Постанова 4813 № 501/984/21

Номер провадження: 22-ц/813/1162/25 Справа № 501/984/21 Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» про стягнення невиплаченої частини матеріальної допомоги при смерті члена сім`ї, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до Профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» в якій просив стягнути з Профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу у зв`язку зі смертю членів сім`ї у розмірі 8046,87 грн та судові витрати у справі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він працював за переводом в ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» докером-механізатором 1-го класу. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , і він 07 травня 2020 року звернувся до Профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» із заявою про виплату одноразової матеріальної допомоги в розмірі 1,5 мінімального місячного посадового окладу в порту, у відповідності до п. 4.5.8 Колективного договору порту, який діє і у ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі». Позивач вказував, що 14 травня 2020 року йому була перерахована матеріальна допомога у розмірі 2940,00 грн, що, на його думку, суперечить п. 4.5.8 Колективного договору порту. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 12 січня 2021 року позивач звернувся до Профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» із заявою про виплату одноразової матеріальної допомоги в розмірі 1,5 мінімального місячного посадового окладу в порту, у відповідності до п.4.5.8 Колективного договору порту, який діє і у ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі». 28 січня 2021 року йому було перераховано матеріальну допомогу у розмірі 3154,56 грн, що суперечить п. 4.5.8 Колективного договору порту. Позивач вважав, що виплати матеріальної допомоги не відповідають розміру визначеному п. 3.3.2 Колективного договору Порту, оскільки відповідно до Колективного договору, виплата у зв`язку зі смертю члена сім`ї складає 1,5 мінімального місячного окладу в порту, загальна сума якого складає 7084,50 грн - 2940 (неоподаткована сума) = 4144,50 грн (-19,5% з вказаної суми податку на військовий збір) - 808,17 грн. Сума виплати на поховання члена сім`ї складає 6276,33 грн (4144,5 -808,17 + 2940). Позивачу виплатили лише 2940,00 грн, недоплачена сума матеріальної допомоги у зв`язку зі смертю матері складає 3336,33 грн, а недоплачена сума матеріальної допомоги у зв`язку зі смертю батька - 4710,54 грн. За вказаних обставин позивач був вимушений звернутись до суду першої інстанції з позовом про стягнення невиплаченої частини матеріальної допомоги при смерті члена сім`ї. Короткий зміст відзиву на позовну заяву. Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказував, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. 14 березня 2016 року між ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» та ДП «Іллічівський морський торговельний порт» укладена угода про співробітництво у соціально-трудових відносинах. Пункт 1 Угоди визначено, що підприємство визнає всі положення чинного колективного договору Порту, який діє на момент підписання цієї угоди та гарантує їх збереження та виконання до моменту підписання колективного договору Підприємства. Згідно п.4.5.8 колективного договору Порту у випадку смерті працівника порту виплачується одноразова матеріальна допомога сім`ї в розмірі 2-х мінімальних місячних окладів в порту, при смерті члена сім`ї - 1,5 мінімального місячного окладу в порту. Одноразова матеріальна допомога виплачується лише одному із членів сім`ї, працюючих в порту. Згідно п.4.5.20 колдоговору Порту у вказаній редакції, визначено хто є членами сім`ї працівника порту жінка/чоловік, які перебувають в законному шлюбі, діти до 18 років від одного або декількох браків. Тобто мати та батько не були членами сім`ї працівника порту, на яких розповсюджувались пільги, визначені п. 4.5.8 та 4.5.20 колективного договору. Зміни до п. 4.5.8 колективного договору Порту щодо виплат матеріальної допомоги при смерті батьків, були внесені до договору на підставі рішення конференції трудового колективу порту від 06 вересня 2017 року, в редакції яка зареєстрована в Управління соціальної політики Чорноморської міської ради 29 вересня 2017 року №2487. Відповідно до вказаних змін відповідач не зобов`язаний виплачувати позивачу взагалі ніякої допомоги. Окрім того, позивачем наведені невірні розрахунки оскільки згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який підписаний Президентом України 06 грудня 2016 №1774-VIII, мінімальна заробітна плата як розрахункова величина скасована, з 01 січня 2017 року за розрахункову величну прийнято прожитковий мінімум для працездатної особи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» про стягнення невиплаченої частини матеріальної допомоги при смерті члена сім`ї відмовлено в повному обсязі. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги позивача до відповідача задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо відмови в задоволенні позову, з тих підстав, що законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Скаржник вважає, що його мати та батько є членами його сім`ї і у випадку їх смерті у відповідно до п. 4.5.8 розділу IV Колективного договору тому він має право на виплату 1,5 мінімального місячного окладу в порту. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково посилався на п. 4.5.20 Колективного договору, яким закріплено умови та виділено коло членів сім`ї тільки тих членів, які підлягають страхуванню за програмою швидка медична допомога вдома, так положення закріплені цим пунктом не мають ніякого відношення до п. 4.5.8 розділу IV Колективного договору, який не містить обмежень щодо кола членів сім`ї, в разі смерті яких працівники порту мають право на виплату. Короткий зміст та доводи відзиву ДП «ІМТП» на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 08 липня 2025 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивача ОСОБА_1 звільнено з ДП «ІМПТ» у зв`язку з переведенням до ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с.8-9). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.11). Позивач 07 травня 2020 року звернувся до профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» із заявою в якій просив, в зв`язку зі смертю матері ОСОБА_2 виплатити одноразову матеріальну допомогу у розмірі 1,5 мінімального місячного посадового окладу в порту, у відповідності до п.4.5.8 Колективного договору порту, який діє і у ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (а.с.15). 14 травня 2020 року позивачу перерахована матеріальна допомога у розмірі 2940,00 грн. (а.с.14). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.12). 12 січня 2021 року позивач звернувся до профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» із заявою в якій просив, в зв`язку зі смертю батька ОСОБА_3 виплатити одноразову матеріальну допомогу у розмірі 1,5 мінімального місячного посадового окладу в порту, у відповідності до п.4.5.8 Колективного договору порту, який діє і у ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (а.с.15а). 28 січня 2021 року позивачу перерахована матеріальна допомога у розмірі 3154,56 грн. (а.с.13). 14 березня 2016 року між ДП «ІМТП» та ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» укладена угода про співробітництво у соціально-трудових відносинах (надалі Угода) (а.с.31-34). Згідно з п. 1 Угоди підприємство визнає всі положення чинного колективного договору Порту, який діяв на момент підписання колективного договору Підприємства. Згідно з п. 4.5.8 розділу IV Колективного договору, який діяв на момент підписання Угоди, який затверджений конференцією трудового колективу Порту 09 квітня 2015 року та зареєстрований в Управління соціальної політики Іллічівської міської ради 20 квітня 2015 року за №1393/2, у випадку смерті працівника порту виплачується одноразова матеріальна допомога сім`ї в розмірі 2-х мінімальних місячних окладів в порту, при смерті члена сім`ї - 1,5 мінімального місячного окладу в порту. Одноразова матеріальна допомога виплачується лише одному із членів сім`ї, працюючих в порту. Згідно з п. 4.5.20 колдоговору Порту, у вказаній редакції, визначено, що членами сім`ї працівника порту є: жінка/чоловік, які перебувають в законному шлюбі, діти до 18 років від одного або декількох браків. Згідно змін і доповнень до колективного договору, які внесені на підставі рішення конференції трудового колективу Порту від 06 вересня 2017 року в редакції, яка зареєстрована в Управлінні соціальної політики Чорноморської міської ради 29 вересня 2017 року за №2487, внесені зміни до п.4.5.8 колективного договору щодо виплат матеріальної допомоги при смерті батьків. Згідно п. 1 Угоди підприємство визнає всі положення чинного колективного договору Порту, який діяв на момент підписання колективного договору Підприємства. Враховуючи, що Угодою 14 березня 2016 року визначено, що підприємство визнає всі положення чинного колективного договору Порту, який діяв на момент підписання колективного договору Підприємства, а зміни до п.4.5.8 колективного договору, які б надавали право позивачу на матеріальну допомогу у разі смерті батьків, внесені пізніше в 2017 році, то такі зміни не розповсюджувались на соціальні гарантії позивача. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на положення п. 4.5.8 розділу IV Колективного договору, в якому визначено, що членами сім`ї працівника порту є: жінка/чоловік, які перебувають в законному шлюбі, діти до 18 років від одного або декількох браків, оскільки даний пункт визначає коло осіб на яких поширюється страхування по програмі «СП-Д», та не є загальним для усіх положень даного колективного договору. Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що сторони домовились в колективному договорі Порту, що соціальні пільги, які визначені у колективному договорі розповсюджуються на члені сім`ї працівників, якими є, виключно, чоловік/дружина та діти віком до 18 років від одного або декількох шлюбів, оскільки в наданому відповідачем колективному договорі такі положення відсутні, а положення п. 4.5.8 розділу IV Колективного договору не є загальними для усіх інших пунктів даного договору. Більше того, п. 4.5.8 розділу IV Колективного договору визначає, що виплачується одноразова матеріальна допомога при смерті члена сім`ї, та не зазначено жодного обмеження щодо кола таких осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Враховуючи, що позивач просив виплатити йому одноразові матеріальні допомоги при смерті його батьків, які відповідно до вищенаведених положень Сімейного кодексу України належать до його сім`ї, то в нього в враховуючи положення п. 4.5.8 розділу IV Колективного договору наявне право отримання одноразової матеріальної допомоги при смерті члена сім`ї. Також, фактично здійснивши виплату позивачу частини одноразової матеріальної допомоги при смерті члена сім`ї, які відбулись 14 травня 2020 року та 28 січня 2021 року, відповідач своїми діями не заперечував проти права позивача на отримання такої виплати. Також суд відхиляє доводи відповідача, що останній не зобов`язаний був виплачувати позивачу ніяку матеріальну допомогу, оскільки в такому випадку відповідач повинен був вчиняти дії щодо стягнення з позивача виплачених суми, проте жодних доказів щодо вчинення таких дій суду не надано. Більше того, про наявність батьків в колі осіб які є членами сім`ї, в розумінні п. 4.5.8 розділу IV Колективного договору, свідчать і подальші зміни внесені в даний пункт, якими конкретизовано осіб, які є членами сім`ї. Також колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на не розповсюдження на позивача соціальних гарантії, які внесені пізніше в 2017 році, оскільки при поданні позовної заяви позивач посилався по положення п. 4.5.8 розділу IV Колективного договору в редакції до змін де немає конкретизації хто саме є членом сім`ї. Щодо визначення суми одноразової матеріальної допомоги, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно в п.4.5.8 розділу IV Колективного договору, який діяв на момент підписання Угоди, який затверджений конференцією трудового колективу Порту 09 квітня 2015 року та зареєстрований в Управлінні соціальної політики Іллічівської міської ради 20 квітня 2015 року за №1393/2, вказано, що виплачується одноразова матеріальна допомога при смерті члена сім`ї - 1,5 мінімального місячного окладу в порту. Проте п. 5 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином сума одноразової матеріальної допомоги повинна визначатись у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні. Таким чином сума одноразової матеріальної допомоги позивачу при смерті матері повинна становити 3153,00 грн (2102,00х1,5). Однак відповідачем позивачу виплачено лише 2940,00 грн, таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої суми одноразової матеріальної допомоги в розмірі 213,00 грн (3153,00-2940,00). Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2021 року становить 2270,00 гривні. Таким чином суми одноразової матеріальної допомоги позивачу при смерті батька повинна становити 3408,00 грн (2270,00х1,5) Однак відповідачем позивачу виплачено лише 3154,56 грн, таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої суми одноразової матеріальної допомоги в розмірі 253,44 грн (3408,00-3154,56). Загальна сума недоотриманої позивачем суми одноразової матеріальної допомоги становить 466,44 грн (213,00+253,44). Підстави для стягнення з відповідача на користь позивача решти заявленої суми недоотриманої суми одноразової матеріальної допомоги відсутні, відповідно відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №1013736038 від 05 квітня 2021 року (а.с.1), а за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1362,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №56 від 28 березня 2024 року. Враховуючи задоволення позовних вимог частково та часткове задоволення апеляційної скарги, що становить 5,79% (466,44*100/8046,87) від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 52,57 грн (908,00х5,79%), а за подання апеляційної скарги у розмірі 78,85 грн (1362,00х5,79%). Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2024 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» про стягнення невиплаченої частини матеріальної допомоги при смерті члена сім`ї задовольнити частково. Стягнути з Профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» (ЄДРПОУ 20987333; місцезнаходження: вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоотриманої позивачем суми одноразової матеріальної допомоги у розмірі 466,44 гривень (чотириста шістдесят шість гривень сорок чотири копійки). У задоволені інших позовних вимог відмовити. Здійснити розподіл судових витрат. Стягнути з Профспілки робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ» (ЄДРПОУ 20987333; місцезнаходження: вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір: - за подання позовної заяви у розмірі 52,57 гривень (п`ятдесят дві гривні п`ятдесят сім копійок); - за подання апеляційної скарги у розмірі 78,85 гривень (сімдесят вісім гривень вісімдесят п`ять копійок). Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 08 липня 2025 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: С.М. Сегеда М.М. Драгомерецький