 грн (1073,60х150%). За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у загальному розмірі 3220,80 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН355 від 04 грудня 2024 року. Враховуючи задоволення апеляційної скарги частково, що становить 96,31% (12295,10*100/12765,06) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1550,97 грн (1610,40х96,31%). Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року змінити, зменшивши суму інфляційних втрат з 10460 (десять тисяч чотириста шістдесят) гривень 97 копійок до 342,73 гривень (триста сорок дві гривні сімдесят три гривні), та суму 3% річних з 2304 (дві тисячі триста чотири) гривні 09 копійок до 127,23 гривень (сто двадцять сім гривень двадцять три гривні). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Здійснити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 39,50 гривень (тридцять дев`ять гривень п`ятдесят копійко). Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1550,97 гривень (одна тисяча п`ятсот п`ять гривень дев`яності сім копійки). Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 08 липня 2025 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: С.М. Сегеда М.М. Драгомерецький