Постанова 4813 № 947/47/22

Номер провадження: 22-ц/813/588/25 Справа № 947/47/22 Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. ОСББ «Добробут» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Представник позивача посилається на те, що згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та кв. АДРЕСА_2 . Будинок, в якому мешкає відповідач, знаходиться на балансі та обслуговується позивачем - ОСББ «Добробут», що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу (загального та неподільного майна), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . ОСББ «Добробут» свої обов`язки відповідно до законодавства України виконує належним чином. Разом з тим, у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків зазначених вище, в частині несвоєчасної оплати за надані житлово-комунальні послуги, сплати належних платежів та внесків (з оплати внесків на утримання території), за ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед ОСББ «Добробут», що станом на 30 листопада 2021 року складає за квартирою АДРЕСА_4 - 8672,70 грн, за квартирою АДРЕСА_2 - 10490,55 грн, загальною сумою 19163,25 грн, що підтверджується довідками про заборгованість перед ОСББ «Добробут» з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території станом на 30 листопада 2021 року за квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 . Несплата відповідачем належних сум на обслуговування будинку та прибудинкової території є порушенням прав інших осіб, які є власниками квартир в даному житловому будинку. Фактично такі власники сплачують за відповідача надані їй послуги, наприклад: вивезення сміття, прибирання місць загального користування, енергопостачання ліфтів, інше. На підставі вищенаведеного, для захисту інтересів власників квартир в житловому будинку, ОСББ «Добробут» звертається до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення сум, які мають бути сплачені відповідачем до об`єднання. Короткий зміст процесуальних дій суду першої інстанції. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року зобов`язано ОСББ «Добробут» представити до Київського районного суду м. Одеси Протокол зборів співвласників ОСББ «Добробут» від 06 грудня 2016 року, 27 квітня 2017 року та 03 березня 2019 року, калькуляцію кошторису тарифів з 01 грудня 2016 року по 01 лютого 2023 року, структуру кошторису тарифів з 01 грудня 2016 року по 01 лютого 2023 року, договори з комерційними організаціями, які обслуговують будинок. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСББ «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території за період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2021 року у розмірі 19163,25 грн, інфляційних витрат у розмірі 1170,79 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 421,79 грн відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСББ «Добробут» просить скасувати оскаржуване судове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті належних внесків та платежів (внесків на утримання будинку та прибудинкової території) за період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2021 року у розмірі 19163,25 грн, інфляційні витрати у розмірі 1170,79 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 421,79 грн, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції справу розглянуто за відсутності позивача, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення помилково дійшов висновку, що скаржник отримав ухвалу суду першої інстанції від 17 лютого 2023 року про витребування доказів, оскільки остання позивачем не була отримана жодного разу. Більше того скаржник вважає, що при винесенні вказаної ухвали суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що клопотання відповідача могло бути підставою для зобов`язання позивача надавати до суду першої інстанції витребувані докази, оскільки у даному клопотанні відповідач не довів обставини, які може підтвердити доказ, або аргументи, які він може спростувати щодо доказів, якими не доводиться або доводиться наявність або відсутність порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників. Також скаржник вважає, що судом першої інстанції не була надана оцінка належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також не оцінена достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також суд першої інстанції не мотивував в оскаржуваному рішенні відхилення або врахування кожного доказу. Враховуючи вищезазначене, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, скаржник також просить дослідити та оцінити нові докази, які не досліджувались раніше, з тих причин, що такі докази не були подані до суду першої інстанції з причин того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвала про їх витребування не була отримання позивачем. Короткий зміст та доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також відповідач посилається на таке: - позивачем не було доведено суду першої інстанції факт затвердження загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку розміри та платежі, відповідно до вимог чинного законодавства; - безпідставними є посилання скаржника, як на поважність причин для поновлення строку на подання документів, на неотримання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, оскільки позивач повинен був надати ці документи разом з позовною заявою, а жодних причин не здійснення цих дій позивачем не надано. Тому відповідач просить не залучати до розгляду додаткові докази по справі, які були подані разом з апеляційною скаргою; - рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/3282/19 від 10 червня 2020 року було визнано недійсними рішення прийняте 06 грудня 2016 року на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку. Тому вказаний протокол загальних зборів скасований та не створює правових наслідків; - наданий позивачем документ під назвою протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 11 квітня 2017 року не відповідає формі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, містить численну кількість протиріч та не дає можливості встановити факт прийняття загальними зборами рішень щодо розміру внеску; - з наданого позивачем документу під назвою «протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Добробут» від 03 березня 2019 року неможливо встановити, чи дійсно співвласниками з дотриманням законодавчо встановленої процедури приймались рішення щодо питань порядку денного, оскільки у цьому документів наявні результатів голосування співвласників щодо питань порядку денного, однак самі таблиці головування, які передбачені типовою формою протоколу затвердженою наказом профільного міністерства відсутні; - в кожному протоколі загальних зборів вказані різні відомості щодо загальної площі квартир та нежитлових приміщень, які належать співвласникам, дане питання на думку відповідача є особливо важливим, адже саме від цієї цифри вираховується відсоток голосів співвласників, які підтримали те чи інше рішення запропоноване на голосуванні загальних зборів; - відповідач вважає, що голова правління систематично на власний розсуд переглядав кошторис та затверджував одноособово його нову редакцію, а також, збільшував розмір внеску для співвласників, не голосуючи це рішення на загальних зборах. Самого протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 27 квітня 2017 року до суду не надано. Крім того, в самих підрахунках кошторисів, які були надані позивачем наявні арифметичні помилки. В ряді випадків розмір внеску на компенсацію витрат за вивезення сміття постійно змінювався, при тому, що вартість послуг контрагента та загальна площа квартир й нежитлових приміщень, згідно кошторису залишалась незмінною. Договору та/або інших документів на підтвердження факту наявності позивачем витрат на вивезення сміття останнім надано не було; - в наданих позивачем кошторисах зазначені витрати на оплату праці найманих працівників згідно штатного розкладу, проте самого штатного розкладу на підтвердження факту наявності відповідних штатних одиниць та обсяг фінансування на їх утримання позивачем надано не було; - щодо посилання позивача на не повідомлення його про судове засідання відповідач зазначає, що позивача самостійно не відвідував судові засідання, не отримував поштову кореспонденцію та не надавав документи до суду. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 08 липня 2025 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що ОСББ «Добробут» не повідомлений належним про дату, час і місце засідання суду, призначеного на 02 серпня 2023 року, так як матеріали справи не містять належних та допустимих доказів причин не отримання скаржником вказаної судової повістки, а саме відсутнє поштове повідомлення з відміткою про причини не отримання (а.с.107-108). Колегія суддів зазначає, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи положення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі №295/5011/15-ц (касаційне провадження № 61-1125св17). Щодо врахування судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції Колегією суддів встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року зобов`язано ОСББ «Добробут» представити до Київського районного суду м. Одеси протоколи зборів співвласників ОСББ «Добробут» від 06 грудня 2016 року, 27 квітня 2017 року та 03 березня 2019 року, калькуляцію кошторису тарифів з 01 грудня 2016 року по 01 лютого 2023 року, структуру кошторису тарифів з 01 грудня 2016 року по 01 лютого 2023 року, договори з комерційними організаціями, які обслуговують будинок. Копія вказаної ухвали була направлена судом першої інстанції засобами поштового зв`язку на адресу позивача (а.с.93) та поверталась на адресу суду без вручення із довідкою ф.20 з причиною повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.98). В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що незважаючи на доведене неодноразове отримання позивачем даної ухвали про витребування доказів, суд першої інстанції не отримав відповіді. Проте, відповідно до ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Таким чином, наявність відмітки поштової установи «за закінченням терміну зберігання» не може вважатись належним доказом вручення позивачу копії ухвали Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року відповідно до положень ст. 272 ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції помилково послався на доведеність неодноразового отримання позивачем ухвали від 17 лютого 2023 року. Більш того, матеріали справи не містять жодної інформації щодо виконання вказаної ухвали, а також дії суду першої інстанції стосовно контролю, повторного направлення або застосування заходів процесуального примусу у зв`язку із невиконанням ухвали суду. Тому колегія суддів вважає за можливе долучити докази поданні разом з апеляційною скаргою, як докази у цивільній справі, окрім переліку майна, що знаходиться на утримання ОСББ «Добробут», для визначення структури та калькуляції кошторису вих. №1 від 18 вересня 2023 року, довідки щодо формування кошторисів ОСББ «Добробут» вих. №1/12-11 від 14 вересня 2023 року та довідки вих. №2 від 18 вересня 2023 року, з таких підстав. Додатково колегія суддів зазначає, що в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Тому судом апеляційної інстанції не може бути взято до уваги як докази перелік майна, що знаходиться на утримання ОСББ «Добробут», для визначення структури та калькуляції кошторису вих. №1 від 18 вересня 2023 року, довідку щодо формування кошторисів ОСББ «Добробут» вих. №1/12-11 від 14 вересня 2023 року та довідку вих. №2 від 18 вересня 2023 року, так як вони є доказами, яких не існувало на момент розгляду справи у суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСББ «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно відмовити, з таких підстав. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та кв. АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно. Позивачем надано довідку про заборгованість перед ОСББ «Добробут» з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території станом на 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 власниці квартири АДРЕСА_5 , загальна площа 91,60 кв.м: - тариф 4,47 грн/1кв.м. з 01.01.2021 - тариф 5,16 грн/1кв.м. з 01.04.2021 - за період з травня 2020 року по грудень 2020 року 434,18 грн за місяць всього 3473,44 - за період з січня 2021 року по 30 листопада 2021 року 472,66 грн за місяць всього 5199,26 Загальна заборгованість на 30 листопада 2021 року 8672,70 грн. Також позивачем надано довідку про заборгованість перед ОСББ «Добробут» з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території станом на 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 власниці квартири АДРЕСА_6 , загальна площа 91,60 кв.м: - тариф 4,47 грн/1кв.м. з 01.01.2021 - тариф 5,16 грн/1кв.м. з 01.04.2021 - за період з травня 2020 року по грудень 2020 року 525,19 грн за місяць всього 4201,52 - за період з січня 2021 року по 30 листопада 2021 року 472,66 грн за місяць всього 6289,03 Загальна заборгованість на 30 листопада 2021 року 10490,55 грн. В апеляційній скарзі скаржником зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті належних внесків та платежів (внесків на утримання будинку та прибудинкової території) за період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2021 року у розмірі 19163,25 грн виникла у зв`язку із несплатою відповідачем внесків і платежів співвласників, перелік, розмір та порядок сплати яких визначений рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Добробут» від 03 березня 2019 року. До апеляційної скарги додано протокол загальних зборів ОСББ «Добробут» від 03 березня 2019 року у якому вказано, що прийнято рішення про затвердження кошторису об`єднання, розмірів внесків і платежів співвласників на утримання будинку та прибудинкової територій у розмірі 4,11 грн/м2 у місяць. Також до апеляційної скарги додано: - кошторис ОСББ «Добробут» на 01.01.2020 затверджений загальними зборами протокол від 03 березня 2019 року (зі змінами від 01 січня 2020 року); - кошторис ОСББ «Добробут» на 01.01.2021 затверджений загальними зборами протокол від 03 березня 2019 року (зі змінами від 01 січня 2021 року). Згідно з ст. 68 ЖК України споживачі зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них. Згідно з ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством. Виконавець зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як зазначено вище, як на підставу виникнення у відповідача заборгованості по оплаті з обслуговування будинку та прибудинкової території позивач посилається на протокол загальних зборів ОСББ «Добробут» від 03 березня 2019 року. У вказаному протоколі затверджено, що кошторис об`єднання, розмірів внесків і платежів співвласників на утримання будинку та прибудинкової територій встановлюється у розмірі 4,11 грн/м2 у місяць. Проте у наданих разом з позовною заявою довідках про заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території вказано, що тарифи, за якими зроблено розрахунок такої заборгованості становлять 4,47 грн/1кв.м. з 01.01.2021 та 5,16 грн/1кв.м. з 01.04.2021. Так з наданих позивачем доказів на підтвердження заборгованості вбачається, що протоколом загальних зборів співвласників квартири встановлено один тариф, а при проведенні розрахунку заборгованості позивачем використано інші тарифи. Більше того, враховуючи надані довідки розрахунку заборгованості за 2021 рік вбачається, що тариф у розмірі 5,16 грн/1 кв.м. повинен застосовуватись лише з 01 квітня 2021 року, проте позивачем даний тариф застосовано з січня 2021 року. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження затвердження тарифів зазначених в довідках про заборгованість перед ОСББ «Добробут» з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території станом на 30 листопада 2021 року відповідача власниці квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 позивачем не надано, а ні при поданні позовної заяви, а ні при поданні апеляційної скарги. Також колегія суддів зазначає, що з наданого позивачем кошторису ОСББ «Добробут» на 01.01.2020 та кошторису ОСББ «Добробут» на 01.01.2021, які затверджені загальними зборами протокол від 03 березня 2019 року вбачається, що вони затверджували зі змінами від 01 січня 2020 року та від 01 січня 2021 року відповідно, проте жодного проколу від 03 березня 2019 року (зі змінами від 01 січня 2020 року) та проколу від 03 березня 2019 року (зі змінами від 01 січня 2021 року) позивачем суду не надано. Так, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини, на які воно посилається як на підставу своїх позовних вимог, надані позивачем докази містять розбіжності та не дають можливості встановити правильність розрахунку суми заборгованості, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовної заяви. Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2023 року задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2023 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. У задоволенні позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 08 липня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік С.М. Сегеда М.М. Драгомерецький