Постанова Одеський апеляційний суд № 521/27575/23

Номер провадження: 22-ц/813/1274/25 Справа № 521/27575/23 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН України на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН України про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до ОДСДС ІКОСГ НААН про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, посилаючись на те, що вона у період з 24 грудня 2021 року по 20 травня 2022 року знаходилась у трудових відносинах з ОДСДС ІКОСГ НААН на посаді провідного наукового співробітника лабораторії селекції, первинного та елітного насінництва. Наказом №42-ОС від 19 травня 2022 року її звільнено з посади, однак на день звільнення вона не отримала від відповідача заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку (20 календарних днів). Відповідно до уточнення позовних вимог та наданого розрахунку, позивач просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 34140,79 грн. Короткий зміст відзиву на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву ОДСДС ІКОСГ НААН вказувала, що наказом від 01 березня 2022 року №15-ос у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України частині співробітників станції, в тому числі ОСОБА_1 , було надано відпустку без збереження заробітної плати на термін одного місяця, а саме з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року. Після закінчення зазначеного строку і до моменту звільнення, позивач не працювала, не знаходилась на робочому місці, таким чином відповідач не має право нараховувати та виплачувати заробітну плату (та враховувати цей період для обчислення відпустки), рівно й як здійснення стягнення за цей період в судовому порядку. Також, в наказі від 19 травня 2022 року №42-ос про звільнення позивача завищена кількість днів компенсації за невикористану відпустку (20 календарних днів) та відповідач надав розрахунок, відповідно до якого кількість днів компенсації: 42 (кількість днів щорічної відпустки відповідно до законодавства)/365*96(кількість відпрацьованих календарних днів (за винятком святкових та з урахуванням днів відпустки без збереження заробітної плати)=11 днів. Крім того представник відповідача вказував, що компенсацію за зазначені дні відпустки позивач отримала, в розрахунок не береться період відсутності з нез`ясованих причин (квітень-травень 2022 року). Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОДСДС ІКОСГ НААН про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні задоволено. Стягнено з ОДСДС ІКОСГ НААН на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 34140,79 грн. Стягнено з ОДСДС ІКОСГ НААН до спеціального фонду державного бюджету судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОДСДС ІКОСГ НААН просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що не погоджується з ухваленим рішенням в повному обсязі, відповідач вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при ухваленні рішення суд не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення та неправильно застосував норми матеріального прав. Скаржник зазначає, що на момент подання апеляційної скарги є лише наступна інформація про виплату заробітної плати у 2022 році: 14 лютого 2022 року 11338,58 грн; 22 квітня 2022 року 1545,01 грн. Також скаржник зазначає, що в період з 01 квітня 2022 року до моменту звільнення, 20 травня 2022 року, ОСОБА_1 не працювала. В табелях обліку робочого часу відображено як така, що перебувала у відпустці. Отже, на думку скаржника в наказі від 19 травня 2022 року №42-ос про звільнення ОСОБА_2 завищена кількість днів компенсації за невикористану відпустку (20 календарних днів). Щодо розрахунку днів невикористаної відпустки, скаржник зазначає, що кількість календарних днів (за винятком святкових та з урахуванням днів відпустки без збереження заробітної плати згідно наказу): грудень 2021 року 8 днів; січень 2022 року 29 днів; лютий 2022 року 28 днів; березень 2022 року 31 день. Всього 96 днів. Кількість днів компенсації: 42 (кількість днів щорічної відпустки відповідно до законодавства)/365*96 = 11 днів. В розрахунок не береться період відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з нез`ясованих причин (квітень-травень 2022 року). Щодо розрахунку суми компенсації за невикористану відпустку і її не виплати скаржник зазначає, що для обчислення середньої заробітної плати враховується заробітна плата за фактично відпрацьований час, а саме: січень-лютий 2022 року. В березні-травні 2022 року ОСОБА_1 не працювала, тому заробітна плата їй не була нарахована. При цьому, з квітня 2022 року і до моменту звільнення, ОСОБА_1 була відсутня на роботі з нез`ясованих причин. Згідно розрахунку, компенсація за 11 календарних днів невикористаної відпустки складає: 3183,73 грн (за винятком 18% ПДФО та 1,5% військового збору) до видачі 2574,05 грн. На підставі помилкового розрахунку за 20 календарних днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 , згідно відомості банку від 02.09.2022 року отримала 2770,58 грн. Переплата складає 196,53 грн.. Короткий зміст та доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 08 липня 2025 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 з 24 грудня 2021 року перебувала у трудових відносинах з ОДСДС ІКОСГ НААН, наказом №70-ОС від 23 грудня 2021 року прийнята на посаду провідного наукового співробітника лабораторії селекції, первинного та елітного насінництва роботу, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 . Наказом №42-ОС від 19 травня 2022 року ОДСДС ІКОСГ НААН «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено за згодою сторін з 20 травня 2022 року згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Також в зазначеному наказі вказано бухгалтерії провести повний розрахунок із заробітної плати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку у кількості 20 календарних днів (17 основної та 3 додаткової відпустки) за період роботи з 24 грудня 2021 року по 20 травня 2022 року. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Згідно з ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі №6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач зверталася до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з питань порушення відносно неї норм чинного законодавства про працю України в частині оплати праці та виплати компенсації за невикористану відпустку адміністрацією ОДСДС ІКОСГ НААН. Відповідно до листа про розгляд звернення від 25 січня 2024 року №ПД/3.1/83-3В-24 головними державними інспекторами відділу з питань праці управління інспекційної діяльності в Одеській області Міжрегіонального управління проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у формі перевірки ОДСДС ІКОСГ НААН. Відповідно до змісту листа: «Головним бухгалтером ОДСДС ІКОСГ НААН надані письмові пояснення: «Щодо розрахунку днів невикористаної відпустки та суми компенсації: «наказом від 23 грудня 2021 року №70-ос ОСОБА_1 була зарахована на посаду провідного наукового співробітника лабораторії селекції, первинного та елітного насінництва з 24 грудня 2021 року. Наказом від 01 березня 2022 року №15-ос у зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України частині співробітників станції, у тому числі ОСОБА_1 , було надано відпустку без збереження заробітної плати на термін до місяця, а саме з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року при цьому заява ОСОБА_1 про надання такої відпустки відсутня. В період з 01 квітня 2022 до моменту звільнення 20 травня 2022 року ОСОБА_1 не працювала. В табелях обліку робочого часу відображено як така, що перебувала у відпустці, але ні заяви на таку відпустку, і, відповідно, наказу не було. Отже, в наказі від 19 травня 2022 №42-ос про звільнення ОСОБА_1 завищена кількість днів компенсації за невикористану відпустку (20 календарних днів). Розрахунок наведено нижче. Кількість відпрацьованих календарних днів (за винятком святкових та з урахуванням днів відпустки без збереження заробітної плати): грудень 2021 року - 8 днів, січень 2022 року - 29 днів, лютий 2022 року - 28 днів, березень 2022 року - 31 день, всього - 96 днів. Кількість днів компенсації: 42 (кількість днів щорічної відпустки відповідно до законодавства)/365 *96=11.»… В ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами ОДСДС ІКОСГ НААН не знайшов документального підтвердження факт нарахування та виплати ОСОБА_3 грошової компенсації при звільненні, що не відповідає вимогам статті 24 Закону України «Про відпустки». За наслідками проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) ОДСДС ІКОСГ НААН складено акт». Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Позивачем здійснено розрахунок суми заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку відповідачем, відповідно до якого заборгованість становить 34140,79 грн. Наданий позивачем розрахунок суд першої інстанції правильно прийняв до уваги, оскільки останній відповідає нормам закону. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що стороною відповідача не надано суду доказів виплати позивачу належним сум при звільненні, доказів не перебування позивача на робочому місці в квітні-травні 2022 року. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які впливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОДСДС ІКОСГ НААН про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат. Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача необхідно стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1073,60 грн. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилається як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Щодо доводів скаржника, що в наказі від 19 травня 2022 року №42-ос про звільнення ОСОБА_2 завищена кількість днів компенсації за невикористану відпустку (20 календарних днів), колегія суддів відхиляє дані доводи, з тих підстав, що на момент розгляду даної справи у наказі про звільнення позивача чітко зазначена кількість днів невикористаної відпустки, а саме 20 календарних днів, жодних доказів щодо внесення змін в даний наказ, у випадку наявності в ньому помилки, відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано. Щодо доводів скаржника, що в період з 01 квітня 2022 року до моменту звільнення, 20 травня 2022 року, ОСОБА_1 не працювала, колегія суддів зазначає, що жодних доказів щодо фіксування факту прогулу позивачем, яким можуть бути доповідна записка її безпосереднього керівника про її невихід на роботу, акт про відсутність працівника тощо, відповідачем не надано. Також, щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі, на те, що в період з 24 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року за відпрацьований час ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата, зокрема в грудні 2021 року 11614,50 грн./22 роб. дн.*5 роб. дн. = 2639,66 грн, колегія суддів зазначає, що в наданих позивачем до суду першої інстанції відомостях про нарахування компенсації за невикористану відпустку позивачці в графі нарахування заробітної плати за грудень 2021 року відсутні. Більше того, в апеляційній скарзі скаржник також приводить розрахунок кількості календарних днів (за винятком святкових та з урахуванням днів відпустки без збереження заробітної плати згідно наказу), в якому зазначено в березні 2022 року 31 день, проте у вищезазначених відомостях в графі календарні дні (без святкових) зазначено 30 днів. Крім того в наданих відомостях зазначено, що у період з квітня 2022 року відсутні нарахування, у зв`язку з відсутністю позивача на роботі з нез`ясованих причин, проте в наданих табелях обліку відпрацьованого робочого часу за квітень 2022 року та травень 2022 року позивач числиться у відпустці за власний рахунок, а не відсутньою з нез`ясованих причин. Таким чином, вказані розбіжності в наданих відповідачем документах та наведених в апеляційній скарзі доводах не дає суду апеляційної інстанції можливості встановити які саме нарахування було здійснено позивачу, так які саме показники було взято для визначення числових показників. Більше того відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження або спростування наданого позивачем розрахунку, а саме інформації щодо посадового окладу позивача, нарахованої заробітної плати тощо. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН України залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 08 липня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький С.М. Сегеда