Постанова 4824 № 372/3320/24

Єдиний унікальний номер справи № 372/3320/24 Провадження №22-ц/824/7153/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 травня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Павлової В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та відповідачкою 03.01.2017 року було укладено попередній договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого сторони зобов`язались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до Державних актів, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем ОСОБА_1 документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку/пай/, укласти договір оренди даної земельної ділянки. До укладення основного договору позивач на виконання зобов`язання за попереднім договором оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього виплатив позивачу грошові кошти в сумі 10000,00 грн. за 2016 рік, в сумі 10000,00 грн. за 2017 рік та в сумі 15000,00 грн. за 2018 рік, та в сумі 15000 грн. за 2019 рік. 28 травня 2020 року рішенням Обухівського районного суду Київської області за відповідачкою було визнано в порядку спадкування право на земельну ділянку пай №415, пл. 3,7066 га. Відповідач в порушення п.4 попереднього договору не надала позивачеві правовстановлюючий документ, що підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку. 08.04.2021 року відповідач звернулась до Узинської міськради, із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:06:006:0024. Також відповідач уклала договір оренди земельної ділянки з іншим суб`єктом господарювання, порушивши своїми діями п. 15 Попереднього договору, (а саме: після підписання цього попереднього договору майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами, щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладання основного договору). У зв`язку з укладанням договору оренди земельної ділянки з ТОВ «РОЗА-Л», в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку реєструвалося обтяження у вигляді права оренди земельної ділянки за ТОВ «РОЗА-Л», що вказує на те, що відповідач свідомо та умисно ухилялась від виконання п. 4 та п. 15 попереднього договору. Своїми діями відповідач унеможливила підписання основного договору з позивачем, чим порушила п. 1 попереднього договору. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на виконання умов попереднього договору оренди земельної ділянки грошові кошти в сумі 150000,00 гривень, що складаються з суми виплачених позивачем коштів у розмірі 50000,00 грн. і неустойки в сумі 100000,00 грн. та судовий збір. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 35000 грн. та судові витрати у розмірі 706,40 грн; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 21 січня 2025 року відповідач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв`язку з цим апелянт просила оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 18 березня 2025 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив прохання відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити без змін рішення суду першої інстанції від 18 грудня 2024 року. 30 квітня 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення засідання в режимі відеоконференції. В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що не в змозі з`явитись в засідання суду в м. Києві, у зв`язку з чим просить проводити судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Київського апеляційного суду з використанням власних технічних засобів. Дослідивши подане адвокатом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, апеляційний суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне: Відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Вказане клопотання подане на адресу суду лише 30.04.2025 року, тобто пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання адвоката. Крім того, у судовому засіданні, призначеному на 17.04.2025 року, відповідач заявляла клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки її представник перебував в іншому судовому засіданні. Суд з метою забезпечення стороні її прав, задовольнив клопотання та оголосив перерву до 01.05.2025 року. Вказану дату наступного судового засідання було узгоджено зі сторонами. Тому представник відповідача завчасно знав про дату наступного судового засідання та мав можливість вчасно подати клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що ним зроблено не було. У судове засідання, призначене на 01.05.2025 року, з`явився представник позивача та відповідач. Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків: Судом встановлено, що 11.04.2016 року між ПАТ «Обухівське» як орендарем та ОСОБА_2 , як орендодавцем, укладено попередній договір оренди земельної ділянки № 402. 03.01.2017 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 як спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , було укладено попередній договір оренди земельної ділянки № 402-2-с., відповідно до п.1 якого сторони зобов`язуються після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до державних актів: на території Першотравенсьскої сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003262; на території Нещерівської сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003263: на території Обухівської міської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ 003261, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір оренди земельної ділянки (далі - Основний договір). Відповідно до п. 2 зазначеного договору, майбутній орендар ПАТ «Обухівське», до дати укладення Основного договору, зобов`язується за цим договором виплачувати відповідачу щорічно до 31 грудня винагороду у розмірі 10 000,00 гривень, з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України. За умовами зазначеного попереднього договору оренди майбутній орендодавець з моменту отримання документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку зобов`язаний протягом п`яти днів надати майбутньому орендареві оригінал та копію документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею. Проект Основного договору готує майбутній орендар та надає майбутньому орендодавцю на ознайомлення а майбутній орендодавець після узгодження умов Основного договору зобов`язаний ознайомитись з проектом основного договору, підписати його та повернути майбутньому орендареві протягом п`яти днів. Сторони домовились і погоджуються, що в разі, якщо одна із сторін ухиляється від укладення Основного договору, то друга сторона має право звернутись до суду з вимогою про укладення Основного договору. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного Договору повинна відшкодувати іншій стороні прямі збитки завдані простроченням в укладенні Основного договору або його не укладення. У разі порушення однією зі сторін обов`язків, зазначених у п. 1, 2. 4, 6 цього договору, вона сплачує іншій стороні протягом 5 (п`яти) календарних днів штраф в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень. Умовами попереднього договору передбачено, що після його підписання, майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення Основного договору. Позивач стверджував про те, що до укладення основного договору він на виконання зобов`язання за попереднім договором оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього виплатив відповідачу 10000,00 грн. за 2016 рік, 10000,00 грн. за 2017 рік, 15000,00 грн. за 2018 рік та 15000 грн. за 2019 рік. В той же час належних доказів виплати останньої із заявлених сум до суду надано не було, у зв`язку з чим суд першої інстанції визнав доведеним факт виплати позивачем на користь відповідача 35000,00 грн. 28 травня 2020 року рішенням Обухівського районного суду Київської області (№ 372/841/20) за відповідачкою було визнано в порядку спадкування право на земельну ділянку пай №415, пл.. 3,7066 га (кадастровий номер 3223110100:06:006:0024), що знаходиться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське». Однак відповідачка в порушення п. 4 попереднього договору не надала позивачеві правовстановлюючий документ, що підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку. 08.04.2021 року відповідачка звернулась до Узинської міськради, із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:06:006:0024. Також відповідачка уклала договір оренди земельної ділянки з іншим суб`єктом господарювання. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав за відповідачкою зареєстровано 08.04.2021 року право власності на земельну ділянку площею 3,7066 га (кадастровий номер 3223110100:06:006:0024) і 12.04.2021 року право оренди цієї земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Роза-Л». Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, зазначив, що судом визнано попередній договір таким, що є неукладеним, а позивач на його виконання перерахував відповідачу кошти, які вона отримала від ПАТ «Обухівське» у розмірі 35 000 грн, тому вимога про стягнення вказаних коштів з відповідача на користь позивача є правомірною, оскільки вони були отримані по неукладеному правочину. Також суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку позовної давності. Основним доводом апеляційної скарги відповідача було те, що позивач пропустив строк позовної давності у справі, що є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Твердження апелянта про те, що саме з моменту укладення договору оренди між нею та ТОВ «Роза-Л» права позивача можна вважати порушеним, колегія суддів не може прийняти. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач зазначив про те, що йому стало відомо про порушення умов попереднього договору в грудні 2022 року в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. В цьому випадку терміном спливу загальної позовної давності у три роки є грудень 2025 року. Вказані твердження позивача не були спростовані відповідачем. Матеріали справи не містять доказів того, що йому стало відомо про порушення його прав до зазначеної ним дати. Апелянт зазначала про те, що з принаймні з квітні 2021 року позивач мав би дізнатися про порушення свого права у зв`язку з реєстрацією права оренди за ТОВ «Роза-Л». В матеріалах справи міститься Інформація з Державного реєстру речових прав, відповідно до якої за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3,7066 га (кадастровий номер 3223110100:06:006:0024) 08.04.2021 року. 12.04.2021 року зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки за ТОВ «Роза-Л». Підставою для реєстрації права оренди був Договір оренди землі, укладений між Відповідачкою та ТОВ «Роза-Л» від 08 квітня 2021 року. До суду з позовом позивач звернувся у червні 2024 року. Водночас, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності вірно не була задоволена судом першої інстанції з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21. Таким чином, якщо обраховувати право власності з державної реєстрації - 08.04.2021 року, то з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року, вказаний період знаходиться межах позовної давності. Відтак, строк позовної давності до даного позову н6е пропущено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько