Ухвала КЦС ВС № 757/24476/22-ц

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2025 року м. Київ справа № 757/24476/22-ц провадження № 61-7934ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року за заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про відшкодування моральної шкоди. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року відмовлено (провадження № 61-12874ск24). У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення стосовно: позовних вимог, доводів та вимог апеляційної скарги, щодо стягнення на його користь компенсації моральної шкоди, заподіяної у період після звільнення з 17 липня 2011 року по 12 вересня 2022 року (по день подання позовної заяви), у тому числі у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі. Вимоги заяви обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 10 вересня 2024 року у даній справі не ухвалено рішення щодо всіх позовних вимог, а також вимог та доводів апеляційної скарги, з приводу яких ним подавались докази і надавались пояснення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. У червні 2025 року ОСОБА_1 шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи постанову від 10 вересня 2024 року судом апеляційної інстанції не ухвалено будь-яке рішення з приводу заявлених ним позовних вимог, а також вимог та доводів апеляційної скарги щодо обставин, якими йому безперервно заподіювалась моральна шкода після звільнення у період з 17 липня 2011 року по 12 вересня 2022 року (по день подання позовної заяви), у тому числі невиконанням рішення суду, тобто щодо обставин, які діяли після звільнення до дня звернення до суду включно. Зазначає, що виникла потреба у визначенні та розподілі судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також повернення надмірно сплачених ним коштів в якості авансу за проведення експертизи. Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Процесуальне законодавство визначає вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення. Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених вказаною статтею, і не може змінювати по суті основне рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання. Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення (постанова). У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок щодо застосування статті 270 ЦПК України та вказано, що «додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав». У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18) зроблено висновок про те, що додаткове рішення -це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Апеляційним судом встановлено, що вимоги ОСОБА_1 , вказані ним у заяві про ухвалення додаткового рішення, містились у позовній заяві і в апеляційній скарзі, та були предметом розгляду й дослідження, за результатами розгляду яких рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, у позові відмовлено. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Встановивши, що ОСОБА_1 порушив питання про ухвалення у справі додаткового рішення з підстав, що не передбачені частиною першою статтею 270 ЦПК України, зокрема щодо наведених обставини та вимог у заяві, які були предметом розгляду і дослідження у судах попередніх інстанцій, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а тому не можуть бути підставою для його скасування. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року за заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць