Постанова 4814 № 535/10/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 535/10/24 Номер провадження 22-ц/814/2325/25Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. учасники справи: представник позивача адвокат Сідько С.І. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2025 року, ухвалене суддею Шолудько А. В., повний текст рішення складено 27 лютого 2025 року у справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Сідько Світлани Іванівни до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання відновити кошти на банківських/карткових рахунках, - В С Т А Н О В И В: 05.01.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Сідько С.І. звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про зобов`язання відновити кошти на банківських/карткових рахунках, в якому просила суд: - зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відновити кошти на банківському/картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 04.09.2023 у сумі 48 464,00 грн, у тому числі: несанкціоновано списані кошти у сумі 48 464,00 грн, та списати нараховані відсотки на несанкціоновано списані кошти; - зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відновити кошти на банківському/картковому рахунку ( НОМЕР_2 ), який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 04.09.2023, у тому числі: списані кошти 26.10.2023 у сумі 2 219,00 грн, погашення обов`язкового платежу по карті НОМЕР_3 ; - зобов`язати АТ КБ «Приватбанк», відновити кошти на банківському/картковому рахунку ( НОМЕР_4 ), який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 04.09.2023, у тому числі: списані кошти 01.11.2023 у сумі 3 146,63 грн, списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,4 відсотка. Позовна заява мотивована тим, що 04.09.2023 у період з 19.40 год по 19.55 год невідомою особою було списано й привласнено з кредитної картки ОСОБА_1 за номером 4199629342535770 ( НОМЕР_4 ) кредитні кошти у розмірі 48 464,00 грн. Про це позивачу стало відомо 06.09.2023 після сповіщення, що надійшло на мобільний телефон через додаток Приват24. До вчинення даної крадіжки позивачу не було відомо про наявність на його кредитній картці кредитного ліміту у розмірі 50 000,00 грн. Кредитними коштами він не користувався, також його не було проінформовано про встановлення кредитного ліміту, будь-яких актів, заяв, анкет про приєднання не підписував й не надавав згоди щодо встановлення будь-якого кредитного ліміту. 06.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до поліції за фактом крадіжки невідомою особою 04.09.2023 з кредитної картки коштів на суму 48 464,00 грн. Одночасно позивачем подано заяву до АТ КБ «Приватбанк» про проведення внутрішнього розслідування щодо крадіжки кредитних коштів, однак його вимога була відповідачем проігнорована. 14.11.2023 позивачем подано претензію до відповідача з вимогою про повернення несанкціоновано списаних коштів у сумі 48 464,00 грн, жодної відповіді від АТ КБ «Приватбанк» не надано. Відповідачем до цього часу нараховуються відсотки за користування кредитними коштами, якими позивач не користується, й вираховується частина власних коштів з пенсійного рахунку позивача. У зв`язку з вищевказаними обставинами, позивач вважає, що банк порушив взяті на себе зобов`язання, тому змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про зобов`язання відновити кошти на банківських/карткових рахунках - задоволено частково. Зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відновити кошти на банківському/картковому рахунку НОМЕР_4 (№НОМЕР_5 ), який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 04.09.2023, а саме: несанкціоновано списані кошти у сумі 48 464,00 грн, з урахуванням виплаченої Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» страхової виплати у розмірі 25 000,00 грн, та списати нараховану заборгованість за відсотками, що виникла у зв`язку з несанкціонованим списанням коштів, у тому числі: списані кошти у сумі 3 146,63 грн (дата операції: 01.11.2023; деталі операції: списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,4 відсотка). Зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відновити кошти на банківському рахунку НОМЕР_2 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , на суму 2 219,00 грн, а саме списані кошти 26.10.2023 з відміткою платіжної операції про погашення обов`язкового платежу по карті НОМЕР_3 . В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач як власник рахунку та держатель платіжного інструменту своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції. Заборгованість перед відповідачем утворилася внаслідок несанкціонованого списання коштів з рахунку позивача, а тому така заборгованість є незаконною. Однак, у позовній заяві ОСОБА_1 заявляє дві вимоги за одним і тим самим банківським рахунком НОМЕР_4 , в одній вимозі вказує номер банківської картки НОМЕР_5 , а в іншій банківський рахунок НОМЕР_4 , при цьому дублює позовні вимоги, маючи на увазі відновлення коштів позивача на банківському/картковому рахунку НОМЕР_4 , в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій 04.09.2023, та списання нарахованих відсотків на несанкціоновано списані кошти. Крім того, ОСОБА_1 виплачена страхова виплата у розмірі 25 000,00 грн. Також у третій позовній вимозі позивач просить відновити кошти на його банківському/картковому рахунку НОМЕР_2 , в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій 04.09.2023, у тому числі списанні кошти 26.10.2023 у сумі 2 219,00 грн, тобто по банківському рахунку, яким позивач продовжував активно користуватися, знімав кошти, розраховувався за послуги, а також поповнював рахунок, у зв`язку з чим розмір банківського рахунку постійно змінювався. Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про зобов`язання відновити кошти на банківських/карткових рахунках слід задовольнити частково. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що зняття готівки в банкоматах відбулось за допомогою картки НОМЕР_6 , яка була додана до сервісу Google Pay, та зняття коштів супроводжувалось введенням паролю від картки. Як було встановлено фахівцями АТ КБ «Приватбанк», картка була додана до сервісу Google Pay 04.09.2023, відповідне повідомлення про активацію сервісу було надіслано позивачу ОСОБА_1 . Також фахівцями банку було зафіксовані входи до Приват24 під авторизацією клієнта ОСОБА_1 . Входи до Приват24 під авторизацією ОСОБА_1 були здійснені у результаті правильного введення логіну (фінансовий номер клієнта) та паролю від Приват24, який відомий виключно лише клієнту, без введення якого неможливо увійти в систему Приват24. Запитів щодо відновлення/зміни паролю та зміни логіну входу в Приват24 до банку не надходило. Отже, вхід до Приват24 та підключення картки до сервісу Google Pay було здійснено у результаті того, що особі, ініціатору такого підключення, було достовірно відомо логін та пароль входу до Приват24 клієнта ОСОБА_1 . Наголошується, що працівникам АТ КБ «Приватбанк» не можуть бути відомі жодні паролі клієнтів, у тому числі входу до їх Приват24. АТ КБ «Приватбанк» постійно наголошує всім клієнтам банку про необхідність надійно зберігати таку конфіденційну інформацію та не передавати її третім особам, у тому числі працівникам банку. У свою чергу, банк ніколи не питає паролі у клієнтів. Повідомлень про втрату доступу до фінансового номеру телефону та/або заволодіння ним чи паролем входу третіми особами від клієнта ОСОБА_1 не надходило до АТ КБ «Приватбанк» протягом 04.09.2023. Таких повідомлень від клієнта не виявлено і більш ранніми датами, при тому, що входи до Приват24 під авторизацією ОСОБА_1 відбувалися також і 02.09.2023, 03.09.2023, 04.09.2023. Зазначається, що, окрім правльного введення логіну та паролю від Приват24, вхід додатково було підтверждено через контакт на фінансовий номер телефону клієнта ОСОБА_1 . Також відповідна інформація про вхід до Приват24 та підключення карти до Google Pay була надіслана ОСОБА_1 . Таким чином, підключення картки до сервісу Google Pay та зняття коштів в банкоматі позивача 04.09.2023 третіми особами неможлива без розголошення або втрати користувачем інформації щодо логіну та паролю входу до Приват24, а також паролю до платіжної картки, з якої здійснюється зняття готівки в банкоматі. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» лише 08.09.2023, через 4 дні після здійснення оскаржуваних ним фінансових операцій, що позбавило можливість АТ КБ «Приватбанк негайно заблокувати рахунок та упередити несанкціоноване зняття коштів з рахунку позивача 04.09.2023, а тому до моменту такого повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. З протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що про оскаржувані позивачем платіжні операції на його рахунку він дізнався 04.09.2023, проте звернувся до банку лише 08.09.2023. Всього, впродовж 04.09.2023 було зафіксовано 8 входів до Приват24 під авторизацією ОСОБА_1 з правильним введенням логіну та паролю, як до зняття готівки в банкоматі, під час зняття готівки в банкоматі та після зняття. Отже, ОСОБА_1 було достовірно відомо про підключення його платіжного інструменту до Google Pay ще до здійснення зняття готівки в банкоматі, але він проігнорував надіслані банком повідомлення, не повідомив банк вчасно про несанкціонований доступ до його рахунків та допустив бездіяльність, що, у свою чергу, позбавило можливість АТ КБ «Приватбанк» негайно заблокувати рахунок та упередити несанкціоноване зняття коштів з рахунку позивача. Судом першої інстанції було проігноровано вищевикладене, а також той факт, що зняття готівки супроводжувалось правльним введенням паролю від картки позивача, який відомий виключно позивачу, і не може бути відомий третім особам без відповідного розголошення даної інформації з боку самого позивача. Вказує, що АТ КБ «Приватбанк» не був ініціатором та набувачем грошових коштів за платіжними операціями, що відбулись на картковому рахунку позивача 04.09.2023. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що оскаржувані ним платіжні операції відбулися з вини АТ КБ «Приватбанк» та здійснені незаконно, або унаслідок помилкової, неналежної операції. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні незаконно зобов`язав АТ КБ «Приватбанк» списати нараховану заборгованість за відсотками, що виникла у зв`язку з несанкціонованим списанням коштів, у тому числі: списані кошти у сумі 3 146,63 грн (дата операції: 01.11.2023; деталі операції: списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,4 відсотка). У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Сідько С.І. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У судове засідання апеляційного суду 07.07.2025 не з`явилися інші учасники процесу, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 26.05.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (т.2 а.с. 65-68), які були доставлені до електронних кабінетів та засобами поштового зв`язку. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 06.05.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 07.07.2025 о 10-20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. 27.06.2025 до апеляційного суду надійшла заява представника відповідача Озірської-Шанли В.С. про перенесення справи слуханням на іншу дату у зв`язку з перебуванням її у щорічній відпустці з 30.06.2025 по 11.07.2025, визнати поважною причину неявки у судове засідання представника АТ КБ «ПриватБанк». Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім цього, колегія суддів, з огляду на подану заяву представника відповідача про перенесення справи розглядом на іншу дату, прийшла до висновку про те, що відповідач є юридичною особою, тому може направити іншого свого представника для участі у справі, а вказана у заяві причина неявки представника відповідача у дане судове засідання не є поважною. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» і отримує банківські послуги, що підтверджується анкетою-опитувальником клієнта-фізичної особи від 05.05.2022, заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 05.05.2022, виписками по картці/рахунку НОМЕР_6 (НОМЕР_4 ), по картці/рахунку НОМЕР_7 (НОМЕР_2 ) (т.1 а.с. 76-90, 92, 93). З виписки по картці/рахунку НОМЕР_6 (НОМЕР_4 ), вбачається, що 04.09.2023 було здійснено зняття готівки з банкоматів на загальну суму 48 464,00 грн (т.1 а.с. 92). Відповідно до фото з додатку «Приват24» знято готівку: о 19.40 год у банкоматі DN00, майдан Незалежності, 1, на суму 20 800,00 грн; о 19.45 год в банкоматі 6190375, вул. Прорізна, 3, на суму 20 800,00 грн; о 19.55 год. в банкоматі А0901487, BRANCH 10026-0165 на суму 6 864,00 грн (т.1 а.с. 11). 06.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 було внесено відомості про те, що невідомі особи 04.09.2023 з його банківської кредитної картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 здійснили крадіжку кредитних коштів на суму 48 464,00 грн. За даним фактом відкрито кримінальне провадження, внесене 06.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023170490000414 за правовою кваліфікацією ч.4 ст. 185 КК України (т.1 а.с. 16). На підставі довідки Відділення поліції №4 Полтавського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області №573/115/120/14/06-2024 від 31.01.2024 у слідчому відділенні ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області перебували матеріали досудового розслідування №12023170490000414 від 06.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 невідома особа 04.09.2023 здійснила крадіжку кредитних коштів в сумі 48 464,00 грн у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем зняття грошових коштів є АДРЕСА_1 , ТЦ «Глобус» та АДРЕСА_2 , а тому відповідно до КПК України визначено підслідність кримінального провадження №12023170490000414 від 06.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві. Будь-яких матеріалів у СВ ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області не має (т.1 а.с. 30). Слідчим відділенням ВП №4 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023170490000414 від 06.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується повідомленням від 31.08.2024 за вих. №158512-2024 (т.1 а.с. 149). 23.11.2022 між ОСОБА_1 (страхувальник) та ПрАТ «СК «Універсальна» (страховик) шляхом оформлення електронного полісу добровільного страхування фінансових ризиків щодо операцій з платіжними картками та картковими рахунками №POKKSKM-22AN1UP (індивідуальна частина), укладено договір, за яким застраховано майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать законодавству України та пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням грошовими коштами страхувальника, розміщеними на діючих у період дії договору поточному(их), депозитному(их), картковому(их) рахунках страхувальника, відкритому(их) в АТ КБ «Приватбанк», та грошові кошти, переказ яких здійснюється АТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с. 70). Як вбачається з виписки клієнта ОСОБА_1 по картці/рахунку НОМЕР_8 (НОМЕР_4 ) від 14.11.2023 (08.09.2023 проведений перевипуск карти НОМЕР_6 на карту НОМЕР_8 , що підтверджується письмовими поясненнями представника відповідача), банком 01.11.2023 списано грошові кошти (списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,4 відсотка) у сумі 3 146,63 грн, та з виписки клієнта ОСОБА_1 по картці/рахунку НОМЕР_7 (НОМЕР_2 ). 24.10.2023 ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» у зв`язку з настанням страхової події виплачено 25 000,00 грн (що також підтверджується письмовими поясненнями представника відповідача), банком 26.10.2023 погашено обов`язковий платіж по карті 53**91 у сумі 2 219,00 грн (т.1 а.с. 14, 15, 65, 89). 14.11.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення несанкціоновано списаних коштів з його кредитної картки Приватбанк № НОМЕР_5 в сумі 48 464,00 грн (т.1 а.с. 10), АТ КБ «Приватбанк» 01.12.2023 була надана відповідь ОСОБА_1 з зазначенням, що банк не має можливості повернути грошові кошти (т.1 а.с. 91, 94, 95). Позивач ОСОБА_1 , дізнавшись 06.09.2023 про зникнення коштів з його рахунку, власноручно за допомогою додатку «Приват24» заблокував кредитну картку № НОМЕР_1 й цього ж дня звернувся до чергової частини відділення поліції №4 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про вчинення злочину, у зв`язку з крадіжкою невідомими особами кредитних коштів, та 19.10.2023 до АТ КБ «Приватбанк» з заявою про проведення внутрішнього службового розслідування щодо крадіжки кредитних коштів, що свідчить про відсутність його вини у вчиненні будь-яких неправомірних дій з належною йому карткою та відсутність порушення ним обов`язків по зберіганню і використанню ПІН кодів та інших відомостей цієї картки. Доказів протилежного представником відповідача надано не було. Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Втрата платіжного інструменту неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за платіжним інструментом, неправомірне заволодіння та/або використання платіжного інструменту чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації; власник рахунку особа, на ім`я якої відкрито рахунок та/або електронний гаманець, за яким здійснюються платіжні та/або інші операції з використанням платіжного інструменту; держатель платіжного інструменту (далі держатель) - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (пп. 4, 6, 7 п. 3 розділу I Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022). Відповідно до пунктів 136, 140, 146, 147 розділу VІI Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що власник рахунку своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можливо дійти висновку про вину власника рахунку як підставу цивільно-правової відповідальності. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 у справі №537/3312/16-ц зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Дані твердження узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13.05.2015 у справі №6-71цс15. Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище. Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі №176/1445/22 вказав, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. У постанові від 23.01.2020 у справі №179/1688/17 Верховний Суд сформував висновок про те, що сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням рахунків відкритих на ім`я фізичної особи, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного позову є: - зобов`язання АТ КБ «Приватбанк», відновити кошти на банківському/картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 04.09.2023 у сумі 48 464,00 грн, у тому числі: несанкціоновано списані кошти у сумі 48 464,00 грн, та списати нараховані відсотки на несанкціоновано списані кошти; - зобов`язання АТ КБ «Приватбанк», відновити кошти на банківському/картковому рахунку ( НОМЕР_2 ), який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 04.09.2023, у тому числі: списані кошти 26.10.2023 у сумі 2 219,00 грн, погашення обов`язкового платежу по карті НОМЕР_3 ; - зобов`язання АТ КБ «Приватбанк», відновити кошти на банківському/картковому рахунку ( НОМЕР_4 ), який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 04.09.2023, у тому числі: списані кошти 01.11.2023 у сумі 3 146,63 грн, списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,4 відсотка. Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України). За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України). Як визначено у ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги», користувач платіжних послуг - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього. Відповідно до вказаного Закону, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. В свою чергу, надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Пунктом 141 Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором. Користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень. Відповідно до пункту 138 вказаного Положення, емінетн зобов`язаний забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту. Емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Втратою платіжного інструменту є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за платіжним інструментом, неправомірне заволодіння та/або використання платіжного інструменту чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання заяви (повідомлення) щодо факту міскодингу зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його заяви (повідомлення). Емітент зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян. Строки, протягом яких емітент установлює ініціатора та правомірність платіжної операції, та строки повернення на рахунок користувача суми попередньо списаної неналежної платіжної операції визначені статтею 89 Закону України «Про платіжні послуги». Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача. Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18), від 24.07.2019 у справі №753/16954/16-ц (провадження №61-24323св18), від 01.07.2020 у справі №712/9107/18 (провадження №61-9877св19), від 21.04.2021 у справі №751/6050/18 (провадження №61-18544св19), від 07.07.2021 у справі №370/476/16-ц (провадження №61-10242св20), від 17.12.2021 у справі №263/3704/19 (провадження №61-1799св21), від 13.06.2022 у справі №587/586/21(провадження №61-19319св21). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Верховний Суд у постанові Касаційного цивільного суду від 16.08.2023 у справі №176/1445/22 (провадження №61-8249св23), зазначив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.01.2024 у справі №758/14517/18 (провадження №61-12347св23) та від 11.09.2024 у справі №753/12781/23 (провадження №61-10605св24). Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» і отримує банківські послуги, що підтверджується анкетою-опитувальником клієнта-фізичної особи від 05.05.2022, заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 05.05.2022, виписками по картці/рахунку НОМЕР_6 (НОМЕР_4 ), по картці/рахунку НОМЕР_7 (НОМЕР_2 ) (т.1 а.с. 76-90, 92, 93). 23.11.2022 між ОСОБА_1 (страхувальник) та ПрАТ «СК «Універсальна» (страховик) шляхом оформлення електронного полісу добровільного страхування фінансових ризиків щодо операцій з платіжними картками та картковими рахунками №POKKSKM-22AN1UP (індивідуальна частина) укладено договір, за яким застраховано майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать законодавству України та пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням грошовими коштами страхувальника, розміщеними на діючих у період дії договору поточному(их), депозитному(их), картковому(их) рахунках страхувальника, відкритому(их) в АТ КБ «Приватбанк», та грошові кошти, переказ яких здійснюється АТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с. 70). З виписки по картці/рахунку НОМЕР_6 (НОМЕР_4 ) вбачається, що 04.09.2023 було здійснено зняття готівки з банкоматів на загальну суму 48 464,00 грн (т.1 а.с. 92). Відповідно до скриншоту з додатку «Приват24» знято готівку: о 19.40 год у банкоматі DN00, майдан Незалежності, 1, на суму 20 800,00 грн; о 19.45 год в банкоматі 6190375, вул. Прорізна, 3, на суму 20 800,00 грн; о 19.55 год. в банкоматі А0901487, BRANCH 10026-0165 на суму 6 864,00 грн (т.1 а.с. 11). 06.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 було внесено відомості про те, що невідомі особи 04.09.2023 з його банківської кредитної картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 здійснили крадіжку кредитних коштів на суму 48 464,00 грн. За даним фактом відкрито кримінальне провадження, внесене 06.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023170490000414 за правовою кваліфікацією ч.4 ст.185 КК України (т.1 а.с. 16). Слідчим відділенням ВП №4 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023170490000414 від 06.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується повідомленням від 31.08.2024 за вих. №158512-2024 (т.1 а.с. 149). Як вбачається з виписки клієнта ОСОБА_1 по картці/рахунку НОМЕР_8 (НОМЕР_4 ) від 14.11.2023 (08.09.2023 проведений перевипуск карти НОМЕР_6 на карту НОМЕР_8 , що підтверджується письмовими поясненнями представника відповідача), банком 01.11.2023 списано грошові кошти (списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,4 відсотка) у сумі 3 146,63 грн, та з виписки клієнта ОСОБА_1 по картці/рахунку НОМЕР_7 (НОМЕР_2 ), 24.10.2023 ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», у зв`язку з настанням страхової події, виплачено 25 000,00 грн (що також підтверджується письмовими поясненнями представника відповідача), банком 26.10.2023 погашено обов`язковий платіж по карті 53**91 у сумі 2 219,00 грн (т.1 а.с. 14, 15, 65, 89). 14.11.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення несанкціоновано списаних коштів з його кредитної картки Приватбанк № НОМЕР_5 в сумі 48 464,00 грн (т.1 а.с. 10), АТ КБ «Приватбанк» 01.12.2023 була надана відповідь ОСОБА_1 з зазначенням, що банк не має можливості повернути грошові кошти (т.1 а.с. 91, 94, 95). Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач як власник рахунку та держатель платіжного інструменту своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції. Заборгованість перед відповідачем утворилася внаслідок несанкціонованого списання коштів з рахунку позивача, а тому така заборгованість є незаконною. Доводи апеляційної скарги про те, що зняття готівки в банкоматах відбулося за допомогою картки НОМЕР_6 , яка була додана до сервісу Google Pay, та зняття коштів супроводжувалось введенням паролю від картки, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки місцем проживання ОСОБА_1 є с. Котельва Полтавського району Полтавської області, а зняття коштів відбувалося у м. Києві. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про підключення його платіжного інструменту до Google Pay ще до здійснення зняття готівки в банкоматі, але він проігнорував надіслані банком повідомлення, то ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що вчинення фінансових операцій на картковому рахунку позивача третіми особами неможлива без розголошення або втрати користувачем інформації, яка дає змогу ініціювати такі платіжні операції, то ці доводи спростовуються матеріалами справи. Інші доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, з тих підстав, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 липня 2025 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов