Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4278/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4278/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025р. у справі № 160/4278/25 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 06.02.2025р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 10.02.2025р. /а.с. 1-6/. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14.02.2025р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/4278/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін / а.с. 23/. Позивач, посилаючись в адміністративному позові на те, що відповідач під час проведення перерахунку його пенсії протиправно встановив обмеження пенсії максимальним розміром, тому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати призначеної пенсії за вислугу років позивачу з 30.11.2022р. з обмеженням максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, чи обмеження пенсії будь-яким максимальним розміром, чи іншим чином; - зобов`язати відповідача виплату пенсії за вислугу років позивачу здійснювати з 30.11.2022р. без обмеження будь-яким максимальним розміром, у тому числі розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, чи іншим чином. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025р. у справі №160/4278/25 позовні вимоги задоволені частково; визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії; зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 30 листопада 2022 року без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с. 38-39/. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 15.04.2025р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 15.04.2025р. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.04.2025р. у справі №160/4278/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025р. у справі №160/4278/25 та з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/4278/25. Матеріали адміністративної справи №160/4278/25 надійшли до суду апеляційної інстанції 02.05.2025р. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025р. справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 17.06.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи. 22.05.2025р. до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу, зареєстрований судом 26.05.2025р. Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 17.03.2025р. в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено правильне рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 17.03.2025р. у цій справі залишити без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024р. у справі №160/16079/23 зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 30.11.2022р. на підставі ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, враховуючи відповідний оклад за останньою посадою перед звільненням на пенсію, доплати за військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з середнього розміру грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням на пенсію, із якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (рішення суду набрало законної сили 19.08.2024р.). На виконання вищевказаного рішення суду ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснило перерахунок пенсії позивача виходячи із 70% сум грошового забезпечення та призначило позивачу пенсію з 30.11.2022р. по 30.11.2025р. у розмірі 23610,00 грн, загальна нарахована пенсія складає 27359,39 грн., що підтверджується протоколом за пенсійною справою від 27.12.2024р. Звернувшись до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, позивач отримав лист від 27.12.2024 №69356-49009/Л-01/8-0400/24, в якому відповідач повідомив, що оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024р. у справі №160/16079/23 не зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, тому розмір пенсії за доплати на виконання рішення суду, обчислено з урахуванням обмеження, визначеного ст. 43 Закону №2262. Саме така відмова стала підставою для звернення позивача до суду із цим адміністративним позовом за захистом свого порушеного права. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011р. Відповідно до положень ст. 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995р. «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 року. Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016р. № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016р. № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018р. у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019р. Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зробила висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача, який обмежив пенсію позивача максимальним розміром та не застосував більш сприятливий для позивача Закон № 2262-XII, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав такі дії відповідача протиправними та з метою відновлення порушеного права позивача зобов`язав відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату позивачу з 30.11.2022р. пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Також, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що відповідачем не була допущена бездіяльність, оскільки останній вчинив саме дії, які полягають у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром тому обгрунтовано визнав такі дії відповідача протиправними. Крім того колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що строк звернення до суду з адміністративним позовом позивачем не пропущений. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 17.03.2025р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025р. у справі №160/4278/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 07.07.2025р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов