Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/35618/24

Справа № 127/35618/24 Провадження № 33/801/728/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О. В. Доповідач: Панасюк О. С. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., вирішуючи питання про призначення до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в с т а н о в и в: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. 30 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року, а провадження у справі закрити. Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 ініціювалося питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що копію постанови судді від 22 листопада 2024 року він не отримував, тому що перебуває на військовій службі та бере участь у забезпеченні державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, а тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу з обґрунтованими мотивами незгоди з таким судовим рішенням. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає з огляду на таке. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється статтею 294 КУпАП. За змістом цієї норми постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції пов`язаний з моментом прийняття такої постанови, а за загальним правилом поновлення цього строку можливе у разі його пропущення з поважних причин, тобто об`єктивних, таких, що пов`язані з істотними непереборними труднощами для особи обставин, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлений частиною другою статті 294 КУпАП строк. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Як на підставу для поновлення строку ОСОБА_1 покликався на те, що перебуває на військовій службі та бере участь у забезпеченні державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, на підтвердження чого надав копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2023 року, копію службового посвідчення НОМЕР_2 від 29 червня 2023 року, копію військового квитка серії НОМЕР_3 від 18 січня 1996 року. Проте вказані документи підтверджують лише факт його перебування на військовій службі в Державній прикордонній службі України та наявність статусу учасника бойових дій, але не свідчать про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції (з 29 жовтня 2024 року по 22 листопада 2024 року), а також протягом часу встановленого для подання апеляційної скарги (з 23 листопада 2024 року по 02 грудня 2024 року), ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у бойових діях, що об`єктивно унеможливлювало своєчасне подання апеляційної скарги. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 в судове засідання суду першої інстанції 22 листопада 2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Але 22 листопада 2024 року ОСОБА_1 сплатив штраф в розмірі 17 000 грн 00 к. та судовий збір в розмірі 605 грн 60 к., що підтверджується квитанціями Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № 0.0.4073951361.1 та № 0.0.4074007204.1 від 17 грудня 2024 року, що свідчить про його обізнаність зі змістом оскаржуваної постанови. Апеляційна скарга не містить доказів про те, коли саме ОСОБА_1 довідався про зміст постановленого щодо нього судового рішення, обґрунтування об`єктивної неможливості подання апеляційної скарги впродовж передбаченого статтею 294 КУпАП строку, зокрема впродовж десяти днів, принаймні з часу її виконання, з посиланням на докази такої неможливості (бойовий наказ, відрядження тощо) ОСОБА_1 також не навів. Таким чином в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року необхідно відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд п о с т а н о в и в: Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. С. Панасюк