Постанова 4854 № 400/7987/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7987/24 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О. Дата і місце ухвалення: 26.05.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - В С Т А Н О В И Л А : В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 12.11.2024р., просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Миколаївській області щодо виплати позивачу при звільненні заборгованості з грошового забезпечення в сумі 318 260,37 грн. та здійснення повного розрахунку на момент звільнення зі служби; 2) стягнути з ТУ ССО у Миколаївській області на користь позивача заборгованість з грошового забезпечення в сумi 318 260,37 грн., з урахуванням компенсації ПДФО в cyмi 57 286,87 грн. та ЄВ в сумі 70 017,28 грн., а всього 445 564,52 грн.; 3) стягнути з ТУ ССО у Миколаївській області на користь позивача середнiй заробiток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 5 травня 2024 року по день фактичного розрахунку; 4) визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Миколаївській області щодо невиплати позивачу при звільнені компенсації за невикористані в 2024 році дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, згідно ст.16-2 Закону України «Про відпустки», та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; 5) стягнути з ТУ ССО у Миколаївській області на користь позивача компенсацію за невикористані в 2024 році 14 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, згідно ст.16-2 Закону України «Про відпустки»; 6) стягнути з ТУ ССО у Миколаївській області на користь позивача матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив службу в ТУ ССО у Миколаївській області та з 04.05.2024р. був звільнений наказом відповідача від 03.05.2024р. №226 о/с. В порушення вимог статті 116 КЗпП України, ТУ ССО у Миколаївській області не здійснило повного розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні, в результаті чого утворилась заборгованість із грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Затримка розрахунку при звільненні надає позивачу право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час такої затримки, як це передбачено статтею 117 КЗпП України. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 при звiльненi грошового забезпечення в сумі 318 260,37 грн. Стягнуто з Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в сумi 318 260,37 грн. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 при звільнені компенсації за невикористані в 2024 році дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, згідно ст.16-2 Закону України «Про відпустки». Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані в 2024 році дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, згідно ст.16-2 Закону України «Про відпустки». Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 при звільнені матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 26.05.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що на сьогодні механізм виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011р. №845. Виконання судових рішень на користь співробітників ТУ Служби здійснюється за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». У затвердженому на 2024 рік кошторисі ТУ Служби за КПКВ 0501150 відсутні кошторисні призначення для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022р. №168. З метою вирішення питання щодо виділення додаткових асигнувань на виконання судового рішення по справі №400/5301/22 ТУ ССО у Миколаївській області надіслало до центрального органу управління Служби судової охорони відповідний лист від 22.01.2024р. Станом на сьогодні запитуванні ТУ Служби кошти для виконання вказаного судового рішення не виділені. Таким чином, невиплата ОСОБА_1 додаткової винагороди не є наслідком бездіяльності відповідача. Щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, то апелянт зазначає, що така допомога надається за наслідками розгляду рапорту співробітника. Відповідний рапорт ОСОБА_1 подано не було, тому комісія не приймала рішення щодо надання йому матеріальної допомоги. Не погоджується апелянт і з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ТУ ССО у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані в 2024 році дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, згідно ст.16-2 Закону України «Про відпустки». Зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки УБД грошовою компенсацією, у тому числі при звільненні. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в ТУ ССО у Миколаївській області та займав посаду начальника відділу оперативно-чергової служби ТУ ССО у Миколаївській області. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2024р. по справі №400/5301/22, яке набрало законної сили, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022р. по 18.07.2022р. у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 19.07.2022р. по 20.01.2023р. - у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку щодо потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у Миколаївській області додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24.02.2022р. по 20.01.2023р., ТУ ССО у Миколаївській області має перед позивачем заборгованість в загальній сумі 318 260,37 грн., компенсація ПДФО складає 57 286,87 грн., ЄВ складає 70 017,28 грн. Наказом ТУ ССО у Миколаївській області від 03.05.2024р. №226о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби з 04.05.2024р. У вказаному наказі зазначено, що додаткову відпустку за 2024 року тривалістю 14 календарних днів ОСОБА_1 не використав, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував. Вважаючи протиправною бездіяльність ТУ ССО у Миколаївській області щодо виплати при звільненні заборгованості з грошового забезпечення в сумі 318 260,37 грн. та здійснення повного розрахунку на момент звільнення зі служби, в т.ч. по грошовій компенсації за невикористані в 2024 році дні додаткової відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Також, позивач просив стягнути з ТУ ССО у Миколаївській області на його користь середнiй заробiток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 5 травня 2024 року по день фактичного розрахунку. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що письмовими доказами підтверджена наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з грошового забезпечення в розмірі 318 260,37 грн., яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 . Суд зазначив, що в день звільнення ОСОБА_1 відповідач мав виплатити йому грошове забезпечення в повному обсязі, чого ним зроблено не було. Також, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 року, та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Одночасно, суд зазначив, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в даному випадку є передчасною, оскільки на момент вирішення судом цього спору відповідачем ще не здійснено повного розрахунку, а відтак суд позбавлений можливості обрахувати суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, так як невідомий період затримки розрахунку. На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТУ ССО у Миколаївській області, тобто в частині задоволення позову ОСОБА_1 . Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції у відповідній частині колегія суддів виходить з наступного. Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. Таким чином, в день звільнення ОСОБА_1 ТУ ССО у Миколаївській області зобов`язане було виплатити йому грошове забезпечення в повному обсязі. Однак, сторонами у справі не заперечується, що відповідного розрахунку відповідачем з позивачем здійснено не було, заборгованість ТУ ССО у Миколаївській області перед ОСОБА_1 по виплаті грошового забезпечення становить 318 260,37 грн. Спору щодо розміру грошового забезпечення, яке мало бути виплачено позивачу на момент його звільнення, не існує. А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності ТУ ССО у Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 при звiльненi грошового забезпечення в сумі 318 260,37 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність відповідного бюджетного фінансування на виплату позивачу грошового забезпечення (додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168), оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для невиплати розрахунку при звільненні. Згідно з законодавством, роботодавець зобов`язаний провести повний розрахунок з працівником у день звільнення, незалежно від наявності бюджетних коштів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.06.2015р. Сторонами у справі не заперечується та в наказі ТУ ССО у Миколаївській області від 03.05.2024р. №226о/с зазначено, що позивач додаткову відпустку за 2024 року тривалістю 14 календарних днів не використав. Грошової компенсації за вказану відпустку на користь позивача при його звільненні відповідачем не виплачено. Так, згідно пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Абзацом 6 пункту 5 Розділу III Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384, передбачено, що співробітникам, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки, відповідно до вимог законодавства про відпустки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого співробітник має на день звільнення зі служби з урахуванням пункту 30 розділу І цього Порядку. На підставі вказаних норм суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання грошової компенсації за невикористані в 2024 році дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Заперечуючи такий висновок суду першої інстанції апелянт зазначає, що в розумінні ст.24 Закону України «Про відпустки» грошова компенсація надається за всі не використані дні додаткової відпустки тільки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки статтею 12 Закону №3551-ХІІ та статтею 16-2 Закону №504/96-ВР передбачено одержання УБД додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, що свідчить про оплачуваний характер такої відпустки. А відтак, у разі невикористання УБД додаткової відпустки, передбаченої вказаними нормами, у відповідності до Порядку №384 співробітникам ССО має бути виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки. Що ж до виплати на користь позивача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, то, як правильно зазначив суд першої інстанції, таке право ОСОБА_1 передбачено п. 36 Розділу ІІ Порядку №384. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивач не звертався до ТУ ССО у Миколаївській області з відповідним рапортом на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення позивача права на таку допомогу, тим більше у випадку його звільнення зі служби та, у зв`язку з цим, неможливістю подати відповідний рапорт. Більше того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звертався усно до начальника фінансово-економічного підрозділу ТУ ССО в Миколаївській області, як це і передбачено абз.3 п.10 Порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом ССО від 09.09.2020р. №481, але йому було повідомлено про неможливість виплати матеріальної допомоги у зв`язку з відсутністю коштів. В апеляційній скарзі зазначеної обставини апелянт не заперечує. Підсумовуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги ТУ ССО в Миколаївській області не спростовують висновків суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 26.05.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 08 липня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук