Постанова 4824 № 761/8949/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3403/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2025року місто Київ справа № 761/8949/24 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Осаулова А.А., повний текст рішення складено 14 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №453989-КС-006 про надання кредиту від 12 квітня 2023 року, що становить 163871,19 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 44482,44 грн; суми прострочених платежів по процентах - 116611,95 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2776,80 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що 12 квітня 2023 року між ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №453989-КС-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Вказував, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12 квітня 2023 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №453989-КС-006 про надання кредиту та відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №453989-КС-006 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зазначав, що позивач надало позичальнику грошові кошти у розмірі 45000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Вказував, що за умовами договору сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1.15012661 процентів за кожен день користування кредитом. Посилався на те, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» належним чином виконавсвій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, проте відповідачсвоїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач і просить сьягнути з останньої. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №453989-КС-006 про надання кредиту від 12 квітня 2023 року в загальному розмірі 163871,19 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а всього 166293,59 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просиларішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог посилалася на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що оскільки надання коштів з умовою сплати процентів - це фінансова послуга, яка потребує наявності ліцензії відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», то кошти в позику під процент або в кредит можуть надавати лише фінустанови - резиденти або нерезиденти, на яких вимога щодо отримання ліцензії для надання таких послуг на території України не поширюється. Вказувала, що надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Зазначала, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредита та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Посилалася на те, що позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Вказувала, що законодавцем визначені чіткі особливості, щодо розміру відповідальності споживача, яка визначена у п.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Зазначала, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які, ОСОБА_1 не могла оцінити належно. Посилалася на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту. Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Частиною 2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач підписом у анкеті-заяві підтвердила укладення між нею та банком договору, на умовах викладених в публічній пропозиції. За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12 квітня 2023 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №453989-КС-006 про надання кредиту. Відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №453989-КС-006 про надання кредиту, на умовах визначених офертою шляхом її підписання одноразовим ідентифікатором UA6886. 12 квітня 2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №453989-КС-006 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2.1 вказаного договору про надання кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 45000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надається кредит: 24 тижні (пункт 2.3 договору). Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000 фіксована; Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15012551, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (пункт 2.4 договору). Комісія за надання кредиту: 6750 грн. (пункт 2.5 договору). Термін дії договору: до 27 вересня 2023 року (пункт 2.6 договору). Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 117000 грн. (пункт 2.7 договору). Пунктом 3.2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою вказаною в п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів. Пунктом 3.2.3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Факт надання коштів ОСОБА_1 підтверджується довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» та витребуваною на запит суду першої інстанції випискою про рух коштів АТ «Райффайзен Банк», за якою ОСОБА_1 належить картка 4149510067777971. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором U-6886, номер телефону НОМЕР_1 . Цей номер також вказаний відповідачем як її номер телефону у процесуальних документах, що подавались до суду під час розгляду справи. Таким чином, позивачем доведено факт укладення 12 квітня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договору №453989-КС-006 про надання кредиту. Схожого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, де зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Позивач до позовної заяви також додав паспорт споживчого кредиту від 12 квітня 2023 року підписаний між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого сторонами узгоджено максимальну суму кредиту - 45000 грн., строк кредитування - 24 місяці, процентна ставка фіксована, комісія становить 6750 грн. В апеляційній скарзі представник відповідача вказувала на те, що позивачем ТОВ «Бізнес Позика» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Зазначала, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які, ОСОБА_1 не могла оцінити належно. Колегія суддів відхиляє вказані доводи, оскільки ОСОБА_1 прийнявши (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №453989-КС-006 про надання кредиту та підписавши 12 квітня 2023 року договір №453989-КС-006 про надання кредитудобровільно погодилася на визначені у них умови кредитування, відповідно взяла на себе відповідні зобов`язання. Доказів того, що вказаний договір №453989-КС-006 від 12 квітня 2023 року у встановленому законом порядку визнавався недійсним відповідач не надала. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредита та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач на підтвердження своїх вимог надав розрахунок заборгованості. Згідно розрахунку заборгованості, у відповідача станом на 21 лютого 2024 року наявна заборгованість за кредитним договором №453989-КС-006 про надання кредиту від 12 квітня 2023 року у розмірі 163871,19 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 44482,44 грн; суми прострочених платежів по процентах - 116611,95 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2776,80 грн. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає Відповідач, заперечуючи проти позову, не надала ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір заборгованості за кредитом. Аналізуючи умови кредитного договору №453989-КС-006 від 12 квітня 2023 року та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», апеляційний суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23). Посилання в апеляційній скарзі на те, законодавцем визначені чіткі особливості, щодо розміру відповідальності споживача, яка визначена у п.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу є безпідставними, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. При цьому, позивачем не заявлено вимог про стягнення з ОСОБА_1 пені. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №453989-КС-006 від 12 квітня 2023 року у розмірі 163871,19 грн. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: