Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/8821/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 р.Справа № 440/8821/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЬХОЗКОМПЛЕКТ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції А.Б. Головко) від 27.12.2022 року (повний текст складено 05.01.23 року) по справі № 440/8821/22 за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЬХОЗКОМПЛЕКТ" про укладення охоронного договору на об`єкт історії та архітектури місцевого значення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради із позовною заявою, в якій просив зобов`язати відповідача укласти охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Міський особняк "з модульйонами" по вул. Соборності, 12, у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до рішення Полтавської міської ради народних депутатів від 24.02.1993 "Про доповнення до переліку пам`ятників історії та архітектури місцевого значення, затвердженого 11 сесією Ради народних депутатів" надано статус пам`ятників історії та архітектури місцевого значення спорудам згідно з додатком, в тому числі будівлі по вул. Соборності, 12 (колишня вул. Жовтнева, 12) у м. Полтаві. Крім того, розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529 затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, у який внесена вказана будівля. На даний час охоронний договір на вказаний об`єкт власником будівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Сельхозкомплект" із Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради не укладено, чим порушено інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини та може призвести до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, оздоби та втрати її матеріальної автентичності. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 року по справі № 440/8821/22 позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сельхозкомплект" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Міський особняк "з модульйонами" по вул. Соборності, 12, у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що ТОВ "СЕЛЬХОЗКОМПЛЕКТ"є власником окремих об`єктів нерухомості у будівлі по вул. Соборності, 12, у м. Полтаві, а саме: квартири АДРЕСА_1 (право власності зареєстровано 26.03.2019) квартири № 2 (право власності зареєстровано 22.10.2019) квартири № 4 (право власності зареєстровано 19.03.2019) квартири №5 (право власності зареєстровано 09.08.2020) квартири № 7 (право власності зареєстровано 14.06.2019). Тобто, ТОВ "СЕЛЬХОЗКОМПЛЕКТ не є власником об`єкта нерухомого майна, а є власником окремо визначених квартир у будинку. У зв`язку з цим вважає, що посилання суду на те, що, відповідач зобов`язаний був протягом місяця з моменту набуття права власності на будинок по вул. Соборності, 12 (колишня вул. Жовтнева, 12) у м. Полтаві укласти Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради є безпідставними. Вказує, що ТОВ "СЕЛЬХОЗКОМПЛЕКТ" не отримувало інформацію після набуття права власності про те, що об`єкт набув такого статусу та в подальшому про необхідність укладення охоронного договору, а отже обов`язок, визначений ст. 23 Закону України № 1085-ІІІ, у відповідача станом на момент подання позову не виник. Також зазначив, що всупереч існуючого порядку обліку об`єктів культурної спадщини, будівля по вул. Соборності, 12 (колишня вул. Жовтнева, 12) у м. Полтаві, рішення щодо занесення вказаного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не прийнято. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавської міської ради народних депутатів від 24.02.1993 "Про доповнення до переліку пам`ятників історії та архітектури місцевого значення, затвердженого 11 сесією Ради народних депутатів" надано статус пам`ятників історії та архітектури місцевого значення спорудам згідно з додатком, в тому числі будівлі по вул. Соборності, 12 (колишня вул. Жовтнева, 12) у м. Полтаві. Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590" затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, у який внесено Міський особняк "з модульйонами" по вул. Соборності, 12, у м. Полтаві. Наказами Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації "Про укладення охоронних договорів" № 9 від 19.01.2021 та № 186 від 22.11.2021 повноваження укладати охоронні договори на пам`ятки та щойно виявлені об`єкти культурної спадщини делеговано структурним підрозділам сфери охорони культурної спадщини міських рад, виконавчих комітетів територіальних громад. Листом Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради від 20.12.2021 № 01-11-01-24/2001, на звернення Полтавської обласної прокуратури від 23.11.2021 № 15/2-533 вих.21, повідомлено, що охоронний договір на будівлю по вул. Соборності, 12, у м. Полтаві не укладено, звернення від власника або уповноваженого органу не надходило. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником даного об`єкту є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сельхозкомплект". Враховуючи те, що ТОВ "Сельхозкомплект" не було укладено охоронний договір на будівлю по вул. Соборності, 12, у м. Полтаві, прокурор звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач зобов`язаний був протягом місяця з моменту набуття права власності на будинок по вул. Соборності, 12, у м. Полтаві укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини - Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини". За приписами статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. Частиною 2 статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення. Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки. За змістом частин 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини"). Статтею 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори. З аналізу вищенаведених норм права слідує, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2019 справа № 806/1536/18, сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону. Пунктами 1, 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована. Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Згідно з п. 7 Порядку № 1768 власник пам`ятки або уповноважений ним орган (особа) повинен забезпечити дотримання вимог протипожежної, санітарної, екологічної безпеки, виконання режиму використання пам`яток та пов`язаних з ними будівель, територій, культурних цінностей. В межах спірних правовідносин відповідач по справі наполягає на тому, що всупереч існуючого порядку обліку об`єктів культурної спадщини, будівля по вул. Соборності, 12 (колишня вул. Жовтнева, 12) у м. Полтаві, рішення щодо занесення вказаного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не прийнято, що свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовної заяви. Надаючи оцінку цим доводам скаржника, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Відповідно п. 4 до Порядку визначення категорій пам`яток, який затверджений постановою Кабінету міністрів України № 452 від 22.05.2019 р. об`єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією місцевого значення, повинні зберегти свою автентичність (пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак: мали вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи. Згідно з п. 5 цього Порядку, попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури. Відповідно до п. 6 Порядку № 452 відповідність об`єктів культурної спадщини ознакам, передбаченим пунктами 3 і 4 цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку. Аналіз норм Порядку № 452 свідчить про те, що занесення об`єкта культурної спадщини до реєстру без облікової документації не допускається. Наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060, затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини (далі по тексту - Порядок № 158). Пунктами 1-3 та 9 розділу III Порядку № 158 передбачено, що облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико- культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація). Облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акта стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Облікова документація подається Мінкультури у паперовій формі у двох примірниках та в електронному вигляді. Згідно з пунктом 1 розділу 4 Порядку № 158 для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація. Розділом VII «Формування облікових справ» Порядку № 158 встановлено, що на кожну пам`ятку формується облікова справа у паперовій та електронній формах, виготовлена шляхом сканування документів. Облікова справа містить такі документи (за наявності): копію рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку; облікову документацію; протоколи Експертної комісії; копію рішення про занесення пам`ятки до Реєстру; копію рішення про внесення змін до відомостей Реєстру, внесення змін до Реєстру; копію повідомлення власника про набуття статусу пам`ятки; копію рішення про визначення меж території пам`ятки; копію рішення про встановлення режиму використання пам`ятки, її території; охоронний договір; науково-проектну документацію про визначення меж та режимів зон охорони пам`ятки (оригінал або копію); копію рішення про затвердження науково-проектної документації про визначення меж та режимів зон охорони пам`ятки; матеріали наданих адміністративних послуг та документи, на підставі яких вони надані; матеріали інвентаризації; документи про застосування заходів реагування на порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Формування та зберігання облікової справи забезпечує: Мінкультури - щодо пам`яток національного значення; уповноважений орган - щодо пам`яток місцевого значення (п. 3 розділу VII Порядку № 158). Облікова справа на пам`ятку зберігається постійно (п. 4 розділу VII Порядку № 158). Відповідно до п. 1 та п. 3 розділу IX Порядку № 158 Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом «Про охорону культурної спадщини»: пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення; інших пам`яток за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення. У разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації. Судовим розглядом встановлено, що згідно із інформацією опублікованою на сайті Міністерства культури (https://mcsc.gov.ua/kulturna-spadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pamiatok-ukrainy) будівлю по вул. Соборності, 12 (колишня вул. Жовтнева, 12) у м. Полтаві не внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Таким чином, всупереч існуючого порядку обліку об`єктів культурної спадщини, будівля по вул. Соборності, 12 (колишня вул. Жовтнева, 12) у м. Полтаві, рішення щодо занесення вказаного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не прийнято. Крім того, згідно листа Департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації від 13.03.2020 № 01-20/480, за підсумками наради було встановлено, що рішенням Полтавської міської ради народних депутатів від 24.02.1993 року житловому будинку по вул. Соборності, 12 (міський особняк «з модульйонами») був наданий статус пам`ятки історії та архітектури місцевого значення. Разом з тим, відповідно до вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства, ця будівля на теперішній час не є пам`яткою, оскільки процедура надання цього статусу була не завершена. Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`яткою культурної спадщини є об`єкт, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключения) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Згідно зі ст. 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії», який був чинним до моменту прийняття Закону України «Про охорону культурної спадщини», тобто до 8 червня 2000 року, затвердження переліків пам`яток культурної спадщини місцевого значення належало до повноважень виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад народних депутатів. В свою чергу, оскільки місто Полтава не являлось містом республіканського підпорядкування, процедура надання об`єкту - житловому будинку по вул. Соборності, 12 (міський особняк «з модульйонами»), згідно рішення Полтавської міської ради народних депутатів від 24.02.1993 р. статусу пам`яток місцевого значення була не завершена. Крім того, після набуття права власності на окремі квартири у будинку за адресою АДРЕСА_2 , відповідач не отримував інформацію про те, що цей об`єкт набув статусу пам`ятки історії та архітектури місцевого значення та про необхідність укладення охоронного договору. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що станом на момент звернення прокурора до суду із вказаними вище позовними вимогами, у відповідача був відсутній обов`язок вжити заходи щодо укладення охоронного, оскільки процедура надання об`єкту статусу пам`яток місцевого значення була не завершена та уповноваженим органом не було належним чином повідомлено власника квартир за адресою по АДРЕСА_2 , у відповідності до п. 8 Порядку № 158 про набуття належним йому приміщенням статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, що свідчить про передчасність висновків про наявність підстав для зобов`язання відповідача укласти охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Міський особняк "з модульйонами" по вул. Соборності, 12, у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового про відмову в задоволенні адміністративного позову. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЬХОЗКОМПЛЕКТ" задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 року по справі № 440/8821/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 07.07.2025 року