LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС531/2488/21

від 04.07.2025 · Цивільна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селянського (Фермерського) господарства «Надія» на ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року (провадження 2-др/531/…

УХВАЛА 04 липня 2025 року м. Київ справа № 531/2488/21 провадження № 61-7611ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянувши касаційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства «Надія», подану адвокатом Приліпко Іриною Леонідівною, на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року (провадження 2-др/531/1/25), ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року (провадження 2-др/531/2/25), ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року (провадження 2-др/531/3/25) та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2025 року у справі за позовом Селянського (Фермерського) господарства «Надія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Верховода Костянтина Вікторовича, Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області, Фермерського господарства «Кумечко», за участі третіх осіб: Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Сокирченко Таміли Павлівни, Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування його запису про державну реєстрацію речового права, витребування з чужого незаконного володіння будівельних матеріалів, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Ухвалою Карлівського районного суду від 20 березня 2025 року задоволено заяву представника позивача, позов залишено без розгляду. Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з СФГ «НАДІЯ» на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року клопотання представника ФГ «КУМЕЧКО» - Кумечко І.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з СФГ «НАДІЯ» на користь ФГ «Кумечко» 120 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з СФГ «НАДІЯ» на користь ОСОБА_2 75 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2025 року: ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року - змінено, зменшивши відшкодування витрат на правову допомогу з СФГ «Надія» на користь ОСОБА_1 з 40 000,00 до 27 450,00 грн; ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року - змінено, зменшивши відшкодування витрат на правову допомогу з СФГ «Надія» на користь ФГ «Кумечко» з 120 000,00 до 87 250,00 грн; ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року - змінено, зменшивши відшкодування витрат на правову допомогу з СФГ «Надія» на користь ОСОБА_2 з 75 000,00 до 49 500,00 грн. 20 червня 2025 року засобами поштового зв`язку адвокат Приліпко І. Л. в інтересах СФГ «Надія» подала до Верховного Суду касаційну скаргу. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України). Відповідно до частини шостої статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього кодексу. Отже, ухвала суду першої інстанції стосовно компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), внаслідок необґрунтованих дій позивача є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20 (пункт 17-18)). Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України). Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України). Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України). Аналіз пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що він охоплює собою в тому числі й розподіл судових витрат. У переліку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, не передбачено пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України. Тобто, ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат після її перегляду апеляційним судом касаційному оскарженню не підлягає (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року в справі № 2-2722/08). Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено права касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат, а також постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 357/3296/23). В ухвалі Великої Палати Верховного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21) вказано, що «оскільки ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат не належить до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, таку ухвалу не можна оскаржити у касаційному порядку. А тому не можна оскаржити у цьому порядку і постанову апеляційного суду про залишення без змін вказаної ухвали суду першої інстанції». Аналогічні висновки зроблені, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 756/2296/22, від 17 березня 2023 року у справі № 686/9698/22, від 22 серпня 2024 року у справі № 755/65/24, від 13 березня 2025 року у справі № 393/283/24, від10 квітня 2025 року у справі № 286/4144/23). Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2025 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мав можливість навести аргументи на користь своє позиції щодо вирішення процесуального питання визначення розміру судових витрат. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржене судове рішення не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селянського (Фермерського) господарства «Надія» на ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2025 року (провадження 2-др/531/1/25, 2-др/531/2/25, 2-др/531/3/25), та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2025 року у справі № 531/2488/21. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Краснощоков Д. А. Гудима П. І. Пархоменко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»