Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7995/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року справа №200/7995/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року (головуючий суддя в І інстанції Чекменьов Г.А.), складене у повному обсязі 28 лютого 2025 року, у справі № 200/7995/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 через представника Трун О.В. звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 25 жовтня 2024 року № 057350008590; зобов`язати призначити пенсію відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 18 жовтня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1988 по 29.06.1990 та період роботи з 23.04.1998 по 31.12.1998, до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 21.07.2014 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 25.01.2021 та з 26.01.2021 по 10.10.2024. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25 жовтня 2024 року № 057350008590 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та висновків суду щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1988 по 29.06.1990, періоду роботи з 23.04.1998 по 31.12.1998, до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 21.07.2014 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 25.01.2021 та з 26.01.2021 по 10.10.2024. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 200/7995/24 та відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що відносно позивача прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах, через відсутність пільгового стажу роботи. Таким чином, ГУ ПФУ вважає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/7995/24, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді відсутня. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду». Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про шлюб від 13.06.1993 серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мала дівоче прізвище ОСОБА_2 . 18.10.2024 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 057350008590 від 25 жовтня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного пільгового стажу та віку 55 років. Оскарженим рішенням встановлено: вік заявниці 53 роки 06 місяців 05 днів; страховий стаж становить 30 років 8 місяців 29 днів до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1988 по 29.06.1990 у Солікамському педагогічному училищі згідно диплома від 29.06.1990 НОМЕР_4 , оскільки він не містить підпису директора та секретаря, період роботи з 23.04.1998 по 31.12.1998, через відсутність у відповідному записі в трудовій книжці назви підприємства. З 01.01.1999 страховий стаж обчислено за даними Реєстру (підлягає уточненню довідкою); до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи у якості машиніста (кочегара) котельні: з 21.07.2014 по 30.11.2014, оскільки довідка від 26.07.2024 № 801 не містить підпису головного бухгалтера та начальника відділу кадрів; з 01.12.2014 по 25.01.2021, оскільки довідка від 01.07.2024 № 1/1211 не містить підпису керівника, головного бухгалтера та начальника відділу кадрів; з 26.01.2021 по 10.10.2024, оскільки довідка від 26.07.2024 № 802 не містить підпису керівника, головного бухгалтера та начальника відділу кадрів. Документи про право підписання іншими особами до заяви не долучено. Спірним є питання досягнення пенсійного віку із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020). Спірним питанням даної справи є правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах. Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, а рішення пенсійного органу таким, що підлягає скасуванню з зобов`язанням повторно розглянути заяву позивача з зарахуванням спірних періодів роботи до пільгового стажу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення". Так, пункт «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, визначав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Аналогічні положення містяться також в пункті 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». РВодночас рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII. Конституційним Судом України було вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. За приписами статті 100 Закону № 1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Згідно із положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Судами встановлено, що згідно із записами трудовій книжці серії НОМЕР_5 , виданої 04.09.1990, ОСОБА_3 має спеціальність вчитель середніх класів, працювала (в межах спірних правовідносин): з 22.08.1990 по 13.09.1997 - вчитель навчальних класів школи № 1 (запис №№ 1-2); з 23.04.1998 прийнята підсобним робітником, з 01.08.1998 переведена прибиральницею, з 01.08.2000 по 01.12.2012 молодша медсестра (записи №№ 5-13, при прийнятті не містить назву підприємства, проте здійснено запис № 10 про перейменування Білозерської міської лікарні); з 21.07.2014 по 30.11.2014 машиніст (кочегар) котельні в ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» філія Павлоградське (записи №№ 19-20), з 01.12.2014 по 25.01.2021 машиніст (кочегар) котельні в ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» філія Добропільське (записи №№ 21-22), з 26.01.2021 машиніст (кочегар) котельні в ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» філія Павлоградське (запис № 23). Записи містять посилання на номери наказів, підписи та печатки відповідальних осіб. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках: 1) відсутність трудової книжки; 2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Трудова книжка позивача є належним доказом роботи позивача на вказаній посаді і у наведений період часу, а отже факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами. Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відтак, неврахування пенсійним органом при розгляді заяви позивача про призначення пенсії відомостей трудової книжки є підставою для скасування спірного рішення та зобов`язання управління повторно розглянути заяву позивача. При цьому, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. На підтвердження пільгового стажу позивачем надані уточнюючі довідки від 26.07.2024 № 801, від 26.07.2024 № 802, від 01.07.2024 № 1/1211, від 10.10.2024 № 974 та витяги з наказів про атестацію робочих місць № 45 від 08.12.2014, № 134 від 24.05.2016, № 170 від 29.05.2018. Таким чином, недоліки при заповненні трудової книжки, а саме, відсутність у відповідному записі в трудовій книжці назви підприємства, не може впливати на встановлення факту роботи ОСОБА_1 в період з 23.04.1998 по 31.12.1998, які підтверджені записами про роботу в самій трудовій книжці та завірені належним чином. Окрім того, запис № 10 в трудовій книжці серії НОМЕР_5 дає змогу встановити, що позивач в спірний період з 23.04.1998 по 31.12.1998 працювала в Білозерській міській лікарні. Зазначене також підтверджує відповідач шляхом зарахування стажу за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до форми ОК-5 періоду роботи з 01.01.1999 в КЛПЗ "БІЛОЗЕРСЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ". Дослідивши надані позивачем довідки на підтвердження пільгового стажу, суд зазначає, що довідки від 26.07.2024 № 801, від 26.07.2024 № 802, від 01.07.2024 № 1/1211, від 10.10.2024 № 974, видані ДТЕК «Павлоградвугілля», ДТЕК «Добропіллявугілля» містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємства. Суд зауважує, що надані довідки містять всю необхідну інформацію щодо пільгового стажу позивача, завірені належним чином та підтверджуються записами трудової книжки. В той же час, надані відповідачем дані з індивідуальних відомостей позивача форми ОК-5 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2014-2024 роки підтверджують зайняття позивачем посад та виконання робіт за Списком № 2, а саме код ЗП3013Б1 (Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць). Також суд зазначає що у графах з кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1 зазначено окремо кількості днів, місяців спеціального стажу. Щодо зарахування до загального страхового стажу позивача періоду навчання, суд зазначає, що згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі зараховується до стажу роботи. Диплом позивача від 29.06.1990 ПТ №176820 містить підпис відповідальної особи та відповідну печатку. Трудова книжка містить посилання на наявність у позивача середньої спеціальної освіти, а саме вчителя навчальних класів, за якою ОСОБА_1 почала працю з 22.08.1990. Отже період навчання позивача з 01.09.1988 по 29.06.1990 у Солікамському педагогічному училищі також підтверджено відповідними документами та підлягає зарахуванню до страхового стажу. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що предметом спору є пенсійні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язання управління скасувати рішення пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати управління повторно розглянути заяву про призначення пенсії. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Решта доводів та заперечень скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 200/7995/24 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 200/7995/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 липня 2025 року. Судді А.В. Гайдар І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв