Постанова 4856 № 600/2119/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2119/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 07 липня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог позивач вказала на протиправність відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та не врахування довідок від 28.02.2024 р. за №24.06/02-1272-24, №24.06/02-1268-24, №24.06/02-1267-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та довідки від 05.01.2024 р. №24.06/02-122-24 про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року задовольнити частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у не врахуванні довідок від 28.02.2024р. за №24.06/02-1272-24, №24.06/02-1268-24, №24.06/02-1267-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) при здійснені умовного перерахунку пенсії для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Визнано протиправним та скасовано рішення від 15.03.2024 р. № 241670055793 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.03.2024 р., із врахуванням довідок від 28.02.2024 р. за №24.06/02-1272-24, №24.06/02-1268-24, №24.06/02-1267-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та довідки від 05.01.2024 р. №24.06/02-122-24 про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років. В решті позову відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 605,60 грн згідно квитанції від 14.05.2024 р. та витрати на правову допомогу в сумі 1500 гривень. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. 02 липня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від представника позивача. У поданому відзиві представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Позивач з 26.02.2023 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком, згідно Закону №1058. Матеріали справи містять копію трудової книжки позивача. (а.с. 9-14). Також матеріали справи містять довідки від 05.01.2024 року №24.06/02-122-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 28.02.2024 р. №24.06/02-1272-24, №24.06/02- 1268-24, №24.06/02-1267-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією). (а.с. 15-18). 08.03.2024 р. позивач звернувся до пенсійного органу про перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу". 15.03.2024 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення №241670055793 про відмову в перерахунку пенсії позивача. Підставою для відмови вказано, що після проведення розрахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» розмір пенсії позивача буде меншим. (а.с. 20-21). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія судідв звертає увагу, що до 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" (далі - Закон №3723). Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність. Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016 р. зберігають право на призначення пенсії державного службовця згідно зі ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 822/524/18, а також у постанові Верховного Суду від 02.04.2020р. у справі №687/545/17. У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з п.п.4, 5 та 6 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60% суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), який включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в п.2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016р. Як встановлено судом, відповідач у спірному рішенні зазначив, що позивач фактично має право на призначення пенсії по віку згідно зі ст.37 Закону №3723-XII, однак таке є недоцільним через зменшення розміру пенсії. При цьому, пенсійний орган при здійсненні умовного перерахунку не взяв до уваги довідки від 28.02.2024 р. за №24.06/02-1272-24, №24.06/02-1268-24, №24.06/02-1267-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та довідки від 05.01.2024 р. №24.06/02-122-24 про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років. Колегія суддів звертає увагу на те, що відображені в довідках від 28.02.2024 р. за №24.06/02-1272-24, №24.06/02-1268-24, №24.06/02-1267-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та довідки від 05.01.2024 р. №24.06/02-122-24 про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з яких сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому такі довідки мають бути враховані при розрахунку розміру пенсії позивача як державного службовця. Зазначений висновок суду узгоджується з п.1 ч.1 ст.41 Закону №1058-IV, відповідно до якого, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону. Апеляційний суд звертає увагу, що безспірним є той факт, що на момент звернення 08.03.2024 р. за призначенням пенсії позивач мала більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, що підтверджується записами в трудовій книжці, однак не працювала на посадах державної служби, а тому мала право відповідно до Порядку №622 на призначення пенсії з заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тобто, відповідач протиправно не врахував довідки від 28.02.2024 р. за №24.06/02-1272-24, №24.06/02-1268-24, №24.06/02-1267-24 та від 05.01.2024 р. №24.06/02-122-24. Жодного спростування встановлених обставин відповідачами під час розгляду цієї справи наведено не було та відповідних доказів не надано. У свою чергу, надані позивачем до заяви про призначення пенсії довідки за своїм змістом спрямовані саме для врахування при призначенні (перерахунку) пенсії та були видані роботодавцем позивачу. Формальні недоліки у складені вказаних довідок не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії та її обрахунку в належному розмірі. Постановою Правління ПФУ від 17.01.2017р. №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з п.п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII. Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь- які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Тобто, нормами чинного законодавства встановлено вимоги щодо необхідності подання довідок для призначення пенсії державного службовця та визначено їх форми. Зокрема, в додатку 1 Постанови №1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією). Колегія суддів зауважує, що ні Законом №889-VIII, ні Законом №3723-XII, ні Порядком №622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату. Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що пенсія позивачу повинна обчислюватись відповідно до довідок від 28.02.2024 р. за №24.06/02-1272-24, №24.06/02-1268-24, №24.06/02-1267-24 та від 05.01.2024 р. №24.06/02-122-24, а також з врахуванням надбавок, премії та інших виплат з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у не врахуванні довідок від 28.02.2024р. за №24.06/02-1272-24, №24.06/02-1268-24, №24.06/02-1267-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) при здійснені умовного перерахунку пенсії для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийняте рішення від 15.03.2024 р. № 241670055793 є протиправними. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що наявні підставі для визнання протиправною дії та рішення пенсійного органу у переведенні позивача з пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу" . Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зважаючи на необґрунтованість прийнятої відмови в переведенні позивача з одного виду на інший, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 08.03.2024 р., з урахуванням висновків суду. Переглядаючи правомірінть прийнятого судом першої інстанції рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 6424 грн позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги; акт прийому-передачі виконаних робіт в сумі 6424 грн; квитанцію від 14.05.2024 р. про отримання адвокатом гонорару в сумі 6424 гривень. Таким чином, матеріали справи містять достатні докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що так як матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000 грн, які співмірні із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.