Ухвала КЦС ВС № 753/20116/23

У х в а л а 23 червня 2025 року м. Київ Справа № 753/20116/23 Провадження № 61-12474ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Кузьмін Денис Леонідович (далі - адвокат), на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року за заявою скаржника про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом скаржника до ОСОБА_2 (далі - продавець) і ОСОБА_3 (далі - покупчиня) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», Обслуговуючого кооперативу «Магнолія» (далі - ОК «Магнолія») - про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання правочину недійсним і в с т а н о в и в:

1. У листопаді 2023 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив: - скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 5 жовтня 2021 року з індексним номером 60764766 (далі - рішення про державну реєстрацію) щодо реєстрації за продавцем права власності на садовий будинок площею 13,5 кв. м, розташований за адресою АДРЕСА_1 (далі - садовий будинок); - визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 жовтня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим А. С. і зареєстрований в реєстрі за № 1153, щодо відчуження продавцем садового будинку покупчині (далі - договір купівлі-продажу). 2. 17 травня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову: скасував рішення про державну реєстрацію за продавцем права власності на садовий будинок; визнав недійсним договір купівлі-продажу; стягнув із продавця та покупчині на користь скаржника по 1 073,60 грн судового збору. 3. 22 травня 2024 року скаржник звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути на його користь 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 4. 4 вересня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. 5. 7 листопада 2024 року суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення, згідно з яким задовольнив заяву скаржника частково: стягнув із продавця та покупчині по 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; відмовив у задоволенні іншої частини вимог. 6. 25 лютого 2025 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував додаткове рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. 7. 27 лютого 2025 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 6297/0/220-25 від 28 лютого 2025 року), у якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 25 лютого 2025 року та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції. Мотивував так: - апеляційний суд неправильно застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 і Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21. Зокрема застосував висновок про те, що випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, які підтверджують розмір понесених нею судових витрат, і подає ці докази разом із відповідною заявою після прийняття рішення щодо суті позовних вимог, то така сторона має обґрунтувати поважність причин неподання суду доказів до закінчення судових дебатів у справі; за відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення витрат. Однак у тих справах особа, яка зверталася із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, не обґрунтувала у тій заяві поважність причин пропуску строку неподання доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу; - у додатковій постанові від 8 травня 2024 року у справи № 761/43598/21, обставини якої є подібними до обставин справи № 753/20116/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив таке: «16 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання адвоката Кузьміна Д. Л. як представника позивачки про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції, не розподіляючи їх відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України. На обґрунтування заяви адвокат зазначив про наявність правових підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, які вона понесла у суді касаційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн. Ураховуючи, що між ним як адвокатом і позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором після постановлення судом рішення 10 квітня 2024 року та отримання позивачем такої інформації, заявник просив вважати поважними причини неподання доказів понесених судових витрат разом із відзивом та/або до ухвалення судом рішення. … Отже, заявник в установлені законом строки надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості»; - суд апеляційної інстанції помилково виснував, що у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу не було обґрунтування поважності причин неподання до закінчення судових дебатів доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу. Таке обґрунтування було на першій сторінці зазначеної заяви. Крім того, скаржник звертав на це увагу у відзиві на апеляційну скаргу продавця.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у визначений статтею 390 ЦПК України строк із дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження. Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за його позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», Обслуговуючого кооперативу «Магнолія» - про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання правочину недійсним.

2. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко