Постанова 4856 № 560/11925/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11925/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 08 липня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області №968130156602 від 31.07.2024 року про відмову в переведенні, призначенні й виплаті пенсії по інвалідності 2-ї групи державного службовця; - Зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області перевести, призначити, здійснити нарахування й виплачувати з 24.07.2024 року пенсію державного службовця відповідно до ч.9 ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку згідно довідок №91/08-76/2024, №91/08-75/2024 від 18.07.2024 року, виданих Хмельницькою районною державною адміністрацією з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог вказує про протиправність відмови у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" №3723. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.07.2024 №968130156602. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 24.07.2024 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії від 18.07.2024 №91/08-75/2024, №91/08-76/2024, виданих Хмельницькою районною державною адміністрацією, з урахуванням виплачених сум. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV. 24.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, на пенсію по інвалідності згідно Закону України Про державну службу, з врахуванням довідок про заробітну плату від 18.07.2024 №91/08-75/2024 (про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця - посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років - станом на липень 2024 року), №91/08-76/2024 (про складові заробітної плати для призначення пенсії за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією - з 01.05.2016 по 28.01.2021), виданих Хмельницькою районною державною адміністрацією. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.07.2024 №968130156602 відмовлено позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-ІІІ, оскільки Законом України "Про державну службу" №889-ІІІ не передбачено призначення пенсії по інвалідності. Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, з метою відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду з цим позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, має відповідний стаж на посаді державної служби, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, тому має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на норми матеріального та процесуального права оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року, винести постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу представник відповідача мотивує тим, що чинним законодавством чітко визначені правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, а саме ті з них, що статтею 37 Закону №3723-ХІІ встановлені для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Також скаржник зазначив, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі Закон № 889-VІІІ). Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно із пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону № 889-VІІІ), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалося Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року. Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VІІІ. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII з 01.05.2016 (далі - Закон № 889-VIII) втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу. Зокрема, пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. З огляду на зазначене, слідує, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За приписами частини 9 статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина 10 статті 37 Закону № 3723-XII). Таким чином, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років (тривалість стажу на посадах державної служби станом на 01.05.2016 становить 16 років 7 місяців 3 дні), перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18, у постановах Верховного Суду від 29 червня 2023 року по справі № 560/5061/22, від 09 травня 2023 року по справі № 560/928/20, від 19 березня 2019 року по справі №507/926/17, від 03 квітня 2019 року по справі №398/3484/16-а та від 14 листопада 2019 року по справі №348/2369/16-а. Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Оскільки позивач із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" звернулася до пенсійного органу 30.01.2024, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись саме з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 24.07.2024. За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача в таких типових справах є зобов`язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідача слід зобов`язати перевести, здійснити нарахування та виплату позивачу з 24.07.2024 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках №91/08-76/2024, №91/08-75/2024 від 18.07.2024 року, виданих Хмельницькою районною державною адміністрацією з урахуванням виплачених сум. Щодо аргументів відповідача, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, колегія суддів зазначає, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства. При цьому зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції, не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов`язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.